? Запитання для самостійного закріплення матеріалу

1. Історичний характер релігії.

2. Тотемізм: його особливості.

3. Політеїзм: його особливості.

4. Первісні вірування: шаманізм, магія, культ предків.

Література

1. Бублик С.А. Релігієзнавство – Київ. Юрінком Інтер. 1998.

2. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. Підручник. Київ.1995

3. Рибачук М.Ф. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Київ “Освіта”. 1997

4. Єришев А.А. Религиоведение. Учебное пособие. Киев. 1999.

5. Головащенко. Біблієзнавство. Вступний курс. Київ “Либідь”. 2001.

6. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 2001.

7. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. – Мюнхен-Львів, 1995.

8. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М., 1993.

9. Лосев А.Ф. Словарь античной мифологии. – М., 1995.

10. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. – М., 1990.

11. Мир философии. Книга для чтения: В 2-х ч. – М., 1998.

12. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2-х т. – М., 1992.

13. Ортега-и-Гасет Х. Что такое философия? – М., 1991.

14. Радугин А.А. Философия: Курс лекций. – 2-е изд., перераб. И дополн. – М., 2001.

15. Спиркин А.Г. Философия. Учебник для технических вузов. – М., 2000.

16. Філософія: Курс лекцій. – К., 1994.

17. Философия. Учебник / Под ред. В.Д. Губина. – М., 1997.

Тема християнство: витоки, віровчення, еволюція План

1. Витоки християнства.

2. Умови формування християнства.

3. Ісус Христос як центральна постать християнства.

4. Християнські догмати, обряди, таїнства, свята.

5. Біблія.

Перші християнські громади з'явилися серед населення єврейської діаспори у другій половині І ст. н.е. Об'єднання їх відбулося під впливом запозиченої з іудаїзму ідеї спасителя, месії, посланця Бога, який мав прийти і спасти пригноблених і знедолених. Ця ідея стала популярною також серед рабів, старців, жебраків та ін. верств населення. Згодом віра в спасителя, месію стала одним із джерел міфу про Христа.

Відомо, що перші християнські громади не мали організації. Вони були розрізнені, діяльність їхня зводилася до розспівування молитов на релігійних зібраннях і спільних трапезах.

Попервах християнство було лише однією з месіанських сект іудаїзму. Але наприкінці І ст. до християнських громад вступали й не євреї, яким була близькою ідеологія християнства – ідеї гріховності, спасіння і спокути, спасителя, месії. У ІІ ст. громади християн поширилися на всю територію Римської імперії, в їхній структурі з’явилися постійні посадові особи – диякони та єпископи. Наприкінці ІІ – на початку ІІІ ст. християнські громади об'єдналися навколо великих міст імперії – Александрії, Карфагена, Рима та ін. З ІV ст. еволюція християнства визначалася історичною долею Римської імперії. У 395 році імперія розпалася на Західну та Східну. Германські племена 476 р. остаточно зруйнували Західну імперію. Східна – стала найбільшою феодальною державою і проіснувала до 1453 року.

Отже з ІV ст. визначилися два центри християнства: західний у Римі та східний у Візантії. Таке співіснування центрів, із різними соціально-політичними умовами, часто спричиняло церковні конфлікти між ними. Після VII Вселенського собору відносини між ними загострилися внаслідок дискусії про сходження Святого Духа тільки від Бога-отця чи й від Бога-сина, як уважала західна церква.

Богословська думка вважає християнське віровчення наслідком пропаганди вчителя Ісуса Христа, який, власне, й започаткував християнську релігію.

Християнство було новою релігією, яка мала оригінальні ідеї Боголюдини – Спасителя Ісуса Христа, який страждав і віддав життя, спокутуючи гріхи людства. Ідеал людини, яка страждає за інших, уперше в історії античної культури дозволив підняти голос на захист знедолених, стражденних і поневолених людей.

На основі ідейних джерел християнства Біблії (Старого й Нового Заповітів), рішень Вселенських соборів, Святого переказу (твори церковних авторитетів) було вироблено й затверджено “Символ віри”, що складається з 12 догматичних положень:

1. Вірити і єдиного Бога, який існує в трьох іпостасях: Бог-Отець, Бог-син і Бог-Дух Святий;

2. Догмат про боговтілення, згідно з яким Христос, залишаючись Богом, народився від Діви Марії;

3. Догмат про спокуту, відповідно до якого Христос своїм стражданням і смертю на хресті спокутував гріхи людей;

4. Догмат про воскресіння, за яким через три дні після страти Христос воскрес та був серед людей іще 40 днів;

5. Догмат про вшестя зобов'язує людей вірити, що після воскресіння Христос потім піднісся на небо до Бога-отця, але повертається на землю під час другого пришестя;

6. Догмат про віру в безсмертя душі;

7. Догмат про існування пекла і раю;

8. Догмат про небесну відплату за богоугодне життя на землі;

9. Догмат про віру в єдину святу, соборну та апостольську церкву;

10. Догмат про визнання необхідності хрещення;

11. Догмат про воскресіння мертвих;

12. Догмат про прихід вічного Царства Небесного для праведників і вічних мук для грішників.

Паралельно становленню ідеології відбувалося формування християнського культу, сукупності особливих ритуалів, обрядів і дій. Внаслідок цього процесу в християнстві склалася досить розгалужена система різноманітних свят, постів, жертвоприношень, поклонінь, молитов, богослужінь тощо.

Найважливішими з християнських обрядів є сім таїнств. До них належать:

• хрещення – прилучення до християнства засобами обливання чи занурення у воду;

• миропомазання – надання хрещеному Святого Духа через змащування освяченим маслом – миром його тіла;

• покаяння – сповідь, каяття віруючого за його гріхи перед священиком;

• причащання (або євхаристія) – куштування хліба й вина, що символізують тіло і кров Христа;

• шлюб –здійснення в храмі церковного шлюбу, вінчання;

• священство (або ординація) – єпископське висвячення на церковнослужителя;

• маслосвяття (або соборування) – помазання єлеєм тяжко хворої або вмираючої людини.

Важливим елементом християнського культу є також богослужіння – сукупність церемоній та обрядових дій, звернених до Бога з метою отримання від нього милість.

Християнські свята посідають важливе місце в культовій практиці; поділяються на головні, великі та престольні. Це дні відзначення подій церковної історії, християнської міфології, пам'ятні дати. Головних свят – 12:

• Пасха, або Великдень;

• Різдво Христове;

• Трійця, або П'ятидесятниця;

• Стрітення Господнє;

• Хрещення Господнє, Богоявлення;

• Спас;

• Вхід Господа в Єрусалим, або Вербна неділя;

• Вознесіння Господнє;

• Здвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього;

• Введення у храм Пресвятої Богородиці;

• Благовіщення;

• Успіня Богородиці, або перша Пречиста.

До великих свят належать:

• Покрова;

• Різдво Івана Хрестителя;

• Обрізання і Найменування Господнє;

• Свято святих апостолів Петра і Павла;

• Відсікання голови Івана Предтечі;

• Престольні, або храмові свята та ін.

У християнському культі існують також пости, тобто утримання від їжі чи обмеження щодо страв тваринного походження протягом певного часу.

Серед культової практики у християнстві досить поширені молитви, тобто звернення віруючих до Бога із проханням послання їм блага та відвернення зла. Молитва – це своєрідна форма заклинань у формі прохань та благань, якими супроводжуються майже всі релігійні церемонії. Вони бувають колективні (групові) або індивідуальні, їхні тексти подаються у відповідних молитовниках.

Всі християнські течії вважають своїм Святим письмом і священною книгою Біблію.

Біблія – це ціла бібліотека стародавніх історичних, літературних, релігійних пам'яток, створених на Близькому Сході протягом 15 сторіч. Нині Біблія – найпоширеніша за перекладом і накладом книга у світі. Вона складається з двох частин – Старого й Нового Заповітів. Старий Заповіт визнають як Святе Письмо іудеї та християни, Новий Заповіт – лише християни.

Як літературна пам'ятка стародавньої писемності Біблія містить релігійно-філософські та етичні принципи, юридичні кодекси, історичні хроніки, міфи, легенди, притчі, сказання, народні пісні, фрагменти героїчного епосу тощо.

“Символи віри”

1. Вірую в єдиного Бога, Отця, Творця неба, і землі, і всього видимого і невидимого.

2. Вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця народженого, несотворенного, єдиносущого з Отцем, що через Нього вже сталося.

3. Він задля нас людей і нашого ради спасіння, зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і стався чоловіком.

4. І був розп'ятий за нас за Понтія Пілата, і страждав, і був похований.

5. І воскрес у третій день, згідно з Писанням.

6. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

7. І вдруге прийде за славою, судити живих і мертвих, а його царству не буде кінця.

8. Вірую в Духа Святого, Господа, Животворящого, що від Отця (за католицьким і греко-католицьким віровченням – і Сина) ізходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.

9. Вірую в єдину, святу, соборну і апостольську церкву.

10. Сповідую одне хрещення на відпущення гріхів.

11. Очікую воскресіння мертвих.

12. Очікую життя будучого вічного.