? Запитання для самостійного закріплення матеріалу
Розкрийте зміст поняття світогляду і окресліть його значення в свідомому регулюванні людиною свого життя.
Назвіть і охарактеризуйте основні складові світогляду як інтелектуальної форми людського самоусвідомлення.
Охарактеризуйте найважливіші особливості міфологічного, релігійного та буденного світоглядів, їх відмінності від філософського світогляду.
Окресліть та розкрийте зміст основних особливостей філософського мислення.
Охарактеризуйте основні елементи структури філософського знання (основні філософські дисципліни) та поясніть, на якій основі їх виділяють.
Спробуйте визначити предмет філософії та обґрунтувати його розуміння.
Розкрийте зміст основних функцій філософії.
Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду.
Література
Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 2001.
Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. – Мюнхен-Львів, 1995.
Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М., 1993.
Лосев А.Ф. Словарь античной мифологии. – М., 1995.
Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. – М., 1990.
Мир философии. Книга для чтения: В 2-х ч. – М., 1998.
Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2-х т. – М., 1992.
Ортега-и-Гасет Х. Что такое философия? – М., 1991.
Радугин А.А. Философия: Курс лекций. – 2-е изд., перераб. И дополн. – М., 2001.
Спиркин А.Г. Философия. Учебник для технических вузов. – М., 2000.
Філософія: Курс лекцій. – К., 1994.
Философия. Учебник / Под ред. В.Д. Губина. – М., 1997.
Тема філософія стародавнього світу План
Проблема людини – змістовне ядро всіх проблем стародавньої філософії.
Загальні поняття та характерні риси китайської філософії.
Характерні риси давньоіндійської філософії.
Морально-етична проблематика давньогрецької філософії.
Антична філософія. Поняття, етапи розвитку, особливості.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:
Знати:
особливості та характерні риси західного та східного типу цивілізації;
найперші джерела філософської думки Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю;
найперші проблеми, які ставила та вирішувала давньосхідна філософська думка.
Вміти:
порівнювати між собою провідні ідеї філософських шкіл Стародавнього Сходу;
виділяти у філософських текстах характерні риси східного типу мислення;
оцінювати світоглядну цінність ідей давньосхідної філософії.
Розуміти:
умови й особливості зародження і можливі форми вираження світоглядної проблематики;
особливості східного та західного філософствування і їх певну взаємодоповнюваність;
багато вимірність як людського світосприйняття, так і теоретичного осмислення світу.
Ключові терміни і поняття:
Традиціоналістський та прогресивний тип цивілізації – характеристики цивілізацій за їх фундаментальними цінностями, запропоновані Рене Геноном: традиціоналістська цивілізація цінує традицію і обернена скоріше до минулого, прогресистська цивілізація цінує новації і більше орієнтована на майбутнє. Традиціоналістські орієнтації характерні для східних цивілізацій, прогресистські – для західних.
Духовний канон життя – у межах деяких, переважно традиціоналістських цивілізацій – збірка найдавніших, освячених авторитетом, асом і традицією переказів, настанов на життя, міфів, розповідей про богів або божественні об'явлення, що виконує роль нормативу-регулятора життєдіяльності людей в усіх сферах суспільного життя.
Сансара – зафіксовані в текстах “Вед” давньоіндійські уявлення про переселення душі з тіла в інше при його смерті; душа, на відміну від тіла, вважається безсмертною. Подальше для душі втілення може підносити або знижувати статус попереднього життя залежно від добрих або поганих вчинків людини. Вже в давні часи сансара була усвідомлена скоріше в негативних оцінках, ніж позитивних: нескінченне блукання душі поставало як лише накопичення страждань.
Карма – закон відплати, який нібито діє при перевтіленнях людини з однієї живої істоти в інші і визначає її суспільне становище відповідно до морального поводження в минулому.
Мокша – стан вічного щастя і блаженства, якого можуть досягнути ті душі, які у своїх життєвих втіленнях запобігли зла, чинили лише благодіяння.
Брахман – у давньоіндійських уявленнях про світ єдиний духовно-інтелектуальний початок світу.
Атман – індивідуальні, конкретні виявлення брахмана.
Дао – вихідне поняття філософії даосизму і дуже важливе для духовної культури Китаю, яке означало “шлях” природи, її закономірність, в етиці – смисл життєвого шляху людини, етичну норму, в логіці – підставу, засновок, аргумент.
Небо і Земля – у давньокитайських уявленнях про світ – універсальні сутності, що виконують оцінні та орієнтовні функції: небо – це сфера чистих, ідеальних, правильних, вічних рухів та явищ, земля – сфера змішаних, часткових, кінцевих, неправильних рухів та явищ. Життя людини відбувається у проміжку між Небом та Землею, тому людина розглядається причетною як до ідеального, так і до хаотичного.
Фізис – у вихідному значенні те, що становить основу будь-чого, що довільно, без впливу ззовні діє, проявляє, зростає, розширюється, породжує свої різноманітні прояви.
Архе – у давньогрецькій філософії – універсальний початок усього сущого.
Атом – дослівно: неподільний, неруйнівний; найменша частинка речовини, яка не підлягає ніяким змінам; наявність такої частинки є запорукою незнищуваності світу.
Космос – розуміння Всесвіту як розумно та закономірно впорядкованого.
Ідея – дослівно: вид, вигляд; основне поняття у філософії Платона, що позначає внутрішню неподільну цілісність будь-чого, завершену, одвічну його сутність; за дещо модернізованим тлумаченням – сукупність необхідних та достатніх елементів будь-якого явища або його конструктивний принцип.
Гілеморфізм – вихідні складові будь-якого сущого; матерія – невизначений пасивний матеріал; форма – активне впорядкування матерії.
Ноос – Світовий розум, розпорядник усього сущого у світі.
Атараксія – незворушність, безпристрасність; у школах завершального циклу античної філософії – душевний стан, до якого повинен спрямовувати своє самовдосконалення прихильник мудрості.
