1.3. Цілі та функції міжнародних фінансових організацій

Порядок створення будь-якої міждержавної МФО передба­чає прийняття установчого документа, формування структури організації та скликання головного органу, з якого починаєть­ся функціонування організації. Щодо установчого документа, то це, як правило, міжнародний договір (він також може мати

24

назву Статут чи Конвенція). Установча резолюція набирає чин­ності з моменту її прийняття шляхом голосування держав-членів. Для формування структури міжнародної організації викорис­товуються спеціальні підготовчі органи, діяльність яких спря­мована на розроблення проектів правил і процедур майбутніх органів організації, створення штаб-квартири, складання по­рядку денного головних органів. Скликання головних органів і початок їх функціювання завершують формування організацій­ної структури.

Існування організації припиняється шляхом погодженого волевиявлення держав-членів — підписанням протоколу про розпуск.

Компетенція міжнародної фінансової організації визнача­ється в її установчому документі і може розглядатись як сфера її діяльності. У межах своєї компетенції міжнародна організа­ція наділяється повноваженнями для виконання покладених на неї завдань. Фінансові кошти МФО, як правило, складають­ся з внесків держав-членів і використовуються в загальних інтересах. Кожен орган у межах організації має свою внутріш­ню структуру і визначений склад, установлений порядок прий­няття рішень. Його компетенція не може бути змінена без зго­ди країн-членів.

Якщо узагальнити цілі діяльності МФО, то можна виокреми­ти основні з них:

• стабілізація і розвиток міжнародної валютно-фінансової системи;

• міждержавне валютне та кредитно-фінансове регулювання;

• розроблення й координування стратегії та тактики роз­ витку світової фінансової та валютної системи;

• акумулювання фінансових ресурсів та їхнє використан­ ня для забезпечення стабільності національного, регіо­ нального та світового економічного розвитку;

• збирання та обробка інформації, наукові дослідження з проб­ лематики міжнародних фінансових відносин.

Функції міжнародних фінансових організацій визначаються відповідно до їхніх цілей та компетенції. Функцією міжнародної організації вважається зовнішній прояв її діяльності щодо вико­нання своїх завдань [40, с. 179].

Якщо узагальнювати найважливіші функції МФО, то їх до­цільно згрупувати таким чином:

— регулювання міжнародних валютно-фінансових відно­ син; нагляд за станом міжнародної валютної системи;

25

• сприяння макроекономічній стабілізації та структурній пе­ ребудові реального сектора економіки, поширенню досвіду трансформаційних перетворень у країнах із перехідною еко­ номікою;

• моніторинг розвитку економіки країн-членів та виконання ними зобов'язань перед МФО.

Механізм фінансової взаємодії міжнародних фінансових орга­нізацій різних рівнів із країною-реципієнтом реалізується та­ким способом: країни-донори, як основні акціонери МФО, ви­значають стратегію діяльності наднаціональних інститутів. Донорами спрямовуються додаткові ресурси до МФО всіх рів­нів для їх надання на особливо пільгових умовах найбіднішим країнам або для ліквідації кризових і надзвичайних ситуацій. Двосторонні МФО спільно фінансують переважно трастові фонди.

Зв'язок між МФО і країною-реципієнтом — двосторонній. На першому підготовчому етапі органи державної влади (уряд, національний банк) беруть участь у формуванні МФО шляхом внесення певної суми коштів в акціонерний капітал, у визначенні функцій і завдань її діяльності, структури (участь у створенні й оформленні статуту організації), створенні первинного органу, з якого починається функціювання організації.

На другому етапі (активному) МФО здійснює фінансові проек­ти або проводить обумовлене надання ресурсів країні-члену для реалізації визначеної програми дій.

Важливо зазначити, що обсяг ресурсів, наданих МФО країні-ре-ципієнту на другому етапі, набагато більший, ніж на підготовчо­му. Це відбувається головним чином за рахунок функціональних можливостей МФО, що надають їм змогу виступати незалеж­ними суб'єктами міжнародного фінансового ринку і залучати позикові ресурси під менший відсоток у великих обсягах (що пояснюється високим ступенем довіри приватних інвесторів до МФО, їх кредитоспроможності), порівняно із запозиченнями ці­лої низки держав, що розвиваються.

■

26