Тема 10. Статистика грошей і грошового обігу

Якщо в плановій економіці активну роль стосовно матеріального виробництва відіграють товарні потоки, то в ринкових умовах найважливішим регулятором усіх економічних процесів є грошові потоки.

Гроші в економіці забезпечують оборот товарів, здійснення різних платежів, рух позикового капіталу.

У загальному вигляді залежність між кількістю грошей в економіці й обсягом виробництва продукції виражається рівнянням обміну:

;

де – швидкість обігу грошей;

– номінальна грошова маса;

– грошовий оборот;

– валовий внутрішній продукт.

Основними поняттями статистики грошей і грошового обігу є:

1) номінальна грошова маса ( ) – кількість грошей у обігу або запас активів у ліквідній формі в конкретний момент часу.

Для характеристики грошової маси застосовують систему грошових агрегатів. У різних країнах їхня структура дещо відрізняється, а кількість коливається від 3 до 10. Для оцінки грошової маси в Україні використовується система з чотирьох агрегатів, представлена за ступенем убування ліквідності, тобто можливості перетворення в готівку:

– грошовий агрегат – готівка в обігу;

– грошовий агрегат кошти на рахунках до запитання і розрахункові рахунки в національній валюті;

– грошовий агрегат термінові депозити та інші кошти в національній і іноземній валютах;

– грошовий агрегат цінні папери.

Наведені далі показники можуть бути розраховані по кожному з грошових агрегатів, але найчастіше як найбільш універсальний застосовується агрегат .

2) швидкість обігу грошей ( ) - це інтенсивність їхнього руху як засобу обігу і засобу платежу. Характеризується числом оборотів, тобто числом разів за календарний період, яке грошова одиниця використовується на придбання товарів і послуг. Визначається з рівняння обміну: ;

3) грошовий оборот ( ) – сукупність грошових операцій за період часу, або потік грошової маси. Грошовий оборот складається з двох частин - готівкового і безготівкового грошового обороту, причому гроші постійно переходять з однієї форми в іншу;

4) реальна грошова маса - це кількість грошей, необхідна для забезпечення фізичного (реального) обсягу виробництва. Як і будь-який об'ємний показник, валовий внутрішній продукт може бути представлений як добуток рівня цін на реальний (фізичний) обсяг виробництва (pq), тому рівняння обміну може бути представлено й у такому виді:

, звідки .

З рівняння обміну також випливає, що купівельна спроможність грошової одиниці ( ) може бути визначена як . Очевидно, що вона обчислюється за один оборот, тобто V=1

5) рівень монетаризації економіки – запас грошової маси на одну грошову одиницю ВВП, тобто .

При економічній інтерпретації цього показника варто мати на увазі, що в розвинутих країнах він у даний час складає від 60 до 80%.

6) грошова база ( ) – частина грошової маси, що характеризує кількість готівки, що спочатку надійшла в банківську систему (базові гроші);

7) грошовий мультиплікатор ( ) – коефіцієнт, що показує, у скільки разів грошова маса більша грошової бази:

.

Центральний банк країни регулює кількість грошей у обігу, зобов'язуючи комерційні банки частину наявних коштів перераховувати в резервний фонд центрального банку. Частка грошей, що підлягають перерахуванню в резервний фонд, у сумі коштів банку називається нормою (ставкою) резервування. Ця ставка варіює за видами внесків і періодично переглядається центральним банком країни в залежності від ситуації в економіці.

Грошовий мультиплікатор може бути обчислений також як відношення:

,

де r – норма банківських резервів.

Аналіз структури грошової маси в цілому полягає у визначенні питомої ваги агрегатів , і в агрегаті . Крім того, при вивченні наявної грошової маси ( ) оцінюється її купюрна побудова, тобто частка окремих видів грошових знаків у їх загальній кількості. Для узагальнюючої оцінки розраховується середня величина купюри за формулою середньої арифметичної зваженої:

,

де – номінал купюри;

– кількість купюр певного номіналу;

– наявна грошова маса ( ).

При аналізі динаміки показників, що складають рівняння обміну, ґрунтуються на взаємозв'язку їхніх індексів, тобто

;

де - індекс швидкості обігу грошей

– індекс номінальної грошової маси;

– індекс-дефлятор ВВП;

– індекс фізичного обсягу ВВП.

Виходячи зі структури грошової маси, можна розрахувати вплив факторів на абсолютну зміну швидкості обігу:

1. за рахунок зміни швидкості обігу готівкової грошової маси:

;

2. за рахунок зміни частки готівки в загальному обсязі грошової маси:

;

3. загальна абсолютна зміна швидкості обігу грошей:

,

де і – частка готівки в загальній грошовій масі ( ) відповідно в базисному і звітному періодах; – швидкість обігу готівки відповідно в базисному і звітному періодах ).

Для проведення розрахунків показників стану валютного грошового ринку студентові необхідно опанувати його основні поняття. Валютний (обмінний) курс – ціна валюти (грошової одиниці) однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країни. Рівень валютного курсу – це фактично сформований курс однієї валюти стосовно іншої в конкретних умовах місця і часу. Процедура формування валютних курсів називається валютним котируванням. У залежності від застосовуваного котирування валютні курси можуть бути прямими (кількість валюти-вимірника на одиницю валюти, що котирується) і оберненими (кількість валюти, що котирується, на одиницю валюти-вимірника). В обмінній практиці України відносно твердих валют прийняте обернене котирування (наприклад, 5,05 грн. за 1 долар США). Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, визначене, виходячи з їхніх котирувань стосовно третьої валюти.