19

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСКИЙДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ РОБІТ

СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Полтава 2004

УДК 574.2:57.03(477)(07)

ББК 68.9я73

К 60

Безпека життєдіяльності. Методичні вказівки до практичних робіт для студентів педагогічного університету /Укл. Калязін Ю.В. – Полтава.: Вид. Центр ПДПУ, 2003- с.

Методичні вказівки призначені для студентів всіх спеціальностей Полтавського державного педагогічного університету при вивченні нормативної дисципліни „Безпека життєдіяльності”.

Рецензенти: зав. каф. Менеджменту освіти ПІПООО

імені М. В. Остроградського, доц..,к.п.н. Охріменко І.В.

зав. кафедри хімії ПДПУ імені В.Г. Короленка

доц.. к.х.н. Джурка Г.Ф.

Редактор: Григор’єва О.О.

Методичні вказівки затверджені вченою Радою Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка „27” листопада 2003 р., протокол №4.

ЗМІСТ

1.Практична робота “Ризик та його оцінка”………………………………..4

2.Практична робота №2 “Психофізіологічний стан людини

та фактори, які на нього впливають”……………………………………... 8

3.Практичне заняття № 3 “Розрахунок осередку ураження

при землетрусах”………………………………………………………….. 15

4.Практична робота №4 “Первинні засоби гасіння пожеж”…………….. 24

4.Література………………………………………………………………… 33

5.Додатки…………………………………………………………………... 34

1. РИЗИК ТА ЙОГО ОЦІНКА

Мета роботи: закріпити знання з теоретичних основ БЖД, здобути навички визначення ризику та його використання для аналізу небезпек.

План заняття

1. Основні поняття БЖД: життєдіяльність, небезпека, безпека, ризик.

2. Структурна схема „Людина - життєве середовище".

3. Класифікація небезпеки.

4. Поняття про концепцію допустимого ризику.

5. Методи оцінки ризику.

Література:[1], [2], [5].

1.1. Загальні положення

Під безпекою життєдіяльності розуміють галузь знання і науково-практичну діяльність, спрямовану на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини та захист здоров'я.

Під життєдіяльністю розуміють специфічну людську форму активності, необхідну для існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини життєвого середовища, з метою збалансованого існування індивідума та суспільства в навколишньому середовищі.

Центральним поняттям БЖД є небезпека. Небезпека – це явище, яке спроможне викликати порушення нормального процесу життєдіяльності людини. Небезпека може спричинити шкоду людині, суспільству, навколишньому середовищу. Вона може викликати погіршення здоров'я, травми, хвороби, смерть.

За походженням небезпеки поділяють на природні, техногенні, соціальні та комбіновані.

Аналізуючи структурну схему "Людина – життєве середовище" можна зробити висновок, що існує безліч небезпек. Тобто: "Жити небезпечно" – це аксіома. Таким чином, в реальному житті не існує абсолютної безпеки. Однак не кожна небезпека перетворюється до небажаного наслідку. Для її перетворення необхідні певні умови: збіг у просторі і часі, а також певна подія або явище, яке сприяє реалізації небезпеки. Наприклад, автомобіль є небезпекою для пішохода, однак ця небезпека може перетвориться в ДТП тільки в тому випадку, коли шлях автомобіля і пішохода перетинається, наприклад, на пішохідному переході. Але цього не достатньо: травма можлива при порушенні правил дорожнього руху, які можуть виникнути внаслідок суб'єктивних причин або технічної несправності автомобіля, незадовільного стану дороги, несприятливих метеоумов та ін.

Психофізичний стан людини Техніка Суспільство Природа Мал.1.1. Структурна схема "Людина - життєве середовище"

Таким чином, щоб попередити реалізацію небезпек, людина повинна передбачати заходи, які спроможні попередити або компенсувати небезпеку. Тобто під безпекою слід розуміти збалансований стан системи "Людина - життєве середовище", в якому певним небезпекам протидіють чинники, яки їх попереджують. Отже, поняття безпека – є відносним, оскільки повністю досягти збалансованого стану неможливо (дивись аксіому про небезпеку життя).

Рівень безпеки в БЖД оцінюють за допомогою поняття ризик. Ризик (R) – це відношення кількості небажаних подій (n) за одиницю часу (рік) до максимально можливої кількості цих подій (N), тобто, фактично, до кількості людей, на яких діють однакові небезпеки.

R =

Ризик виражається в долях одиниці. За "n" звичайно приймають кількість загиблих за рік. Таким чином, ризик показує кількість загиблих з певної кількості людей. Наприклад, якщо R = 1 · 10^-3 це означає, що з тисячі людей гине одна людина за рік.

Зрозуміло, що людина прагне до зменшення ризику, однак це можливо зробити тільки до певного рівня, подальше зменшення може стати несприятливим для людини. Зменшення технічного ризику досягається за рахунок певних затрат, а це в свою чергу зменшує кількість коштів, яки можливо витратити на соціальні потреби, тобто зменшення ризику технічного або природного, веде до збільшення ризику соціального. Числові значення ризику, яки відповідають умовам безпеки життєдіяльності людини, визначаються концепцію допустимого ризику.

Допустимий ризик - це той, що не сприймається людиною як загроза для його особистого життя. В наш час значення допустимого ризику складає R = 1 · 10^-6. Ризик менше 10 ^–6 – знехтуваний.

На жаль, у реальному житті життєдіяльність людини відповідає більшим значенням ризику (табл. Д. 1.1). Ризик звичайної життєдіяльності складає від 10^-6 до 10^-3. Такий ризик називають прийнятним. Ризик більше

R = 10^-3 – це підвищений.

Кількісна оцінка ризиків для здоров’я людини з урахуванням часу дії небезпеки, статі, місця проживання

R = R_з

де R_з – загальний ризик загибелі від певної небезпеки за час τ ,

(звичайно за рік) [Д 1.7,Д 1.12];

∆ τ – термін часу для якого визначається ризик;

К_в – коефіцієнт рівня ризику в залежності від віку:

К_в= ,

де R_в – рівень ризику для певної вікової категорії [Д 1.7];

R_ср- рівень ризику для певної групи вікових категорій (для усіх, для працездатних) [Д 1.7];

К_ст – коефіцієнт рівня ризику для чоловіків або жінок [Д 1.8],

в тому разі коли стать враховується в R_з або К_в то К_ст=1.

Загальний ризик від кількох небезпек :+

де R_і – ризик від „і”-той небезпеки.

Для окремих видів діяльності середні статичні значення ризиків наведені в таблицях Д 1.7, Д 1.12. Ризик на захворювання, який викликаний дією забруднення навколишнього середовища може бути визначеним

R =

де F_i – фактор потенціалу, який характеризує імовірність захворювання

при дії „і” того агента ризику ( мкг/кг добу) [Д.1.11];

Д_і – добова доза агенту ризику яка потрапляє в організм людини (мкг/кг маси добу) [Д1.11] ;

а_і – коефіцієнт терміну дії .

а_і =

де ∆ τ_і– термін дії „і” – фактора на людину ( рік);

М– маса людини (кг) [Д.1.13].

Добова доза агенту розраховується з урахуванням середніх статичних даних для людини або за даними досліджень певної людини

Д_і = N_і · V_і

де N_і – концентрація „і”-той в середи мкГ/м³ або мкГ/л;

V_і– кількість середи, яка споживається людиною за добу м³

В тому випадку, якщо відсутні дані для розрахунку ризику, оцінка ризику може бути проведена за допомогою інших методик. Серед них слід відмітити метод експертної оцінки та оцінка за допомогою матриці ризику. Перший метод передбачає ранжування небезпек групою досвідчених експертів і може бути не досить правильним, оскільки він суб'єктивний.

Методика оцінки небезпек за допомогою матриці ризику складається з таких етапів:

1)складання переліку небезпек відповідно до обраної сфери життєдіяльності;

2) ранжування небезпек за категоріями серйозності (таблиця Д. 1.2.);

3) ранжування небезпек за рівнями імовірності (таблиця Д. 1.3.);

4) заповнення матриці за формою (таблиця Д. 1.4.) та визначення ступеня ризику: припустимий, прийнятний та інші (таблиця Д. 1.4.)