
- •Предмет теоретичної механіки
- •Основні поняття та закони механіки
- •1. Статика предмет і задачі статики
- •Сили і системи сил
- •Аксіоми статики
- •Теорема про три сили
- •Типи в'язей та їх реакції
- •Класифікація сил і систем сил
- •Система збіжних сил. Умови рівноваги
- •1) Сили направлені в один бік
- •2) Сили направлені у різні боки
- •3) Система двох рівних паралельних силнаправлених у різні боки
- •Основні властивості пар сил
- •Момент сили відносно точки
- •Момента сили як векторного добутку
- •Момент сили відносно осі
- •Довільна система сил. Приведення до одного центра
- •Умови рівноваги довільної системи сил
- •Рівновага при наявності сил тертя
- •Тертя ковзання
- •Тертя кочення
- •Центр ваги
- •2. Кінематика предмет і задачі кінематики
- •Векторний спосіб визначення руху точки
- •Координатний спосіб визначення руху точки
- •Натуральний спосіб визначення руху точки
- •Зв’язок між координатним і натуральним способами визначення руху точки
- •Осі натурального тригранника
- •Рiвнозмінний та рівномірний рух точки
- •Кінематика твердого тіла
- •Поступальний рух твердого тіла
- •Обертання тіла навколо нерухомої осі
- •Рівномірне і рівнозмiнне обертання тіла навколо осі
- •Швидкість точок тіла, що обертається навколо осі (формула ейлера)
- •Прискорення точок тіла, що обертається
- •Плоско-паралельний рух твердого тіла
- •Визначення швидкостей точок плоскої фігури
- •Випадки визначення положення мцш
- •Випадки відсутності мцш
- •Прискорення точок плоскої фігури
- •Складний рух точки
- •Абсолютна швидкість точки у складному русі
- •Абсолютне прискорення точки у складному русі
- •Прискорення корюліса
- •3.Динаміка предмет і задачі динаміки
- •Диференціальні рівняння руху матеріальної точки
- •Дві задачі динаміки
- •Прямолінійні коливання точки. Вільні коливання
- •Затухаючі коливання точки
- •Вимушені коливання точки при відсутності опору середовища
- •Вимушені коливання точки при наявності опору середовища
- •Аналогії між коливальними процесами різної фізичної природи
- •Дві міри механічного руху
- •Загальні теореми динаміки
- •Теорема про зміну кінетичної енергії точки
- •Теорема про зміну кінетичної енергії системи
- •Робота сили
- •Робота сили ваги
- •Робота сили пружності
- •Робота сили при обертанні тіла (робота момента сили)
- •Робота внутрішніх сил системи
- •Потужність сили
- •Кінетична енергія твердого тіла
- •Моменти інерції
- •Осьові моменти інерції тіл простої форми
- •Теорема про зміну кількості руху точки
- •Теорема про зміну кількості руху системи
- •Закон збереження кількості руху
- •Теорема про зміну момента кількості руху точки
- •Теорема про зміну момента кількості
- •Закон збереження момента кількості руху
- •Кінетичний момент тіла, що обертається навколо осі
- •Диференціальне рівняння обертального руху тіла навколо осі
- •Теорема про рух центра мас системи
- •Закон збереження руху центра мас
- •4. Принципи механіки
- •Принцип даламбера
- •Класифікація в'язей
- •Можливі переміщення. Ідеальні в'язі
- •Принцип можливих переміщень (загальне рівняння статики)
- •Принцип даламбера-лагранжа (загальне рівняння динаміки)
- •Диференціальні рівняння руху механічної системи в узагальнених координатах (рівняння лагранжа II роду)
- •Список використаної та рекомендованої літератури
Координатний спосіб визначення руху точки
Нехай
точка О
(рис.
2.3)
є
початком нерухомої системи координат
з одиничними сталими ортами
.
Тоді
радіус-вектор точки М
можемо
виразити через його проекції
:
Рис. 2.3.
. (2.6)
Положення точки в кожен момент часу буде визначеним, якщо будуть відомі координати точки
. (2.7)
Функції (2.7) називаються рівняннями руху або законом руху точки в координатній формі.
Швидкість точки при координатному способі визначимо через компоненти радіуса-вектора точки
, (2.8)
або
, (2.9)
Похідні
являють
собою проекції вектора швидкості
на координатні осі.
Рівність (2 .9) можемо переписати таким чином
, (2.10)
а модуль швидкості визначити з формули
. (2.11)
Напрям вектора швидкості визначається за напрямними косинусами:
. (2.12)
Прискорення точки знаходимо аналогічно формулам (2.8)-(2.10):
,
або
, (2.13)
Тут
проекції вектора прискорення а на координатні осі.
Модуль прискорення знаходимо, як і модуль швидкості, з формули
. (2.14)
Напрям вектора прискорення також визначається за напрямними і косинусами:
. (2.15)
Крім декартової системи координат, для визначення руху точки по колу в площині Оху застосовуються полярні координати, а для визначення руху в тривимірному просторі - циліндричні та сферичні координати.
У
полярних координатах потрібно визначити
полярний радіус
і
полярний кут
як функції часу
. (2.16)
У циліндричних координатах до цих двох параметрів додається третя координата по осі Оz. Законом руху будуть такі рівняння
. (2.17)
Перехід від декартових осей до полярних і циліндричних нескладний;
. (2.18)
При визначенні закону руху в сферичних координатах записуються як функції часу полярний радіус і два кути:
. (2.19)
Натуральний спосіб визначення руху точки
Натуральний спосіб розробив і широко використовував у своїх дослідженнях Леонард Ейлер (1707-1783). Він відрізняється не тільки простотою, але й достатньою наочністю, а тому застосовується як при теоретичних дослідженнях криволінійного руху, так і при практичних розрахунках. Обов'язковою умовою для. застосування натурального способу є наперед відома траєкторія. Найчастіше це є коло радіуса R .
Д
ля
визначення положення точки М
на
дузі траєкторії
потрібно вибрати початок відліку О
та
додатній і від'ємний
напрями відліку дугової координати s
(рис.2.4)
Рис. 2.4.
Тоді положення точки на траєкторії можемо визначити змінною з часом дуговою координатою
. (2.20)
Рівняння (2.20) є законом руху точки при натуральному способі визначення руху.
Швидкість руху точки визначається як похідна по часу від радіуса-вектора
або
. (2.21)
Формула
(2.21)
містить визначення як модуля, так і
напряму швидкості точки. Для визначення
напряму вектора швидкості розглянемо
рис. 2.5,
із якого видно, що при прямуванні
модулі величин
і
стають майже рівними, тобто
як границя відношення довжини нескінченно малої хорди до довжини стягнутої нею дуги.
Напрям одиничного вектора збігається а напрямом дотичної до траєкторії
Рис. 2.5.
.
Отже,
вектор
є одиничним вектором (ортом), дотичним
до траєкторії точки. Повертаючись до
виразу (2.21),
можемо записати
. (2.22)
Таким чином, при натуральному способі визначення руху швидкість точки за модулем дорівнює похідній по часу від дугової координати,
,
а за напрямом збігається з дотичною до дуги траєкторії.
Перейдемо до визначення прискорення точки як похідної від швидкості (2.22)
Диференціюючи, маємо:
. (2.23)
Другий
доданок у формулі (2.23)
за модулем дорівнює другій похідній по
часу від дугової координати
і збігається з напрямом вектора
швидкості
у випадку прискореного руху точки та
протилежний йому при сповільненому
русі.
Вираз
у першому доданку формули (2.23)
перетворимо таким чином:
. (2.24)
Оскільки
одиничний орт
являє собою вектор зі сталим модулем,
то його похідна по скалярному аргументу
являє собою векторну величину,
перпендикулярну до
і направлену до центру кривизни
траєкторії (тобто направлена по нормалі
).
За модулем величина
обернена до радіуса кривизни траєкторії
:
.
У результаті замість виразу (2.24) для похідної маємо такий вираз:
.
(2.25)
Підставляючи
(2.25)
у формулу (2.23),
а також враховуючи,
,
а
,
запишемо формулу для визначення
прискорення точки:
.
(2.26)
Із
формули (2.26)
видно, що прискорення точки при
натуральному способі визначення руху
складається із суми двох взаємно
перпендикулярних
прискорень:
прискорення,
направленого
по дотичній
до
траєкторії, яке
називається
дотичним (або
тангенціальним) і за модулем дорівнює
,
та прискорення,
,
яке
називається
нормальним прискоренням
і направлене до
центру
кривизни траєкторії перпендикулярно
до дотичного прискорення
(рис. 2.6).
Рис. 2.6.
Дві складові повного прискорення точки мають не лише абстрактний, але й реальний фізичний вміст: тангенціальне прискорення характеризує зміну модуля швидкості з часом, а нормальне прискорення характеризує зміну напряму вектора швидкості.
Якщо
точка рухається по прямій, то радіус
кривизни
і нормальне прискорення дорівнює нулю.
Тобто маємо запам'ятати, що нормальне
прискорення виникає лише при криволінійному
русі (коли вектор швидкості змінює свій
напрям), а
тангенціальне прискорення виникає лише
при нерівномірному русі
(коли змінюється модуль швидкості).
Формулу (2.26) часто записують у вигляді векторної суми двох прискорень
.
(2.27)
Тут
мається на увазі, що
.
Отже, маємо пам'ятати, що при натуральному способі визначення руху прискорення точки дорівнює векторній сумі тангенціального і нормального прискорень.
Оскільки вектори тангенціального і нормального прискорень взаємно перпендикулярні, то модуль повного прискорення точки знаходиться за теоремою Піфагора
.
(2.28)
Напрям
вектора повного прискорення
знайдемо черев тангенс
кута
між
вектором повного прискорення
і
вектором нормального
прискорення
(рис.
2.6):
. (2.29)
Порівнюючи координатний і натуральний способи визначення руху точки, які найчастіше застосовуються при розв’язуванні задач механіки, доходимо висновку, що натуральний спосіб визначення руху точки, розроблений Леонардом Ейлером, менш громіздкий, більш наочний і найбільш повно ілюструє природу руху, а тому його часто називають "природним" способом..