- •1. Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання
- •2. Організація фінансової діяльності підприємств
- •4. Організація управління фінансовими ресурсами.
- •5. . Теоретичні джерела фінансової діяльності підприємств
- •7. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств
- •8. Особливості фінансової діяльності товариств з обмеженою відповідальністю
- •9. Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств
- •10. Власний капітал, його функції та складові
- •4. Функція фінансування та забезпечення ліквідності.
- •5. Функція управління та контролю
- •11. Статутний та резервний капітали, джерела їх утворення
- •12. Збільшення та зменшення статутного капіталу
- •13. Корпоративні права підприємства
- •14. Звіт про власний капітал
- •15. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства
- •16. Економічна характеристика самофінансування підприємства та його види
- •17. Суть та показники чистого грошового потоку
- •18. Звіт про рух грошових коштів
- •19. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
- •20. Порядок та форми нарахування дивідендів
- •21. Методи нарахування та оподаткування дивідендів
- •22. Інструменти та ефективність дивідендної політики
- •23. Суть, ознаки та складові позичкового капіталу
- •24. Фін кредити
- •25. Облігації підприємства
- •26. Комерційні кредити та факторинг
- •27. Економічна характеристика реорганізації підприємств
- •28. Загальні передумови реорганізації
- •29. Укрупнення та розкрупнення підприємств
- •30. Перетворення підприємства як форма реорганізації підприємств
- •31. Суть спільних інвестицій
- •32. Джерела фінансування спільних інвестицій на основі договорів кооперацій
- •33. Методи визначення ефективності спільних інвестицій
- •34. Суть і класифікація фін інвестицій п-ва
- •35. Довгострокові фін інвестиції
- •36. Поточні фін інвестиції
- •37. Оцінка доцільності фін інвестицій
- •38. Компетенція фін служб
- •39. Регулювання розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності
- •40. Розрахунки при здійсненні зовнекон д-сті
- •41. Митне оформлення та оподаткування зовн торг операцій
- •42. Суть та осн завдання фін контролінгу
- •43. Координація та система раннього попередження та реагування
- •44. Методи контролінгу
- •45. Методи фін прогнозування
- •46. Бюджетування як функція фін контролінгу
- •47. Принципи та способи бюджетування
- •49. Бюджетний контроль та аналіз відхилень
23. Суть, ознаки та складові позичкового капіталу
Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавець набуває статусу кредитора.
Кредитор — юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, в тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків, інших обов’язкових платежів тощо.
Залежно від строків виконання зобов’язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточний.
Згідно з П(С)БО 2 під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.
Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу.
до основних зовнішніх джерел формування позичкового капіталу підприємств належать:
банківські (фінансові) кредити;
кошти, залучені в результаті емісії облігацій;
комерційні позички.
Усі витрати (проценти, комісійні тощо) підприємств, пов’язані із залученням та обслуговуванням позичкового капіталу, відображаються за статтею «Фінансові витрати» звіту про фінансові результати.
24. Фін кредити
Фінансовий кредит — це позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
Основним різновидом фінансових кредитів є банківський кредит, який надається суб’єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з цих умов є: забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільова спрямованість.
Кредити, які надаються банками, за строками користування поділяються здебільшого на:
а) короткострокові — до 1 року;
б) середньострокові — до 3 років;
в) довгострокові — понад 3 роки.
Під довгостроковими кредитами банків розуміються зобов’язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позички), які перейшли до складу довгострокових.
Короткостроковими кредитами банків є зобов’язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути виконані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати складання балансу, а також зобов’язання за кредитами (позичками), як довгостроковими, так i короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання балансу.
Кредитоспроможність — наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи — це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.
У разі, якщо позичальник не в змозі виконати свої зобов’язання у передбачені кредитним договором строки, кредитор може задовольнити свої вимоги за рахунок кредитного забезпечення. Саме тому наявність у позичальника достатнього кредитного забезпечення є складовим елементом його економічної кредитоспроможності. До основних видів забезпечення кредиту належать:
а) застава (майна, майнових прав, цінних паперів тощо);
б) гарантії (банків, підтверджені фінансами чи майном третьої особи);
в) інші види забезпечення (поручительство, свідоцтво страхової організації).
Кредити в іноземній валюті надаються вітчизняними комерційними банками за умови мобілізації ними валютних ресурсів на відповідний строк. При цьому допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у гривню або іншу іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України чи на міжнародних валютних ринках згідно з умовами укладених кредитних договорів. У нинішній час таку можливість мають усі юридичні та фізичні особи, що є суб’єктами підприємницької діяльності.