Теоретичний рівень пізнання

А

Форми пізнання

ксіоматичний: виділення вихідних

с піввідношень сфери пізнання та встановлення з їх допомогою змісту зв'язків цієї форми.

Т

• міркування;

• інтелектуальне споглядання;

• мислене конструювання

еоретичного моделювання: конструювання предметних якостей за допомогою математики, теорії систем, ін.

Г іпотетико-дедуктивний: формування гіпотез, що пояснюють сукупність фактів, виведення гіпотез часткових тверджень та їх пояснення.

С

Результати пізнання

ходження від абстрактного до конкретного: виділення елементарних характеристик фактів та зведення їх в єдину систему тверджень.

П оєднання історичного та логічного: досліджують історичний процес певної сфери, виділяють у ньому необхідні зв'язки, які зводять в єдину систему тверджень.

С

Наукові теорії ? Запитання для самостійного закріплення матеріалу

истемно-структурний: вивчення об'єкта як в цілісності його структури, так і його складників.

1. Розкрийте зміст поняття пізнання.

2. Охарактеризуйте особливості, об'єкт, форми, переваги та недоліки чуттєвого пізнання.

3. Охарактеризуйте особливості, об'єкт, форми, переваги та недоліки раціонально-логічного пізнання.

4. Поясніть необхідність існування та форми синтезу вального рівня пізнання.

5. Охарактеризуйте пізнання як неперервний еволюційний процес.

6. Дайте визначення методу наукового пізнання, окресліть його значення для науки.

7. Охарактеризуйте методи і форми емпіричного пізнання у науці.

8. Дайте перелік та короткі характеристики методів опрацювання фактів у науці.

9. Охарактеризуйте методи і форми теоретичного наукового пізнання.

10. Окресліть сучасне розуміння істини, порівняйте істину та правду.

Література

1. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 2001.

2. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. – Мюнхен-Львів, 1995.

3. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М., 1993.

4. Лосев А.Ф. Словарь античной мифологии. – М., 1995.

5. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. – М., 1990.

6. Мир философии. Книга для чтения: В 2-х ч. – М., 1998.

7. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2-х т. – М., 1992.

8. Ортега-и-Гасет Х. Что такое философия? – М., 1991.

9. Радугин А.А. Философия: Курс лекций. – 2-е изд., перераб. И дополн. – М., 2001.

10. Спиркин А.Г. Философия. Учебник для технических вузов. – М., 2000.

11. Філософія: Курс лекцій. – К., 1994.

12. Философия. Учебник / Под ред. В.Д. Губина. – М., 1997.

Тема пізнання і знання. Проблема істини План

1. Проблема істини в пізнанні.

2. Істина та якісні характеристики знання.

3. Людина і пізнання.

4. Істина і правда.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

• основні смислові наголоси поняття пізнання;

• філософські позиції, що виникають на ґрунті тлумачення можливостей людського пізнання та значення для його окремих складових;

• існуючі у філософії тлумачення істини, її співвідношення із життєвою правдою людини.

Вміти:

• наводити конкретні приклади реальних виявлень різних смислових наголосів поняття пізнання;

• співставляти між собою життєво-досвідне, наукове та художньо-мистецьке пізнання, виділяти їх переваги та недоліки;

• пояснювати процесуальний характер пізнання в його основних формах та рівнях;

• використовувати поняття істини для оцінки реальних знань;

• пояснювати відмінність між поняттями істини і правди.

Розуміти:

• складність і неоднозначність зв'язку людини і пізнання;

• цілісний, системний та процесуальний характер пізнавальної діяльності;

• багатоаспектність філософського поняття істини;

• значення методів для якісних характеристик наукового пізнання.