
- •Передмова
- •1.1.2. Означення статики
- •1.1.3. Механічні в’язі та їхні реакції
- •В’язь – гладенька поверхня
- •Гостре вістря або ребро
- •В’язь – шорстка поверхня
- •В’язь – невагома, нерозтяжна ідеальна нитка
- •В’язь – стержень
- •В’язь – нерухома шарнірна опора
- •В’язь – жорстке защемлення (заробка)
- •1.1.4. Аксіоми про в’язі та їхні реакції
- •1.1.5. Класифікація сил. Метод перерізів
- •1.1.6. Теорема про рівновагу трьох непаралельних сил, прикладених до твердого тіла
- •1.1.7. Сили тертя ковзання і їхні властивості
- •Запитання для самоконтролю
- •1.2. Основні властивості систем сил, прикладених до абсолютно твердого тіла
- •1.2.1. Аналітичне визначення ковзного вектора.
- •1.2.2. Система збіжних сил. Умови рівноваги
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •1.2.3. Аналітичне визначення ковзного вектора рівнодійної системи двох паралельних сил. Центр паралельних сил
- •1.2.4. Пара сил. Момент пари сил. Властивості пар сил
- •Запитання для самоконтролю
- •1.3. Перетворення систем сил. Умови рівноваги
- •1.3.1. Аналітичне визначення головного вектора і головного моменту системи сил
- •1.3.2. Умови рівноваги вільного твердого тіла
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •1.3.3. Зведення систем сил до найпростішого вигляду. Інваріанти системи сил відносно центра зведення
- •2. Якщо ; , то система сил зводиться до пари сил.
- •3. Якщо і – система зрівноважується.
- •1.3.4. Центр паралельних сил і центр ваги
- •1.4. Розрахунково-графічна робота із застосуванням комп’ютера
- •Завдання на розрахунково-графічнУ роботУ
- •Ферма з позначеними силовими зонами
- •Діаграма Максвелла-Кремони
- •На діаграмі зображено:
- •2.1.2. Способи визначення руху точки
- •2.1.3. Годограф векторної функції
- •2.1.4. Швидкість руху точки
- •2.1.5. Прискорення руху точки
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2. Кінематика абсолютно твердого тіла
- •2.2.1. Основні положення
- •2.2.2. Поступальний рух твердого тіла
- •2.2.3. Обертальний рух твердого тіла навколо нерухомої осі
- •Координати точки м і орт не залежать від часу; орти , є функціями часу. Отже,
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2.6. Плоскопаралельний рух твердого тіла. Рівняння руху
- •2.2.7. Розподіл швидкостей точок тіла при плоскопаралельному русі
- •2.2.8. План швидкостей
- •2.2.10. Миттєвий центр прискорень
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2.11. Додавання обертальних рухів тіла навколо осей, що перетинаються
- •Аксоїди. Теорема Пуансо
- •2.2.13. Теорема Ейлера. Кути Ейлера. Рівняння руху твердого тіла з нерухомою точкою
- •2.2.14. Розподіл швидкостей і прискорень точок тіла з нерухомою точкою
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •2.3. Складний рух матеріальної точки
- •2.3.1. Основні положення
- •2.3.2. Теорема про додавання швидкостей точки
- •2.3.3. Теорема про додавання прискорень точки
- •2.4. Складний рух твердого тіла
- •2.4.1. Додавання поступальних рухів тіла
- •2.4.2. Пара обертань
- •2.4.3. Додавання обертань тіла навколо паралельних осей
- •2.4.4. Додавання поступального і обертального рухів тіла
- •2.4.5. Метод “зупинки” (метод Вілліса)
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •2.5. Розрахунково-графічна робота із застосуванням комп’ютера
- •Завдання на розрахунково-графічнУ роботУ
- •1. Спроектувати за допомогою комп’ютера механізм, при цьому зобразити ланки, які здійснюють:
- •2. Роздрукувати механізм для заданого положення кута та для трьох положень кута 60, 120, 240.
- •3. Зобразити кутові швидкості всіх ланок та вектори швидкостей усіх точок механізму, вказавши положення миттєвих центрів швидкостей (рис. 2.76 – 2.78)
- •4. Побудувати план швидкостей (рис. 2.76 - 2.78)
- •5. Зобразити кутові прискорення всіх ланок та вектори прискорень усіх точок механізму за допомогою плану прискорень (рис. 2.79–2.81)
- •2.6 Знайти положення миттєвих центрів прискорень
- •Розділ 3 динаміка
- •3.1. Динаміка матеріальної точки
- •3.1.1. Диференціальні рівняння руху вільної матеріальної точки. Основні задачі динаміки точки
- •3.1.2. Прямолінійні коливання точки
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •3.2. Динаміка системи матеріальних точок
- •3.2.1. Основні поняття
- •3.2.2. Диференціальні рівняння руху невільної системи
- •3.2.3. Принцип Даламбера
- •3.2.4. Динаміка відносного руху точки
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •3.3. Основні теореми динаміки
- •3.3.1. Теорема про зміну кінетичної енергії точки
- •Приклади
- •3.3.2. Елементи теорії потенціального силового поля. Закон збереження повної механічної енергії
- •3.3.3. Теорема про зміну кінетичної енергії матеріальної системи
- •3.3.4. Обчислення моментів інерції
- •3.3.5. Теорема про рух центра мас системи
- •3.3.6. Теореми про зміну кількості руху системи і зміну кінетичного моменту
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •3.4. Елементи теорії удару
- •Співудар двох куль
- •Теорема Остроградського-Карно (про зміну кінетичної енергії при ударі)
- •Фізичний маятник під дією удару
- •Приклади
- •3.5. Розрахунково-графічна робота із застосуванням комп’ютера
- •Завдання на розрахунково-графічнУ роботУ
- •Завдання
- •1. Визначимо значення сили , за яких кочення відбувається без ковзання, а також її граничні значення, коли зчеплення котка з дорогою знаходиться на межі зриву
- •Сила f зчеплення з площиною у ньютонах
- •2. Знайдемо межі зміни прискорення центра мас котка, за умови його кочення без ковзання
- •Прискорення центра мас в м/с2
- •3. Для граничних значень сили р знайдемо рівняння руху котка, якщо у початковий момент він перебував у стані спокою
- •4. Змоделюємо рух котка для обох граничних випадків за отриманими законами руху
- •4.1.2. Принцип можливих переміщень. Загальне рівняння статики
- •4.1.3. Принцип Даламбера-Лагранжа. Загальне рівняння динаміки
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •4.2.2. Загальне рівняння статики в узагальнених координатах. Узагальнені рівняння рівноваги
- •4.2.3. Рівняння Лагранжа другого роду
- •4.2.4. Методика застосування рівнянь Лагранжа другого роду
- •1. Диференціальне рівняння обертального руху твердого тіла навколо нерухомої осі
- •2 Диференціальні рівняння плоскопаралельного руху твердого тіла
- •4.2.5 Рух системи в консервативному полі. Кінетичний потенціал
- •4.2.6. Рівняння Лагранжа другого роду для дисипативних систем. Функція Релея
- •4.2.7. Кінетична енергія і функція Релея в узагальнених координатах
- •4.2.8. Узагальнене рівняння енергії. Фізичний зміст функції Релея
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •4.3. Малі коливання матеріальної системи
- •4.3.1. Положення стійкої рівноваги. Теорема Лагранжа-Діріхле і теореми Ляпунова
- •4.3.2. Диференціальні рівняння малих коливань системи в околі положення стійкої рівноваги
- •4.3.3. Вільні коливання системи з степенями вільності
- •4.3.4. Вільні коливання системи з одним степенем вільності. Інтерпретація руху на фазовій площині
- •4.3.5. Вплив сил опору на вільні коливання системи. Згасаючі коливання
- •4.3.6. Вимушені коливання системи. Вплив сил опору на вимушені коливання
- •4.3.7. Дослідження амплітудно-частотних характеристик системи
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •1. Складемо рівняння Лагранжа іі роду
- •3. Визначимо натяги у нитках, до яких прикріплені вантажі 1 і 4;
- •4. Змоделюємо рух механічної системи з отриманими законами руху.
- •Завдання на розрахунково-графічнУ роботУ
- •Завдання
- •1. Складемо рівняння Лагранжа іі роду
- •Знайдемо власні частоти коливань.
- •3. Визначимо закони руху еліптичного маятника.
- •4. Змоделювати рух еліптичного маятника за отриманими законами руху.
- •Список літератури
- •А українсько-російський словник
- •Предметний покажчик
Співудар двох куль
Припустимо,
є дві кулі, що рухаються поступально в
одному напрямку
(рис. 3.51). Нехай маси куль
і
;
швидкості куль до удару позначимо
відповідно
і
.
Щоб удар відбувся, очевидно, має
виконуватись співвідношення:
(3.200)
Рисунок 3.51
В
певний момент відбувається прямий
центральний удар, і швидкості центрів
інерції куль набувають нових значень
і
відповідно.
Щоб визначити величини цих швидкостей, потрібно, очевидно, скласти два рівняння. Одне з рівнянь можна скласти на підставі теореми про зміну кількості руху системи.
У розглянутому випадку система складається з двох куль, що рухаються поступально. Зовнішніми силами, що діють на цю систему, є немиттєві сили (сили ваги, тертя тощо), які при дослідженні явища удару не приймаються до уваги, тому що протягом удару вони не розвивають скінченних імпульсів. Крім немиттєвих сил при співударі куль виникають ударні сили, але змінити кількість руху системи вони не можуть, тому що вони є внутрішніми силами для системи, що складається з двох куль. Тому
кількість руху системи за час удару не зміниться. Отже, в проекції на вісь маємо:
(3.201)
При
дослідженні удару кулі об нерухому
перепону умова, аналогічна (3.201) є
непотрібною. Дійсно, якщо нерухому
перепону розглядати як кулю нескінчено
великої маси
,
то, розділивши таку умову на
,
отримаємо тривіальне твердження, що
швидкість цієї перепони до і після удару
одна і та ж.
Друге рівняння складемо на підставі умови (3.196), розглядаючи другу кулю як певне узагальнення рухомої перепони. На основі цього співвідношення можемо написати
або
.
(3.202)
Рівняння (3.201) і (3.202) є системою двох рівнянь, з якої легко можуть бути визначені невідомі і .
Ми розглядали кулі, що рухаються поступально, тобто ми розглядали рух матеріальних точок, маси яких дорівнюють масам куль. У дійсності ми спостерігаємо співудар не точок, а фізичних тіл. Але, як показав М.Є.Жуковський [ 2 ], дослідження співудару тіл скінченних розмірів можна звести до розгляду задачі співудару куль, маси яких визначаються особливим, вказаним М.Є.Жуковським, способом.
Теорема Остроградського-Карно (про зміну кінетичної енергії при ударі)
Частинний випадок теореми про зміну кінетичної енергії при ударі знайшов французький математик Лазар Карно. Він довів теорему, припускаючи, що коефіцієнт поновлення дорівнює нулеві.
Після Карно цю теорему розглядав М.В.Остроградський, який вперше поширив на теорію удару методи аналітичної механіки. За М.В.Остроградським явище удару слід розглядати як результат накладання на систему нестаціонарних в’язей, що швидко змінюються в часі.
Щоб сформулювати теорему Остроградського-Карно про втрату кінетичної енергії при ударі, запровадимо поняття про так звані втрачені швидкості при ударі.
Під втраченими швидкостями при ударі будемо розуміти різницю швидкостей тіла після удару і до удару. Так,
– втрачена
швидкість першої кулі;
– втрачена
швидкість другої кулі.
Теорема Остроградського-Карно твердить:
втрата кінетичної енергії при ударі дорівнює кінетичній енергії втрачених швидкостей, помноженій на коефіцієнт
,
де – коефіцієнт поновлення.
Доведення
цієї теореми наведемо для випадку
прямого центрального удару двох куль.
Розглянемо кінетичну енергію
системи двох куль до удару:
.
(3.203)
Кінетична
енергія
системи двох куль після удару
.
(3.204)
Отже, приріст кінетичної енергії куль за час удару
.
(3.205)
Підставляючи значення і в (3.205) і зробивши елементарні перетворення, отримаємо:
.(3.206)
Різниці швидкостей в круглих дужках – це втрачені швидкості. Щоб довести теорему, маємо показати, що суми в круглих дужках якимось чином визначаються через втрачені швидкості. При цьому, очевидно, треба посилатись на основні залежності між швидкостями куль до і після удару.
Наведений нижче спосіб перетворення належить проф. М.О.Кільчевському.
Будемо діяти так. Відомо, що будь-яке число можна зобразити як добуток двох чисел плюс якийсь залишок. Тому суми в круглих дужках запишемо таким чином:
(3.207)
де
коефіцієнт
і залишки
і
є невизначені сталі. Підберемо
,
і
так, щоб рівності (3.207) були еквівалентними
основним співвідношенням теорії удару.
Віднімаючи від другої рівності (3.207)
першу, дістанемо
.
Розв’яжемо
отриману рівність відносно
:
.
(3.208)
Порівняємо співвідношення (3.208) і (3.202). Щоб ці співвідношення були тотожними, необхідно покласти:
.
Отже,
.
(3.209)
Оскільки змінюється в межах
,
то буде змінюватись в межах
,
(3.210)
тобто коефіцієнт завжди від’ємний.
Підставляючи
значення
в (3.207), дістанемо:
,
(3.211)
.
Ці рівності задовольняють співвідношення (3.202). Щоб вони задовольняли також співвідношення (3.201), слід скористатись довільністю величини , тобто підібрати так, щоб рівність (3.211) задовольняла співвідношення (3.201).
Беручи до уваги (3.211), з (3.206) дістанемо:
.
На підставі співвідношення (3.201) робимо висновок, що вираз в других фігурних дужках дорівнює нулеві. Тому
.
(3.212)
Рівність (3.212) і визначає теорему Остроградського-Карно.
Коефіцієнт
,
тобто приріст
,
отже,
при
ударі відбувається втрата кінетичної
енергії. При абсолютно пружному ударі
кінетична енергія не змінюється, тому
що при
.
При
ідеально пластичному ударі
,
отже,
тобто в цьому разі втрата кінетичної
енергії дорівнює всій кінетичній енергії
втрачених швидкостей.
Цей результат отримав Л.Карно, а узагальнення цього результату запропонував М.В.Остроградський.
Насправді величина втраченої кінетичної енергії знаходиться поміж двома вказаними граничними значеннями.
При доведенні цієї теореми ми розглядали прямий центральний удар двох куль. Однак теорема Остроградського-Карно поширюється на випадок будь-якого удару і будь-яких систем. Наприклад, її можна поширити на випадок косого удару. Дійсно, якщо поверхня куль абсолютно гладка, то дотична складова швидкостей куль не зміниться при ударі. Отже,
приріст енергії при ударі буде залежати тільки від нормальних складових швидкостей куль, для яких і має місце теорема Остроградського-Карно.
М.Є.Жуковський показав, що задачу про співудар тіл довільної форми, які не мають аналітичних особливостей в точках контакту, можна звести до задачі про співудар куль. Тому результати, отримані при вивченні руху двох куль, в тому числі і теорема Остроградського-Карно, є досить загальними.
Теорема Остроградського-Карно має також практичне значення. Вона застосовується в розрахунках на міцність в машинобудуванні, зокрема, при розрахунках ударних машин (парових або гідравлічних молотів тощо).
Оскільки
для всіх ударних машин основним є
створення пластичної деформації, то
цілком очевидно, що матеріал конструкції
має бути таким, щоб коефіцієнт поновлення
був як найменшим, тому що при цьому
втрата кінетичної енергії
на різні необхідні форми деформації
оброблюваної деталі буде відносно
більшою. Найбільший коефіцієнт корисної
дії матиме молот, який створює пластичний
удар з коефіцієнтом поновлення, що
дорівнює нулеві.