Тема 3. Банк міжнародних розрахунків (бмр)

3.1. Історія створення бмр

Банк міжнародних розрахунків (БМР) являє собою найдав­нішу міжнародну організацію в галузі міжнародної валютної співпраці, яку можна вважати міжнародним банком центральних банків, метою якого є сприяння співробітництву між централь­ними банками, забезпечення сприятливих умов для міжнарод­них фінансових операцій. Банк був заснований відповідно до міжурядової угоди — так званої Гаагської угоди, підписаної шістьма державами — Бельгією, Великобританією, Німеччи­ною, Італією, Францією та Японією — і Конвенції цих держав зі Швейцарією, на території якої у м. Базель функціонує цей Банк. Засновниками БМР і першими передплатниками на його капітал, поряд із центральними банками плести країн, були та­кож приватні комерційні банки США. Наразі до складу Банку входять 33 країни, представлені їх центральними банками, серед них усі країни Західної Європи, 6 країн Східної Європи, а також США, Японія, Австралія, ЮАР та ін. [81].

Банк був організований для здійснення врегулювання між країнами-кредиторами різних фінансових претензій, що виникли після Першої світової війни і були пов'язані з репараційними пла­тежами. Банк міжнародних розрахунків перебрав на себе роль ге­нерального агента. Його початковий капітал складався з 200 тис. акцій, розділених нарівно між центральними банками держав-спонсорів (Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Велико­британія і США). Частка США становила 9,9%, але, оскільки американський уряд не міг дозволити американському представ­нику офіційно брати участь в одержанні репарації з Німеччини, група приватних банків натомість надала спільні гарантії по капі­талу першим передплатникам. Усю частку американських акцій було продано на американському ринку, при цьому більша части­на з них повернулася назад до європейських власників. Японська частка була також передана банківській групі та придбана цент­ральними банками країн-засновників БМР.

36

Федеральний резервний банк Нью-Йорка виступає як аме­риканський банк-кореспондент БМР [62].

Банк міжнародних розрахунків одержав 300 млн дол. США прибутку від першої серії позичок у травні 1930 р. і розподілив їх між Німеччиною і урядами-кредиторами. Перший місячний фінансовий звіт було опубліковано ЗО червня 1930 р. Окрім своєї основної діяльності з інкасування та передачі німецьких репа­рацій за призначенням, БМР виконував також інші функції, дозволені статутом: захист валют, депозитні операції та перера­хування коштів за дорученням центральних банків, а також реалізовував звичайні агентські відносини з ними.

Під час Другої світової війни, унаслідок своєї основної функ­ції, а також через те, що велику частину активів Банку стано­вили німецькі репарації, БМР був змушений пильно стежити за фінансовою ситуацією в Німеччині.

У резолюції Бреттон-Вудскої конференції 1944 р. подавала­ся рекомендація ліквідувати БМР, оскільки були організовані МВФ і Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Однак лік­відації вдалось уникнути, і згодом БМР став виконувати роль технічного агента в рамках Угоди про багатосторонні взаємні розрахунки відповідно до післявоєнної внутрішньоєвропейської угоди, укладеної 18 листопада 1947 р., якою згодом керувались усі країни, що брали участь у програмі європейського відновлен­ня. Діяльність БМР полягала в технічному здійсненні компенса­ційних угод, включаючи дебетування і кредитування рахунків компенсаційних платежів за угодами для взаємних розрахун­ків та збирання й аналіз статистики за угодами по виплатах [73, с. 39].

Пізніше, у 1948 р., на прохання Організації європейської еко­номічної співпраці, БМР погодився продовжувати виконувати функції технічного агента в рамках наступної угоди про внут-рішньоєвропейські платежі і взаємні заліки. Ця угода була під­писана 16 жовтня 1948 р. у Парижі урядами 16 держав, які брали участь у програмі європейського відновлення, а також представ­никами англо-американської та французької зон Німеччини і віль­ної зони м. Трієст. Названа угода діяла у формі щомісячних взаємних заліків по рахунках, призначених для внутрішньоєв-ропейських платежів, плюс використання прав запозичення, і була згодом подовжена при внесенні певних змін до червня 1950 р. Діяльність БМР з виконання щомісячних операцій прак­тично стала продовженням його технічної функції за угодою 1948 р. [40, с. 394].

37

Майже всі європейські центральні банки, а також центральні банки СІЛА, Канади, Японії, Австралії та Південної Африки бе­руть участь чи тісно пов'язані з багатоманітною діяльністю БМР.