? Запитання для самостійного закріплення матеріалу

1. Охарактеризуйте поняття буддизму.

2. Історія і сучасність буддизму.

3. Основні напрями буддизму.

4. Іслам: історія і сучасність.

5. Характерні риси, основні напрями.

Література

1. Бублик С.А. Релігієзнавство – Київ. Юрінком Інтер. 1998.

2. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. Підручник. Київ.1995

3. Рибачук М.Ф. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Київ “Освіта”. 1997

4. Єришев А.А. Религиоведение. Учебное пособие. Киев. 1999.

5. Головащенко. Біблієзнавство. Вступний курс. Київ “Либідь”. 2001.

6. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 2001.

7. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. – Мюнхен-Львів, 1995.

8. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М., 1993.

9. Лосев А.Ф. Словарь античной мифологии. – М., 1995.

10. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. – М., 1990.

11. Мир философии. Книга для чтения: В 2-х ч. – М., 1998.

12. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2-х т. – М., 1992.

13. Ортега-и-Гасет Х. Что такое философия? – М., 1991.

14. Радугин А.А. Философия: Курс лекций. – 2-е изд., перераб. И дополн. – М., 2001.

15. Спиркин А.Г. Философия. Учебник для технических вузов. – М., 2000.

16. Філософія: Курс лекцій. – К., 1994.

17. Философия. Учебник / Под ред. В.Д. Губина. – М., 1997.

Тема давні вірування праукраїнців План

1. Історичний характер релігії.

2. Тотемізм: його особливості.

3. Політеїзм: його особливості.

4. Релігійний світогляд праукраїнців.

Проблема виникнення релігії тісно пов'язана з проблемою виникнення і розвитку людини. Історичний характер релігії виражається в тому, що вона є віддзеркаленням реальних соціальних процесів, інтересів, сподівань і прагнень широких народних мас. Релігійна боротьба, зумовлена розходженнями в розумінні певних догматів, насправді переслідує земні цілі. Тому, аналізуючи будь-яку форму релігії, важливо знати: в яких історичних умовах вона виникла; в яких соціальних верствах поширювалась і як у віровченні відображалися їх інтереси.

Первісний лад склався приблизно 40 тис. років тому і пройшов три основні стадії розвитку: ранній матріархат, пізній (розвинутий) матріархат і патріархат. Кожній з них відповідала форма релігії, яка відображала особливості сприйняття людей у конкретних умовах: ранньому матріархату – тотемізм, пізньому – землеробський культ, патріархату – шаманізм. Усі ці форми не поширювалися поза родом чи племенем, тому їх називали родоплемінними віруваннями. До ранніх форм релігійних вірувань належать також магія, фетишизм і анімізм, які виникли в період формування родового ладу (від 100 до 40 тис років тому).

В усі часи свого існування релігія була певним відображенням наявних суспільних відносин, певного розуміння світу. У найдавніші часи діяльність людини мала лише привласню вальний, а не перетворювальний характер. Через це людина була майже цілком залежною від навколишнього природного світу і ні на практиці, ні в уяві не відокремлювала себе з нього. На цій стадії розвитку сформувалися релігійні уявлення, за якими суспільне і природне середовище складали одне ціле, і світ являв собою систему уособлених у різних природних феноменах сил, яким були властиві вольові та розумові якості, та які були пов'язані між собою за принципом кровної спорідненості. Тобто світ уявлявся як проекція кровно-родових відносин, за якими організовувалося тогочасне суспільство.

Тотемізм – форма найдавніших вірувань, пов'язаних з уявленнями про надприродні кровні зв'язки даного роду чи племені з певним видом рослин чи тварин. Тотемні істоти вважалися спів родичами, які опікуються даним родом. Полювання на них чи їх знищення в інший спосіб були заборонені. Однак у визначені дні з дотриманням певних обрядів тотемна істота забивалась і з'їдалася всім родом.

Політеїзм – це релігія ранньокласового суспільства, якій притаманне уявлення про ієрархію богів, кожний з яких опікується тією чи іншою світовою стихією. Їхні культи обслуговуються професійним духівництвом, тісно пов'язаним із правлячою верствою.

Ці культи відсувають на периферію духовного життя давніші вірування, роблячи їх надбанням народних мас. В народному середовищі ці вірування зберігалися паралельно з офіційним політеїзмом тривалий час і подекуди набагато пережили його, ставши елементами розвинених монотеїстичних релігій.

Первісна релігія, будучи натуралістичною, не знала поняття гріха і не приділяла особливої уваги етичним засадам. Стосунки між людьми та об'єктами поклоніння будувалися не на таких почуттях, як любов і покора, а на вірі в те, що відповідного духа чи бога можна схилити до певних дій на користь людині або на шкоду її ворогам молитвами, які мали не стільки благальний чи покаянний, скільки заклинальний характер, а також жертвоприношеннями.

Серед первісних вірувань особливе місце належить магії, яка є вірою в існування надприродних засобів впливу на природу чи на людину. Магічні дії можуть бути різноманітними. Це – мисливські танці, обряди, заклинання, певні маніпуляції тощо.

В умовах пізнього родового ладу склався шаманізм, який був вірою в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу – шаманів. Шаманізм виник приблизно 6 тис. років тому, коли почався поступовий перехід до патріархату. Саме тоді завдяки розвиткові виробничих сил суспільство набуло можливість утримувати людей, які самі нічого не виробляли. Люди вважали, що шаманські духи служили шаманові, виконували його доручення, допомагали пізнавати таємниці, відганяли злих духів. Шамани в процесі здійснення обрядів входили в екстаз і впливали на настрій юрми.

За родового ладу поширився культ предків. У ньому в фантастичній формі відобразилося реальне значення в житті племені зв'язків кровної спорідненості та старійшин роду як носіїв практичного досвіду і виробничих знань. Уявлення про існування душі після смерті, яке вже мало місце в світогляді людини, породило й віру в те, що померлі родичі продовжують чинити вплив на життя племені й після смерті.

Усі зазначені форми первісної релігії властиві родоплемінному суспільству на різних стадіях його розвитку. Між ними важко встановити ієрархічний зв'язок, оскільки його взагалі не було в системі тогочасних міфологічних уявлень. В первісній міфології природні й надприродні сили співіснують, відрізняються одна від одної хіба що рівнем потужності, яка сама є явищем відносним і змінним. Людина – один із суб'єктів цих сил, який взаємодіє з іншими, не будучи другорядним чи підлеглим щодо них.