До теми «Податки і податкова система»

Категорія податків безпосередньо пов’язана із теорією держави, відображає її сутність з точки зору продуктивних сил, виробничих відносин, а також традицій.

Зі зміною державного устрою змінюється система взаємовідносин між суб’єктами підприємницької діяльності і громадянами з однієї сторони і владними структурами з іншої сторони.

З початку 16 до кінця 18 століття процес «капіталізму вільної конкуренції».

Уільям Петті (сер. 18 ст.) («Трактат про податки і збори»)

Уільям Петті виділяє принципи, вимоги до податків і оподаткування:

1. ставки податків повинні бути пропорційними, з метою рівного підходу до вилучення на користь держави доходів окремих громадян;

2. органи влади повинні раціонально використовувати зібрані доходи, щоб не злити так платників податків;

3. кількість податків і об’єкти оподаткування повинні бути чітко визначені;

4. податки не повинні приводити до зубожіння громадян;

5. податки повинні легко, швидко і зручно стягуватись;

6. зменшення залишку грошових надходжень раціонально здійснювати через оподаткування.

Адам Сміт (кінець 18 ст.) («Дослідження про природу та причини добробуту націй» 1776 р.)

1. Рівність оподаткування. Кожен громадянин, який має доходи, повинен сплачувати до бюджету держави рівновелику суму, тобто громадяни з більшими доходами – повинні сплачувати більше. Цей принцип називається принципом соціальної справедливості.

2. Визначеність оподаткування. Платник податку заздалегідь повинен знати, що підлягає оподаткуванню і яким чином визначається сума податку і термін його сплати.

3. Зручність оподаткування. Об’єкт оподаткування, обсяг і терміни сплати податків повинні бути зручними для платника податків, тобто відповідати інтересам платника.

4. Дешевизна оподаткування. Полягає в тому, що витрати га стягнення податків повинні бути мінімальними для обох сторін.

Давід Рікардо (кінець 18-початок 19 століття) («Начала политической экономии и податного обложения») (послідовник а.Сміта, захисник великого капіталу)

1. Зростання виробництва і національного багатства повинно випереджати зростання розміру податків.

2. Податки сплачуються у кінцевому підсумку за рахунок капіталу або доходу. А тому, держава повинна заохочувати нагромадження і всіляко у никати оподаткування капіталу.

3. В інтересах суспільних потреб податки на майно повинні бути мінімальними. З метою переходу капіталу в ті руки, які його ефективно використовують.

4. Легкість збирання деяких податків завдає великого шкідливого впливу.

5. Великого зла завдають податки в цілому, не зважаючи на окремі об’єти оподаткування.

Джон Стюарт Міль (середина 19 ст.)

1. податки повинні бути рівновеликими.

2. Оподаткуванню не повинні підлягати суми, витрачені на покупку предметів першої необхідності (неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

3. Заощадження та інвестиції не підлягають оподаткуванню.

4. Зло національному капіталу завдає не будь-яка податкова система, а надмірні масштаби оподаткування (система повинна бути, а окремі елементи слід удосконалити).

5. Пропорційно повинна оподатковуватись не власність, а кошти, передбачені на витрачання, на придбання речей.

6. Фіскальна система не може обійтись, не чіпаючи капіталу.

7. податки, направлені на обслуговування державного боргу є капіталом, який переходить із рук платника у руки власника капіталу, тобто капіталіста.