3. Проголошення незалежності Карпатської України.

Після Мюнхенської угоди 1938 р. Німеччина отримала фактичну свободу дій у Центрально-Східній Європі – почалося розчленування Чехословаччини. У цих умовах 11 жовтня 1938 р. празький уряд надав автономію Закарпаттю, яке повинно було знаходитись у федерації з Чехією та Словаччиною. Автономний уряд А.Волошина розпочав запровадження у життя засад закарпатської державності – проводиться українізація освіти і державних установ.

Власні претензії на територію Закарпаття висунула Угорщина. Згідно з рішення німецько-італійського арбітражу у Відні 2 листопада 1938 р. місто Ужгород, Мукачеве й Берегове переходили до Угорщини. Столицю автономної Карпатської України перенесли з Ужгорода до Хуста.

На початку 1939 р. була утворена політична організація, яка стояла на платформі творення суверенної держави – Українське національне об’єднання (УНО) на чолі з А.Волошином. У лютому відбулися вибори до парламенту – Сейму Закарпатської України, де УНО здобуває близько 90% голосів. У цей же час формується військова організація – Карпатська Січ, яка поповнювалася за рахунок добровольців, значна частина яких прибувала з Галичини.

У ніч з 14 на 15 березня 1939 р. німецькі війська вступили на територію Чехословаччини. Водночас війська Угорщини, за згодою Гітлера, почали загарбання всього Закарпаття.

15 березня у місті Хуст на засіданні Сейму було проголошено самостійність Закарпаття. Сейм ухвалив закон, згідно з яким проголошувалася незалежна держава з назвою Карпатська Україна, яка мала стати республікою на чолі з президентом. Державною мовою щойно створеної держави проголошувалась українська, кольорами державного прапору – синій і жовтий. Президентом країни став А.Волошин. Він звернувся до Німеччини з проханням взяти Карпатську Україну під протекторат, але німці відмовилися, порадивши не опиратися угорській армії. Через декілька годин президент разом з урядом змушений був емігрувати.

Нечисленні загони Карпатської Січі самовіддано протистояли 40-тисячної угорської армії. У боях загинуло понад 5-тис. закарпатців, у тому числі командири Карпатської Січі М.Колодзінський та З.Коссак. Карпатська Україна була окупована Угорщиною.

Недивлячись на короткочасність існування, Карпатська Україна стала яскравим епізодом у боротьбі за українську державність.

Література:

1. Новітня історія України (1900 – 2000): Підручник / А.Г. Слюсаренко, В.І. Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К.: Вища шк.,2000. – 663 с.

2. Курицын В.М. История государства и права России. 1929 – 1940 гг. Учеб. пособие. – М.: Международ. отношения, 1998. – 232 с.

3. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919 – 1928). – К.: Основи, 1996. – 396 с.

4. Хоскинг Дж. История Советского Союза. 1917 – 1991 / Пер. с англ. – Смоленск: «Русич», 2000. – 496 с.

5. Краус Т. Советский термидор. Духовные предпосылки сталинского поворота (1917 – 1928). – Будапешт: Венгерский институт русистики, 1997. – 251 с.

6. Шубин А.В. Вожди и заговорщики: политическая борьба в СССР в 1920 – 1930-х годах. – М.: Вече, 2004. – 400 с.

7. Прохоров А.П. Русская модель управления. – М.: Эксмо, 2007. – 384 с.

8. Гершберг С.Р. Стаханов и стахановцы. – М.:Политиздат, 1985. – 207 с.

9. История социалистической экономики СССР: В 7 т. – Т. 6. – М.: Наука, 1980. – 589 с.

10. Социалистическое соревнование в СССР. 1918 – 1964. Документы и материалы профсоюзов. М.: Профиздат, 1965. – 495.