Контрольні запитання одиничного і множинного вибору відповідей

1. Звичайно розробляються декілька сценаріїв аналізу чутливості:

1. кризовий;

2. песимістичний;

3. нормальний;

4. оптимістичний.

2. Проведення аналізу чутливості інвестиційного проекту передбачає спочатку визначення:

1. періоду окупності проекту;

2. очікуваного ВНД проекту;

3. очікуваної ЧТВ проекту;

4. очікуваного прибутку.

3. Метод визначення того, на яку величину має змінитися оцінюваний фактор, щоб позитивний ОЧТВ зменшився до нуля за умови, що решта факторів залишаться незмінними це:

1. аналіз ефективності реальних інвестиційних проектів;

2. аналіз чутливості реагування інвестиційного проекту;

3. аналіз беззбитковості;

4. оцінка СВК.

4. З двох проектів, що порівнюються, більш ризикованим вважається той, у якого розкид є:

1. меншим;

2. від’ємним;

3. рівним нулю;

4. більшим.

5. - це формула розрахунку:

1. найбільша зміна показника;

2. стандартне відхилення;

3. середнє квадратичне відхилення;

4. чутливість реагування ЧТВ.

6. Згідно з іншим підходом до оцінювання ризику за імітаційною моделлю замість розкиду розраховують:

1. найбільшу зміну показника;

2. стандартне відхилення;

3. поправку на ризик;

4. еквівалент невизначеності.

7. - це формула розрахунку:

1. стандартного відхилення;

2. очікуваного інтегрального ефекту;

3. еквівалента невизначеності.

8. В умовах невизначеності доцільно для розрахунку інтегрального ефекту застосовувати:

1. критерій Вальда;

2. критерій Гурвіца;

3. критерій Севіджа.

Тема 8. Оптимізація розподілу інвестицій за декількома проектами в умовах дефіциту фінансових ресурсів

8.1. Просторова оптимізація інвестиційних проектів

У цілому під просторовою оптимізацією розуміють необхідність формування такого інвестиційного портфеля, щоб максимізувався сумарний можливий приріст капіталу від реалізації декількох не пов'язаних між собою інвестиційних проектів, які у сукупності потребують інвестицій більше, ніж по­тенційно є у підприємства (інвестора) фінансових ресурсів, котрі можуть бути використані для реалізації таких проектів.

Коли йде мова про просторову оптимізацію проектів, що піддаються подрібненню, мається на увазі можливість реалізації кожного конкретного проекту як у загальному обсязі необхідних для нього інвестицій, так і будь-якої окремої їх частини. Для вирішення цієї проблеми береться відповідна частка інвестицій та грошових надходжень від реалізації конкретного інвестиційного проекту з тією умовою, щоб загальний обсяг ресурсів, спрямованих на реалізацію проектів, не перевищував встановленого ліміту на цілі реального інвестування.

Логіку послідовності дій при розв'язанні цього завдання можна подати так.

1. Для кожного проекту спочатку необхідно розрахувати індекс прибутковості (рентабельності) інвестицій — ІП.

2. Рентабельні проекти (з ІП > 1) ранжуються в міру зменшення показника ІП.

3. До інвестиційного портфеля підприємства послідовно включаються проекти в порядку зменшення їх показника ІП до того моменту, поки їхня сукупна вартість не перевищує ліміту обсягів інвестицій, що можуть бути профінансовані підприємством.

4. Якщо перелік привабливих проектів не вичерпано і наявний залишок інвестиційних ресурсів, то наступний (за критерієм зменшення ІП) проект беремо до реалізації не в повному обсязі, а лише в тій частині, яка може бути реально профінансована підприємством.

Звернемо вашу увагу, що за основу в цій методиці взято показник рентабельності інвестицій, оскільки саме він показує реальну віддачу кожної вкладеної у проект грошової одиниці. І справді, на практиці дуже легко можна пересвідчитися, що будь-який інший критерій відбору проектів до реального інвестиційного портфеля обов'язково зменшить сумарні результати просторової оптимізації проектів.

Просторова оптимізація у випадку, коли передбачається, що проекти не піддаються подрібненню, тобто вони вимагають цільових інвестицій у повному обсязі, оптимальний портфель визначається шляхом послідовного перегляду усіх можливих комбінацій пропонованих проектів і розрахунком їх сумарної ЧТВ. Оптимальним вважається такий варіант комбінацій проектів, що забезпечує максимально можливе значення сумар­ного ЧТВ. Розглянемо характерний приклад.