4.5. Умови надання кредитів мвф

Надання МВФ кредитів країнам-членам пов'язано з виконан­ням ними встановлених політико-економічних умов. Цей поря­док, що має назву «обумовленості», будується на таких принци­пах, визначених Фондом:

1. Поверненість наданих Фондом фінансових ресурсів: пул коштів, який перебуває в розпорядженні МВФ, є рівнодоступ- ним для всіх країн-членів; тому кожен член, позичаючи тимча­ сово ресурси на визначених умовах в іншого члена через пул, зобов'язаний їх повертати у міру вирішення проблеми дефіциту платіжного балансу.

2. Обґрунтування реальності повернення ресурсів передбачає, що повернення коштів повинно бути забезпечено впродовж нор­ мального терміну погашення боргу.

3. Країна-отримувач ресурсів в МВФ виплачує суму зборів, потрібних для покриття оперативних витрат і компенсації ре­ сурсів країні-донору. Ці процентні ставки є дещо нижчими по­ рівняно з ринковими, що продиктовано цілями до співпраці (0,5-1%) [40, с. 433].

Варто зауважити, що, незалежно від кредитного механізму, що використовується, МВФ у своїй діяльності дотримується жорсткої фінансової політики, що передбачає дотримання країнами, що потребують позичкових коштів, зобов'язань координувати свою політику з рекомендаціями МВФ. У реко­мендаціях МВФ закладено критерії, що є обов'язковими для виконання як для країн, що розвиваються, так і для країн із перехідною економікою. Це зокрема, такі критерії:

— макроекономічна політика позичальника повинна бути спрямована на забезпечення активного сальдо платіжного балансу як головного фактора виплати основної частини боргу та процентів;

54

• стабілізація внутрішнього попиту за рахунок обмеження державних витрат;

• використання позичок на фінансування виробничої сфе­ ри, виплата основної частини боргу та процентів за раху­ нок прибутку, що отримується у виробничий сфері;

• забезпечення бездефіцитності (рівноваги) державного бюджету через скорочення невиправданих державних ви­ датків і стримування інфляції;

• проведення ефективної податкової політики, що сприяє розвитку інвестування і підприємництва та забезпечує зби­ рання податків для покриття державних видатків;

• стабілізація грошового обігу, що передбачає проведення девальвації, а в окремих випадках — грошових реформ;

• забезпечення максимального використання ринкових ме­ ханізмів і конкуренції як засобу підвищення конкурентос­ проможності економіки: відміна контролю над цінами і заробітною платою, вільний доступ на внутрішній ринок і конкуренція з боку товарів, що імпортуються;

• здійснення структурної перебудови економіки як основи довгострокового розвитку;

• забезпечення стабільності політичної влади.

Свої рекомендації країнам-членам МВФ базує на монетарист-ській концепції, яка враховує взаємозалежність між величи­ною грошової маси у країні, обсягу сукупного попиту, з одного боку, і станом платіжного балансу — з другого.