Співпраця художника та художнього редактора

В оформленні видання ключовою фігурою є художній редактор, який запрошує художника. Художній редактор - це більше адміністраторкерівник, людина, що ставить завдання і переві­ ряє його виконання, а художник - творча особистість, яка бачить світ і, звичайно, літературний твір власними очами, що і відображається в ілюстраціях, виконаних у певному стилі. Видавець надає форму виданню руками художника. Композиційне оформлення книг

має органічно сполучатися із жанром і стилем літературного матеріалу, зо­бражальними засобами і технікою виконання всього декоративного оформ­лення. Усе це обмежує оформлювальні можливості видавництва.

Затвердження проекту оформлення видання означає перехід до насту­пного етапу - художнього та технічного редагування. Художній редактор ретельно вивчає авторській твір і вирішує питання щодо доцільності його ілюстрування, причому визначається кількість, кольоровість, розміри, спо­сіб вико-нання всіх зображальних елементів видання. У разі відсутності зображального матеріалу художній редактор звертається до художників або фотографів, попередні роботи яких ураховуються у процесі запрошен­ня для співпраці.

Художній редактор:

• контролює розробку проекту художнього оформлення;

• запрошує художника;

• формулює завдання;

• спілкується з художником під час виконання роботи.

Художній редактор замовляє художнику, дизайнеру комп'ютерної верс­тки або фотографу;

• виконання ілюстрацій для всього твору або певних його фрагментів, шмуцтитулів, заставок і кінцівок, титулу, обкладинки;

• оформлення обкладинки, палітурки, титулу, яке включає як зобража­ льну, так і текстову частину;

• створення ініціалів;

• зйомку й опрацювання фотографій;

• виконання креслень і схем;

• монтаж з різних штрихових рисунків, фотографій і тексту;

• ретуш зображень;

• створення шрифтів для заголовків, іноді й для тексту.

Робота художника книги істотно відрізняється від роботи художника -творця власних творів мистецтва. Оформлювач друкованого видання має чітко слідкувати за змістом авторського твору, перетворювати слово в об­раз, що сприймається візуально, при цьому форма ніколи не повинна затуляти або випереджати зміст. Друковане видання, особливо книга, може жити сторіччя, тому завдання художника книги - виражальними засобами підкреслити ключові моменти твору, акцентувати на потрібних місцях, по­легшувати сприйняття суцільного тексту. Відомі творці художнього облич- ' чя книги розробили методи та прийоми оформлення, вміле застосування ^і яких завжди дає очікуваний результат.

Художники або фотографи, які творять для друкованих видань, повинні знати видавничі й поліграфічні процеси, вимоги стандартів та технологіч­них інструкцій до зображальних оригіналів. Це не лише допоможе в роботі, але й позбавить деяких помилок у виконанні замовлення.

Розвиток цифрових технологій змінив традиційну роль фотографів знімки стало можливим переглядати майже відразу після зйомки, при цьо-

му фотограф став відповідати за можливість перетворення знімка у ком­п'ютерний файл. Нерідко він опрацьовує свої знімки на комп'ютері: реда­гує, ретушує, перетворює кольорові режими тощо, чим раніш займалися фахівці з додрукарських процесів.

Видатні художні редактори минулого мали різний тактичний підхід до художників, яких запрошували для оформлення видань. Так, І. І. Лазарев­ський не ставив перед ними вузьких творчих завдань - він лише вибирав найкраще із запропонованого йому. С. Б. Телінгатер бачив у поліграфії не лише можливість розмножувати текст і репродукувати ілюстрації, а й ху­дожній засіб вираження ідейного змісту книги, він широко пропагував нові ідеї і тенденції оформлення видань. М. В. Ільїн зовнішній вигляд книги завжди бачив заздалегідь і твердо керував видатними художниками, з якими працював (наприклад, з К. С. Петровим-Водкіним). В. В. Пахомов, оформлювач з великим досвідом роботи, конструював видання і пропону­вав художникам власний логічний розклад тексту на складові, дуже обе­режно ставився до зображальної системи видання та її відповідності текс­ту. Художні редактори щедро ділилися своїм досвідом, аналізували видання, вказуючи на їх недоліки і переваги. Дослідження та теоретичні праці митців книги дають багатий матеріал для вивчення.

Перші теоретичні праці з книжкової графіки з'явилися на початку XX ст.: статті видатного художника, історика мистецтв, ідеолога журналу "Світ ми­стецтва", оформлювача театральних постановок і книжкових видань 0. М. Бенуа (1870-1960) "Завдання графіки" у журналі "Мистецтво та дру-

карська справа" (1910, № 2-3), М. Е. Радлова "Сучасна російська графіка та малюнок" у журналі "Аполлон" (1913, № 6-7). Бенуа писав про книгу як цілісний художній організм: "Художник, зайнятий книгою, має звернути увагу спочатку на основні вимоги краси у книзі: на вироблення формату, на якість, поверхню і колір паперу, на розміщення тексту на сторінці, на роз­поділі й співвідношенні заповнених і порожніх просторів, на шрифт, на па­гінацію, на обріз, брошурування тощо. Книга може стати прекрасною без жодної прикраси, і, навпаки, всі прикраси ні до чого не приведуть, якщо будуть забуті ці основні вимоги"¹. Наскільки це важливо і сьогодні, коли су­часні технічні засоби в арсеналі художника можуть полегшити його твор­чість, але й дають можливість нефахівцям випускати бездарні роботи.

В. В. Пахомов у фундаментальній праці "Книжкове мистецтво" розгля­дає весь додрукарський процес роботи над оформленням видань різних типів. Макети книг, надрукованих за його редакцією, були твором мистецт­ва. У них було розраховано все: кожна буква, кожний проміжок. "Яка рете­льна робота над текстом! Який аналіз пропонованих художнику обставин місця, часу, дії, яке досконале почуття композиції книжкового аркуша!" -писав про нього Ю. Б. Адамов².

У працях видатного художника-графіка, оформлювача книг В. А. Фа-ворського (1886-1964) можна знайти різні аспекти теорії та практики книж-

кового мистецтва. Він не лише розглядав окремі елементи оформлення. такі як зображення, шрифт, а й багато уваги приділяв композиції, взаємо­зв'язку складників оформлення, розробив струнку систему оформлення книги, особливо загострив увагу на просторових властивостях шрифтів. Композиційною творчістю художник називав процес "приведення до ціліс­ності зорового образу". При цьому за основу брав "те, що людина не спроможна воднораз сприймати цільність зорового образу, бо вона не в змозі охопити об'єкт увесь, а лише окремі моменти спокійного зору, зв'яза­ні рухом при розгляданні його частинами"⁴. Тому рух і рухові уявлення ле­жать в основі тієї зорової цілісності зображення, що внаслідок споглядання відчуває глядач. В. А. Фаворський визначав композицію як зорову ціліс­ність, основою якої є рухова конструкція. Зміна сторінок, перехід від попе­редньої до наступної є "і механіка книги, і її метрична основа, необхідна для організації руху, для організації зупинок, аби читач міг оглянутися, за­триматися, пригадати те, що прочитано"⁵. Концепція видатного художника, майстра гравюри В. А. Фаворського побудована на точному функціональ­ному аналізі книжкового організму і включає в себе досконало розроблену теорію художньо-образного осмислення всього ансамблю книги - від конс­трукції блока до ілюстрацій.

Український дослідник Б. В. Валуєнко в цікавому не лише за змістом, але й оформленням виданні "Архітектура книги" розглядає тенденції оформлення видань, виразність і функціональність різних засобів ілюстру­вання, як шрифтових, так і нешрифтових. Його книга, конструкцію якої бу­ло розроблено власноруч, складається з двох блоків - текстового та зо­бражального, - які можна переглядати одночасно. Автор на власному виданні показав можливості виражальних засобів та їх вплив на читача.

Досконалість, повне пристосовування поліграфії, графічних засобів оформлення до змісту - мета книжкового мистецтва. Художник книги має повністю зректися від своєї індивідуальності. Йому потрібно ретельно за­глибитись у літературний зміст, правильно оцінити його значення. Худож­ники розуміють видання візуально, вони позбавлені літературних інтере­сів, але повне нерозуміння твору веде до втрати авторського бачення, який вони повинні посилювати своєю майстерністю.

Мета газетно-журнальних видань - привернути увагу до конкретного матеріалу, для чого застосовують різні способи виділення та акцентуван­ня: гарнітуру чи накреслення шрифту, нестандартний формат набору, зо­браження, колір тощо. Нерідко матеріали періодичних видань мають рек­ламний характер, що й визначає форму їх подання. Тому в журнальних

виданнях нерідко кожен окремий матеріал друкується власним шрифтом. Фо­тографія або рисунок у періодичних виданнях - це перше, що бачить чи­тач, переглядаючи сторінки. Тому їхнє значення не обмежується лише ілюструванням текстового матеріалу. Зміст зображального матеріалу, під­готовленого фотографом або художником, має розкривати певний бік ма­теріалу, бути чітким і привабливим. Незвичні шрифти частіше використо­вуються для видань, розрахованих на нетривалий термін - буклетів, газет та журналів. Чим більш строгий зміст видання, тим меншою мірою оформ-лювач має право застосовувати свій художній стиль.

Робота фотографів та фотокореспондентів у періодичних виданнях є засобом привертання уваги читача до відомої інформації, але з незнайо­мого боку. Іноді яскрава робота фотографа грає більшу роль, ніж значний за обсягом текстовий матеріал.

Отже, художній редактор перед тим, як розпочати роботу з художником або фотографом, з'ясовує, які мають бути:

□ Формат і обсяг видання у цілому.

а Формат набору, поля і спосіб верстки.

• Обкладинка, палітурка, суперобкладинка.

• Ілюстрації:

• документальні, тематичні, абстрактні;

• тонові або штрихові, малюнки або фотографії;

• новостворені або раніше друковані;

• спосіб друку, кольоровість і сорт паперу.

• Папір для основного тексту видання, вкладок та вклейок. 0 Форзац і спосіб скріплення.

• Оформлення постійних елементів періодичного або серійного видання. Художньо-конструкторська робота художника та художнього редактора

має спиратися на фундаментальну науково-творчу базу, якою є досягнення культури, мистецтва, вивчення кращих зразків друкованих видань минулих років, а також знання великої кількості наукових дисциплін: соціології, пси­хології, економіки, педагогіки, теорії інформації, теорії візуального сприйнят­тя, графічний дизайн, комп'ютерні методи опрацювання інформації.

Художник або фотограф, виконуючи конкретне завдання, має керуватися критерієм єдності художніх і змістових позицій. Художній редактор повинен ураховувати особливості творчого мислення і техніку виконання роботи за­прошеного художника чи фотографа, терпляче і доброзичливо ставитися до нього. З творчім набутком претендента він знайомиться, вивчаючи попере­дні роботи, що вийшли друком, а також представлені на виставках. При цьому важливо знати також умови праці художника, швидкість виконання ним замовлень, досвід роботи з технічними пристроями, програмами Adobe Photoshop, Adobe Illustrator, СогеІ Draw, можливість опрацювати свої роботи на комп'ютері.

Художній редактор має слідкувати за роботою художника, оцінювати її, коректно робити зауваження і спрямовувати роботу в напрямі, перед­баченому проектом художнього оформлення і технологічними можливос­тями. Зауваження повинні бути чіткими та обґрунтованими, тому слід го-

туватися до обговорень робіт, добре знати матеріал і всі найдрібніші пункти проекту оформлення.

Отже, найважливішим у роботі художника і художнього редактора є принцип єдності концепцій видавництва, яке представляє художній реда­ктор, і художника.