Тема особливості християнства в україні План

1. Християнізація Русі-України.

2. Історія Біблії в Україні.

3. Особливості Київського християнства.

4. Християнство як державна релігія.

Перші уявлення слов'ян про навколишній світ формувались в рамках міфології. І в цьому вони ніскільки не відрізняються від будь-якого іншого народу.

Всередині слов'янської міфології можна виділити кілька рівнів:

1. Найвищий рівень, до якого відносились два праслов’янських божества, чиї імена Перун і Велес. Вони зв'язані між собою як учасники єдиного міфу: бог грози Перун, що живе на небі, на вершині гори, переслідує свого змієподібного ворога Велеса, що живе внизу, на землі.

2. Більш низький рівень, до якого могли відноситися божества, пов'язані з господарськими циклами і сезонними обрядами.

3. Рівень, який характеризується найбільшою абстрагованістю функцій, що дозволяє іноді розглядати їх, як персоніфікацію членів основних протилежностей; наприклад, Доля, Лихо, Правда, Кривда, Смерть.

4. Найнижча міфологія, до якої відносяться різні класи неіндивідуалізованої нечисті, духів, тварин, зв'язаних з усім міфологічним простором від дому до лісу, болота і т.п.: домові, водяні, русалки, мари, кикимори.

Кожного разу, коли мова заходить про події, пов'язані з введенням на Русі християнства, можна відмітити, що багато дослідників намагаються підкреслити лише релігійну сторону подій. Між тим справа була зовсім не так. Суть подій тисячолітньої давності полягала в державному розвитку Київської Русі, релігійною була лише форма цього процесу.

Коли в 980 р. Київським князем став Володимир, в спадщину йому дісталось неміцне об'єднання слов'янських племен, яке трималося в основному на військовій силі. Щоб укріпити це об'єднання, молодий князь прийняв два вирішальних рішення. По-перше, він поселився в Києві. По-друге, він спробував ідейно об'єднати союзні слов'янські племена за допомогою загальної для всіх релігії. Спочатку він намагався вирішити цю задачу, “урівнюючи в правах” всіх основних племінних богів. Будь-хто, прибувший здалеку міг бачити, що в столиці почитають не тільки своїх, київських богів, а й богів його племені. Так в Києві виник пантеон шести язичних богів. Ці міри князя Володимира укріпили Київську Русь, хоча взагалі були тимчасовими. Тому були дві серйозні причини. По-перше, язична релігія передбачала звичайний образ життя. Вона була корисною для патріархального строю, але сильно тормошила формування нових виробничих відносин феодалізму, що зароджувався. Необхідно було нове право, нові звичаї, нова суспільна свідомість, нові критерії оцінки подій. Старе язичництво цього дати не могло. По-друге, Київська Русь не могла стати в один ряд з передовими країнами Європи і Сходу, і вийти на рівень світових стандартів, не запозичивши у них ремесла, будівельної техніки, науки, культури і багато іншого.

Володимир міг орієнтуватися на мусульманський Схід і католицький Захід, але надавав перевагу православній Візантії. З Візантією вже склалися достатньо тісні економічні відносини, до того ж вона була близько розташована. Болгарія прийняла християнство приблизно за 100 років до Київської Русі, чому в більшій мірі сприяла діяльність Кирила і Мефодія, які створили слов'янську писемність і проповідували християнство на слов'янській мові. Треба замітити, що в ту епоху Візантія переживала розквіт.

Візантійський варіант християнства відповідав потребам феодального суспільства і тому відповідав замислам Володимира. Одночасно вирішилася задача формування єдиного культу для всіх племен Київської Русі. Ні Візантія, ні Русь не розцінювали майбутнє хрещення як чисто релігійний акт. дещо спрощено і коротко точку зору Візантії можна охарактеризувати так: оскільки Русь зверталася в православну віру, а православну церкву очолював візантійський патріарх і імператор, то Русь автоматично ставала васалом Візантії. Однак доволі міцну державу (Русь) не задовольняла така роль. Точка зору Володимира і його оточення була іншою. Хрещення і пов'язане з ним запозичення візантійської культури і техніки зовсім не передбачало втрату Руссю її самостійності. По задумам князя Русь повинна була перетворитися в дружню Візантії, але суверенну державу. В 988 році починається хрещення Русі. Процес християнізації протікав поступово, і по сучасним оцінкам, зайняв приблизно 100 років. З урахуванням розмірів країни це дуже короткий строк. Продумана і енергійна політика Володимира ввела Русь в систему європейських християнських держав. Її міжнародне положення укріпилось.

А тепер зупинимося на “релігійному компоненті” такої масштабної події, як хрещення Русі. Не існує єдиної точки зору з приводу перших кроків християнства на нашій землі. Дехто вважає, що його до нас приніс учень Христа апостол Андрій Первозданний. Походження прізвища “Первозданний” пояснюється тим, що Андрій – в християнстві один з 12 апостолів, який згідно Євангелії від Іоанна був першим призваний Ісусом Христом. Він проповідував християнство балканським і причорноморським народам і був розп'ятий за розпорядженням римського магістрату в грецькому місті Патри на хресті, який має форму букви “Х” (Андріївський хрест). В літописах розповідається про те, що Андрій із Херсонеса дійшов до місць, де в майбутньому виник Київ і Новгород, і благословив їх.

Біблія – священна книга християнства. Вона являє собою унікальне зібрання священних текстів, цілу бібліотеку, яка складаються з не менш як 66 книг.

Сербські і болгарські місіонери, які поширювали в Київській Русі християнство, користувалися Святим Письмом і служебники книгами, перекладеними з грецької на церковнослов'янську мову. У подальшому, коли українці запозичили у південних слов'ян їхні абетку і знання церковнослов'янської мови, вони самі здійснювали переклад Святого Письма, творів отців церкви, апокрифів і деяких книг наукового змісту. Найдавнішою датованою пам'яткою старослов'янської писемності у давньоруській редакції є саме церковнослужебна книга – Остромирове Євангеліє, переписане зі староболгарського оригіналу у 1056-1057 рр. Дияконом Григорієм, вірогідно, у Києві для новгородського воєводи посадника Остромира.

Існували переклади Євангелій з поясненнями отців церкви, які називались повчальними, і Послань апостолів та Псалтирі з поясненнями – тлумачні Апостоли і тлумачні Псалтирі. У Київській Русі Псалтир залюбки читали і заучували напам'ять, його використовували як навчальну книгу.

У 1556-1561 рр. М.Василевич і архімандрит Григорій у м. Пересопниця і у с. Двірці переклали Євангеліє мовою, досить близькою до тогочасної живої народної, яке називається Пересопницьким.

Першою повною збіркою книг Біблії церковнослов'янською мовою вважається рукописна Геннадіївська Біблія, складена у 1499 р. у Новгороді. Один із її списків було покладено в основу Острозької Біблії – першого повного видання Біблії в перекладі східнослов'янським пізнім варіантом церковнослов'янської мови. Вона була надрукована у 1581 році у м. Острозі І.Федоровим при сприянні князя К.Острозького. Під час підготовчої роботи її текст було звірено з канонізованими грецькими і латинськими текстами. У книзі вміщено передмову К.Острозького, передмову і два вірші Г.Смотрицького. Для мови Біблії характерна чимала кількість українізмів.

Минуло багато століть від прийняття християнства, але повної Біблії живою народною мовою в Україні не було. Спочатку в цьому не існувало пекучої потреби, оскільки побутова мова і література церковнослов'янська мали багато спільного, тому служебні книги були загалом усім зрозумілі. Згодом, після входження України до складу Росії, царський уряд не був заінтересований у процвітанні української культури і здебільшого придушував будь-які спроби перекладу.

Проте за цю велику працю взявся П.Куліш (1819-1897) – письменник, історик, етнограф, критик. Він розпочав роботу в 1869 р. і завершив у співавторстві з І.Пулюєм, який переклав найскладніші місця грецького тексту. На жаль, Куліш не дочекався виходу свого перекладу. Його було видано лише в 1904 році.

Нині православні віруючі користуються переважно виданнями Біблії українською мовою П.Куліша (1904), І.Огієнка (1962), І.Хоменка (1963). До 2000 року, тобто ювілею Різдва Христового, заплановано здійснити видання нового українського перекладу Біблії Українським біблійним товариством.