Галузева структура

Визначальна роль у структурній характеристиці промисловості належить галузевій структурі. Характер галузевої структури промисловості пов’язаний із сучасним станом суспільного поділу праці, тобто з процесами диференціації та інтеграції в структурних перетвореннях промисловості на шляху від централізованої до ринкової економіки. Це означає, що традиційний підхід до аналізу галузевих пропорцій, відповідно до якого досліджувалася динаміка співвідношення між важкою та легкою промисловістю та інші класичні галузеві пропорції втрачають колишню актуальність. Основу галузевої структури нині становлять макропропорції між галузевими комплексами, між групами галузей, що мають однакові економічні характеристики.

У складі промисловості виділяють три групи галузей. Перша група — галузі, пов’язані з видобуванням ресурсів; друга група — галузі, що переробляють ці ресурси та виготовляють готову продукцію; третя група — сфера послуг у широкому розумінні, включаючи інформаційне обслуговування виробництва.

Реґіональна структура

Територіальне розташування основних елементів того чи іншого міжгалузевого комплексу, різноманітність цих елементів, а також їхні зв’язки з певною геосистемою країни (геосистема включає системи розміщення населення, техніко-економічну та соціальну інфраструктуру, системи природокористування та захисту природи) формують економічну основу реґіональної струк­тури промисловості. Ключовим моментом формування певних територіальних утворень різних рівнів є взаємодія економічних інтересів господарських систем і населення даної території, наявність корисних копалин та сировинної бази, природні умови, культурні традиції і т. ін. На цій основі формуються два типи реґіональних систем: перший — розподіляє промисловість з погляду економіки на економічні райони, територіальні виробничі комплекси, спеціальні економічні зони; другий — підрозділяє промисловість з адміністративного погляду на промисловість автономної республіки, області, районів.

Соціальна структура

Важливою характеристикою промисловості є її соціальна струк­тура. Соціальна структура відображає розподіл промисловості за формами власності, за організаційно-правовими формами підприємництва, за рівнем доходів працівників.

Зрушення в соціальній структурі промисловості України характеризуються процесами концентрації та централізації капіталу. Більша частина валового внутрішнього продукту виробляється великими корпораціями. Одночасно відбувається інтенсивний роз­виток малого та середнього бізнесу, прискорюється процес ротації малого бізнесу. В США кожна четверта фірма припиняє свою діяльність на першому році і 90 % усіх нових фірм існують не більше ніж чотири роки. Проте малий бізнес є важливою складовою сучасної ринкової економіки. По-перше, він створює 50—80 % робочих місць. По-друге, сприяє зростанню продуктивності праці та прискорює впровадження досягнень науково-технічного прогресу за рахунок високої спеціалізації, гнучкості, швидкого реагування на технічні досягнення.

Соціальна структура характеризується диференціацією доходів різних категорій працівників. Ринкова економіка припускає велику різницю у рівні доходів. Ступінь диференціації доходів працівників неоднаковий у різних країнах. Проте занадто велика різниця у рівні доходів суперечить концепції соціального консенсуса у ринковій економіці, викликає політичну напругу у суспіль­стві та перешкоджає досягненню мети промислової політики.