Робота над курсовим проектом сприяє поглибленому вивченню теоретичних положень курсу "Прикладна механіка і основи конструювання", набуттю навичок розрахунку і конструювання деталей складальних елементів машин, закріпленню знань з оформлення машинобудівних креслень допомагає у підготовці до екзамену з даного курсу.

У даних методичних вказівках викладено вимоги й подано пояснен­ня з окремих частин проекту. У додатку 2 наведено варіанти завдань з вихідними даними для розрахунків і проектування. Наприкінці бро­шури є список літератури, необхідної для виконання проекту. Поси­лання на літературні джерела у тексті подані в квадратних дужках.

Завдання на курсовий проект видає викладач кожному студентові індивідуально. Курсовий проект складається з графічної частини та розрахунково-пояснювальної записки. Оформлення проекту має відпові­дати діючим стандартам; у разі відхилення від них проект підлягає переробці.

Оцінюється курсовий проект за чотирибальною системою. При ви­значенні загальної оцінки враховуються:

а) точність розрахунків і змістовність пояснень до них;

б) доцільність прийнятих конструктивних рішень;

в) правильність і якість виконання графічної частини проекту;

г) якість захисту курсового проекту (відповіді на запитання).

1 Вимоги до окремих частин курсового проекту

1.1 Графічна частина

Графічну частину курсового проекту студенти виконують на 2,5 або 3 аркушах формату А1 (594х841 мм). Вона містить такі елементи:

1) загальний вид приводу (аркуш 1),

2) складальні креслення редуктора (аркуш 2);

З) робочі креслення деталей приводи (аркуш З).

Загальний вид привода зображується в двох або трьох проекціях. На аркуші вказують номери окремих вузлів (відповідно до специфіка­ції) і проставляють такі розміри: габаритні, міжосьові та устано­вочні (тобто розміри, що характеризують положення кріпильних дета­лей, якими елементи привода кріпляться до основи. Приклади зобра­ження загального виду привода наведені в [1, с. 5-1З ], Аркуш 1 вико­нують останнім.

Редуктор (аркуш 2) також зображують у двох-трьох проекціях з необхідними розрізами. При горизонтально розміщених валах зобра­ження редуктора в плані звичайно має вигляд суцільного розрізу по площині рознімання між корпусом і кришкою редуктора. У всіх випад­ках креслення редуктора повинні давати повне уявлення про його конструкцію.

Специфікації на деталі редуктора виконують на окремому аркуші формату А4 (210х297 мм), який підшивається до розрахунково-поясню­вальної записки. На кресленнях указують номери деталей згідно із специфікацією і проставляють габаритні, міжосьові та установочні розміри. У місцях установлення на валах зубчастих і черв’ячних ко­ліс проставляють також діаметри валів, а в місцях установлення під­шипників - діаметри валів і циліндричних гнізд під підшипники разом з відповідними посадками за ГОСТ 25346-82 (СТ РЕВ 144-75) і ГОСТ 25347-82 (СТ РЕВ 145-75) [2, с. 23-30].

Над кресленнями редуктора студенти працюють паралельно з роз­рахунками.

Робочі креслення деталей привода (аркуш З) виконують для двох-чотирьох деталей (за вказівкою викладача), бажано спряжених - вал і насаджена на нього деталь (на окремих форматах). Береться такий масштаб креслення, щоб деталь була зображена найбільш чітко. На кресленні деталі проставляють усі її розміри, прийняті посадки, шорсткість поверхонь за ГОСТ 2789-73 (СТ РЕВ 638-77) [ 2, с. 20-22)],

На кожному аркуші мають бути рамка і штамп встановленої форми. Аркуш 3 поділяють на кілька форматів (за числом зображень деталей), кожний з яких повинен мати окрему рамку й окремий штамп.

Роботу над курсовим проектом розпочинають з розрахунків. Щоб уникнути помилок і перерахунків, рекомендується після закінчення розрахунків зубчастих і черв’ячних передач паралельно розробляти і креслення, починаючи з редуктора.

1.2 Розрахунково-пояснювальна записка

Обсяг розрахунково-пояснювальної записки становить 40-50 сторінок рукописного тексту, написаного на одному боці стандартного арку­ша формату А4 (210297 мм). Записка повинна містити повний обсяг розрахунків, супроводжуваних у необхідних випадках розрахунковими схемами та епюрами внутрішніх зусиль; обґрунтування прийнятих конст­рукторських рішень та ескізи розробок деталей. Розрахунки редуктора та підшипників слід закінчувати описом прийнятої системи та виду змащення.

Застосовувані в розрахунках формули повинні мати експлікації. При використанні формул, графіків і таблиць необхідно давати поси­лання, на відповідні літературні джерела.

У процесі роботи над проектом виконують кілька видів розра­хунків:

1) визначення необхідних характеристик і вибір електродвигуна;

2) загальний розрахунок привода;

З) розрахунки передач;

4) компоновка редуктора;

5) розрахунки валів;

б) розрахунки з’єднань між валами і насадженими на них дета­лями;

7) перевірний розрахунок підшипників;

8) добір і перевірний розрахунок муфт.

У деяких темах перший розрахунок випадає.

Розрахунково-пояснювальна записка закінчується списком вико­ристаної літератури.

Усі сторінки записки нумерують. Повністю оброблену розрахунково-пояснювальну записку необхідно зшити і наділити титульним аркушем встановленого зразку (додаток 1).