Тема 9. Європейський банк реконструкції та розвитку (єбрр)

9.1. Створення єбрр

Ідея створення європейського банку для фінансування еконо­мічних реформ у країнах Східної Європи задля їх переходу до ринкової економіки вперше була висловлена у жовтні 1989 р. Президентом Франції Франсуа Міттераном і знайшла широку підтримку серед європейських країн та інших держав світу.

Угоду про створення Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) було підписано 29 травня 1990 р., яка набула чинності 28 березня 1991 р. Угодою передбачалося встановлення тісних контактів Банку з Всесвітнім банком та Міжнародним валютним фондом. Перше засідання Ради керівників ЄБРР від­булося 15 квітня 1991 р.

Засновниками ЄБРР були 40 держав — усі європейські дер­жави (крім Албанії), а також СІЛА, Канада, Мексика, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Нова Зеландія, Австралія, Південна Корея разом із двома інституціональними членами — Євро­пейським економічним співтовариством (ЄЕС) і Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). Правонаступниками СРСР, Чехо-словакії та СФРЮ згодом стали держави СНД, Чехія і Сло­венія, Хорватія і Македонія. У зв'язку з об'єднанням Німеччи­ни НДР припинила своє членство в ЄБРР. Членами ЄБРР є 59 держав. Вони розділені на групи країн: групаА — ЄЕС, держа-ви-члени ЄЕС; група В — інші європейські держави (а також Ізраїль); група С — держави Центральної і Східної Європи; група І) — неєвропейські держави (СІЛА і Японія).

ЄБРР має статус міжнародної фінансової організації з най­вищим кредитним рейтингом (ААА). У штаб-квартирі ЄБРР (розміщена у Лондоні) працюють близько 900 працівників, 240 — представництвах банку.

Особливості ЄБРР

ЄБРР поєднує в собі такі риси:

1) міждержавної організації (членами ЄБРР є незалежні дер­жави; відповідно до глави VIII Угоди ЄБРР має правосуб'єктність

144

(повною правоздатністю і дієздатністю міжнародної організації); ЄБРР має право укладати міжнародні договори; співробітники банку, а також їхні родини мають дипломатичний імунітет і не мають цивільної, кримінальної та іншої відповідальності; майно й активи ЄБРР звільнені від оподатковування, митних та інших податків і мають імунітет від огляду й обшуку, ареш­ту, реквізиції, конфіскації, експропріації до набуття законної сили відповідного судового рішення);

2. інвестиційного банку (тобто ЄБРР гарантує розміщення випуску цінних паперів підприємств у разі, якщо інші методи фінансування є менш прийнятними; ЄБРР є генеральним інве­ стором у межах банківських, консорціумних чи синдикованих кредитів, крім того, він виступає як консультант і радник при підготовці інвестиційних проектів; ЄБРР проводить також технічне сприяння по інвестиційних проектах);

3. комерційного банку (ЄБРР має право залучати фінансові кошти зі світових фінансових ринків, із наступним фінансу­ ванням фінансово-кредитних та інших комерційних інсти­ тутів; передбачається статус ЄБРР як гаранта інвестиційних проектів і позик).

Статутний капітал ЄБРР

Від моменту заснування у 1991 році початковий капітал ЄБРР становив 10 млрд ЕКЮ, проте у 1996 році його було збільшено до 20 млрд євро. Країни-члени відповідно до встановлених квот передплачують акції Банку, причому обов'язковій сплаті підлягають 30% акцій, решта 70% являють собою частину га­рантійного капіталу, тобто акції, які повинні сплачуватися на вимогу Банку.

Квоти в капіталі ЄБРР розподіляються у таких пропорціях: 51% — для країн-членів ЄЄ та його двох інститутів; 13,5% — для країн Центральної та Східної Європи; 11,3% — для інших європейських країн; 24,2% — для неєвропейських країн.

Найбільші частки в капіталі Банку мають США — 10% ; Ні­меччина, Франція, Італія, Великобританія, Японія — по 8,5%. Після об'єднання з НДР Німеччина має 10% в капіталі Банку.

Планується, що капітал Банку переглядатиметься кожних п'ять років, при цьому частка країн-членів ЄС разом з його інститу­тами не повинна бути нижча від 50% загальної суми дозволеного до передплати капіталу. Це пояснюється бажанням не допустити, щоб СІЛА зайняли лідируючі позиції в регіональному банку Європи.

До розпаду СРСР його частка становила 6% акцій. Після роз­паду СРСР питання розподілу часток між новими утвореними

145

державами було вирішено таким чином: Росія отримала 4% статутного капіталу; решта країн СНД — 2%, держави Бал-тії — по 0,1% із нерозподілених акцій.

Частка України у статутному капіталі ЄБРР становить 0,8% [88].

При голосуванні кількість голосів розподіляється відповідно до кількості акцій країн-членів в акціонерному капіталі Банку, на які вони підписались. Як і в інших міжнародних кредитно-фінансових організаціях, в ЄБРР під час прийняття рішень ви­користовується система «зваженого голосування», але при цьому не використовується практика базових голосів.

Рішення приймаються простою більшістю голосів. За певних випадків може використовуватися прийняття рішень кваліфі­кованою більшістю. Кожна країна має у своєму розпорядженні лише таку кількість голосів, яка відповідає кількості сплаче­них акцій.