Критерії оцінки знань студентів

В процесі вивчення дисципліни “Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва” використовуються наступні методи оцінювання навчальної роботи студента за 100-бальною шкалою: поточне опитування та тестування; підсумкове письмове опитування по кожному модулю; оцінювання виконання індивідуальної роботи студента; оцінювання виконання ректорської контрольної роботи; екзамен.

Підсумковий бал (за 100-бальною шкалою) з дисципліни визначається як середньозважена величина в залежності від питомої ваги кожної складової залікового кредиту:

Заліковий модуль 1	Заліковий модуль 2 (ректорська контрольна робота)	Заліковий модуль 3 (підсумкова оцінка за ІНДЗ, враховуючи поточне опитування)	Заліковий модуль 4 (письмовий екзамен)
15%	30%	15%	40%
8-ий тиждень	11-ий тиждень	12-ий тиждень

Шкала оцінювання:

За шкалою університету	За національною шкалою	За шкалою ECTS
90-100	відмінно	А (відмінно)
85-89	добре	В (дуже добре)
75-84		С (добре)
65-74	задовільно	D (задовільно)
60-64		Е (достатньо)
35-39	незадовільно	FX (незадовільно з можливістю повторного складання)
1-34		F (незадовільно з обов’язковим повторним курсом)

Мова викладання – дисципліна викладається українською мовою.

Структура залікового кредиту. Дисципліна “Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва” складається з чотирьох модулів і оцінюється в кількості 5 кредитів ECTS, які зараховуються студентові у випадку, якщо підсумковий бал, одержаний як середня зважена з усіх модулів, становить 60 балів і вище. Екзаменаційна оцінка виставляється у відомість та залікову книжку чи індивідуальний план студента.

Термінологічний словник тема: теоретичні основи фінансової діяльності субєктів підприємництва

Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Під інвестиційними можна розуміти всі вкладення підприємства (як довгострокового, так і поточного характеру), які здійснюються з метою забезпечення приросту вартості його майна.

Інжиніринг — комплекс інженерно-консультаційних робіт і послуг, у які входять послуги з підготовки та забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції, з обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об’єктів. Сукупність інжинірингових робіт можна розділити на дві групи: 1) роботи, пов’язані з підготовкою виробничого процесу; 2) роботи із забезпечення нормального процесу виробництва та реалізації продукції.

Капітал підприємства — це засвідчені в пасивній частині балансу вимоги на майно, яке відображене в активах. Капітал підприємства показує джерела фінансування придбання активів підприємства.

Модель оцінки дохідності капітальних активів — теоретична модель, присвячена вирішенню проблеми ціноутворення на фінансових ринках. Авторами моделі вважаються В. Шарп, Дж. Лінтнер, Дж. Моссін. Згідно з САРМ, ціна окремих капітальних активів визначається очікуваною рентабельністю та ризиком вкладень. За цією моделлю, інвестиції слід здійснювати в ті активи (фінансові інструменти), прогнозована рентабельність яких є вищою, ніж очікувана інвестором рентабельність, розрахована за алгоритмом САРМ. Застосовується при визначенні вартості залучення власного капіталу.

Одноосібне володіння — це підприємство, власником якого є одна особа чи сім'я, що самостійно веде справу у своїх інтересах, одержує весь дохід і повністю несе ризик від бізнесу. Власник має матеріальні ресурси та обладнання, необхідні для виробничої діяльності, або купує їх, а також особисто контролює діяльність підприємства.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, яка пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності.

Оптимізації портфеля інвестицій теорія — обґрунтована Г. Марковіцем концепція формування портфеля інвестицій, згідно з якою вкладання заданого обсягу інвестиційного капіталу в один об’єкт інвестицій є ризикованішим, ніж інвестування цієї ж суми в різні об’єкти. Для мінімізації інвестиційних ризиків слід підбирати портфель інвестицій з набором активів з мінімальним кореляційним зв’язком між рівнями їх дохідності.

Організаційно-правові форми підприємницької діяльності: 1) одноосібне володіння; 2) партнерство (товариство); 3) корпорація (акціонерне товариство).

Партнерство - це підприємство, організація або установа, створені на засадах угоди двох чи більше окремих осіб (у тому числі юридичних) шляхом об'єднання їхнього майна та підприємницької діяльності. Об'єднуючи свої фінансові ресурси і вміння вести справу, партнери таким чином розподіляють ризик, а також прибутки і збитки. За ступенем участі засновників у діяльності підприємства розрізняють товариства з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні та командитні. Вид товариства впливає на роль партнерів у функціонуванні підприємства.

Підприємництво — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: 1) одноосібне володіння; 2) партнерство (товариство); 3) корпорація (акціонерне товариство).

Суб’єкти підприємництва — юридичні особи (підприємства) будь-якої форми власності та фізичні особи, що займаються самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик виробничою, науково-дослідницькою, комерційною діяльністю, а також посередницькою діяльністю (торгівлею) з метою одержання прибутку чи збільшення вартості капіталу. Суб’єктами підприємництва є: фізична особа – підприємець, мале підприємство, середнє підприємство, велике підприємство, група підприємств.

Фінансова діяльність це

• діяльність суб’єкта господарювання, що реалізується шляхом використання відповідних форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємств для досягнення ними основної мети – отримання доходів;

• це діяльність, пов’язана із організацією фінансів підприємства та здійснення відповідно до цілей і завдань стратегії економічного розвитку господарюючого суб’єкта. Це діяльність пов’язана із формуванням активів та фінансової структури капіталу;

• це особливий вид діяльності персоналу підприємства по формуванню та використанню фінансових ресурсів. Фінансова діяльність має бути організована так, щоб рішення що приймаються по управлінню фінансами були найбільш ефективні за наявних обмежень, якими є брак коштів у підприємства та особливості середовища бізнесу;

• фінансову діяльність одночасно розглядають у таких аспектах: у вузькому та широкому значеннях. У вузькому значенні основний зміст фінансової діяльності полягає у фінансуванні підприємства. У даному випадку прикладами руху коштів є такі: надходження власного капіталу із зовнішніх джерел, отримання позик, погашення позик, сплата дивідендів. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням;

• це діяльність суб’єкта господарювання пов’язана з мобілізацією фінансових ресурсів, необхідних для виконання завдань, які поставив перед ним його засновник.

Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва — діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного та залученого капіталу підприємства, який не є результатом операційної діяльності. Фінансова діяльність підприємства спрямована на пошук і мобілізацію резервів збільшення доходів і недопущення втрат, на залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах більш вигідних, ніж середньоринкові.

Фінансування — мобілізація підприємством фінансових ресурсів, необхідних для виконання планових завдань; комплекс заходів щодо формування та обслуговування капіталу підприємства.

Форми фінансування (форми забезпечення фінансовими ресурсами суб'єктів підприємництва) класифікують за такими критеріями: залежно від мети фінансування; за джерелами надходження (мобілізації) коштів; за правовим статусом капіталодавців.