1)У чому полягае зміст основних теорій походження права

Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К. Михай-ловський, М.Н. Покровський). Відповідно до цієї теорії держава походить від патріархальної сім'ї, внаслідок її розростання: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держава). Аристотель називав людину політичною твариною, яка вступає у відносини з людьми з метою виживання. Відбувається утворення сімей. Розвиток цих сімей у результаті розмноження призводить до створення селищ, їх об'єднання утворюють державу.

Теологічна теорія (Фома Аквінський) ґрунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви — над державою. Кожній людині наказується упокоритися перед волею Бога, кий встановив державну владу, підкоритися тій владі, яка санкціонована церквою. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів.

Договірна (природно-нравова) теорія (Г. Ґроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Я.Козельский, М.Радищев, І.Кант). Дана теорія грунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об'єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку.

В основу теорії природного права покладено тезу про те, що державі передував природний стан людей. Він уявлявся авторам теорії неоднозначним. Гоббс вважав, що в природному стані відбувається «війна всіх проти всіх». Руссо, навпаки, малював райдужну картину свободи і рівності. Проте усі вони розглядали державу як продукт людської діяльності і прагнення людей до виживання. Домовившись про створення держави, люди або передають правителю частину своїх природжених прав, щоб потім одержати їх з його рук (один варіант трактування походження держави), або домовляються про збереження своїх природних прав (інший варіант). У будь-якому разі передбачається забезпечення прав і свобод людини в рамках держави.

Органічна теорія (Г.Спенсер) ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом. Уявлення про державу як про своєрідну подобу людському організму сформульовані ще давньогрецькими мислителями. М. Спенсер у XIX ст. розвив цю думку, заявивши, що держава — це суспільний організм, який складається з окремих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин.

Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський) пояснює виникнення держави як результат війн, насильницького підкорення одними людьми інших (у Є. Дюринга — частини суспільства іншою частиною, у Л. Гумпловича і К. Каутського — одного племені іншим).

Марксистська теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, XIX ст.) спиралася на історико-матеріалістичне вчення про суспільство і суспільний розвиток. Генезис права пов'язувався з класовою боротьбою. Панівний у суспільстві клас змінює звичаї на свою користь, пристосовує їх до своїх потреб, а в разі необхідності цілеспрямовано створює нові закони, в яких виражається його воля. Оцінюючи цю теорію, слід наголосити, що дійсно економічні фактори зіграли значну роль у походженні права, але вони не є єдиною причиною, яка породила правові явища в історії людства.

2)дайте визначення соціальна норма,право

.1) Соціальнінорми - це правила поведінки, щорегулюютьвзаємини людей і їхніхоб'єднань. 

Основнівидисоціальних норм:

1. Норми права - цезагальнообов'язкові, певний^-певні-визначені-формально-певні правила поведінки, яківстановленіабосанкціоновані, а такожохороняються державою.

2. Нормиморалі (моральності) - правила поведінки, якізложившись у суспільстві, виражаютьподання людей про добро й зло, справедливості й несправедливості, боргу, честі, достоїнстві. Діяцих норм забезпечуєтьсявнутрішнімпереконанням, суспільноюдумкою, заходами суспільноговпливу.

3. Нормизвичаїв - це правила поведінки, які, зложившись у суспільстві в результатіїхньогобагаторазовогоповторення, виконуються в чинністьзвички.

4. Нормигромадськихорганізацій (корпоративнінорми) - це правила поведінки, якісамостійновстановленігромадськимиорганізаціями, закріплені в їхніх уставах (положеннях і т.п.), діють у їхніх межах і ними ж охороняютьсявідпорушень за допомогоюпевнихзаходівсуспільноговпливу.

Крімзазначених, середсоціальних норм розрізняють:

 релігійнінорми;

 політичнінорми;

 эстетические норми;

 організаційнінорми;

 нормикультури й ін.

2) Поняття і ознаки права

Право — система норм (правил поведінки) і принципів, встановленихабовизнаних державою як регуляторисуспільнихвідносин, які формально закріплюютьмірусвободи, рівності та справедливостівідповідно до суспільних, групових та індивідуальнихінтересів (волі) населеннякраїни, забезпечуютьсявсіма заходами легального державного впливу аж до примусу.

Якими є специфічніознаки права?

1. Вираженнямірисвободи, рівності та справедливостіозначає, що право з достатньоюповнотоювтілюєосновні права та свободилюдини, визнані у світовомуспівтоваристві. Право є міроюсвободи та рівності людей, установленою державою таким чином, щоб свобода одного не обмежуваласвободиіншого. І цієюмірою є справедливість. Повноїсвободидосягти не можна, протеможна бути вільним у тіймірі, у якійвільніінші. У праві свобода трансформується в суб'єктивні права, якимвідповідаютьобов'язки, щоїхобмежують. Своїмзагальним масштабом і рівноюмірою право вимірює, «відміряє» і оформляєсаме свободу в людськихвзаємовідносинах, свободу індивіда. Свобода невіддільнавідсправедливості і становить їїпідставу. Свобода завжди є обмеженоюконкретними рамками (мірою), які не допускаютьантигромадськихактів «користування свободою». Це — рівність у свободі.

2. Нормативністьвиявляєсенс і призначення права. Нормативністю права до суспільногожиттявносятьсяістотніелементиєдності, рівності, принциповоїоднаковості — право виступає як загальний масштаб, міра (регулятор) поведінки людей. За допомогою норм право регулюєрізнісуспільнівідносини, слугуєзнаряддямвтілення в життяполітикидержави, засобоморганізаціїїїрізнобічноїуправлінської та іншоїдіяльності. У нормативності є одна істотна риса: право виражається в нормативнихузагальненнях (загальнідозволяння, загальні заборони, загальнізобов'язування), яківстановлюютьмежідосягнутоїсвободи, межіміж свободою і несвободою на певномуступенісуспільногопрогресу.

3.  Формальнавизначеність права означаєчіткість, однозначність, стислістьформальнихправовихприписів, виражених у законах, указах, постановах тощо. Досягаєтьсяце за допомогоюправових понять, їхвизначень, правил юридичноїтехніки. Саме тому суб'єкти права чіткознаютьмежіправомірної і неправомірноїповедінки, свої права, свободи, обов'язки, обсяг і вид відповідальності за вчиненеправопорушення.Вираження норм у законах, іншихнормативних актах, встановленняформальноїрівності — цеосновнаознакаформальноївизначеності права.

4.  Системність права полягає в тому, що право — це не просто сукупністьпринципів і норм, а їх система, де всіелементипов'язані та узгоджені. Системність вноситься до права законодавством. Лише системне, несуперечне право, яке виражаєсвоюсутність через принципи, здатневиконатизавдання, щопостають перед ним. Сьогодні в Українінайважливіше і найнагальнішезавдання — відновити і зміцнитисистемність права, оскількинеузгодженість нормативно-пр2)У чому полягае призначення принципів права авовихактіврозірваласистемоутворюючізв'язкиміжюридичними нормами.