7.3. Аналіз ефективності реальних інвестиційних проектів в умовах ризику

Під ризиком в інвестиційному менеджменті в цілому розуміють імовірність виникнення збитків або недоотримання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується. Є і більш деталізовані підходи до визначення цього поняття, вони будуть викладені у процесі розгляду основних наявних моделей та методів оцінювання ризику реальних інвестиційних проектів.

Імітаційна модель оцінювання ризику реальних інвестиційних проектів

Ризикованість інвестиційного проекту виражається у відхиленні грошового потоку для цього проекту від очікуваного. Розглянувши альтернативні проекти, можна оцінити грошові потоки, керуючись експертними оцінками ймовірності їх надходження та величиною відхилень складових потоку від очікуваних величин. З двох проектів, що порівнюються, проект із більшим значенням цього відхилення вважається ризикованішим.

Сутність імітаційного моделювання в оцінюванні ризику полягає у коригуванні грошового потоку проекту і зазначеним нижче розрахунком ЧТВ для всіх можливих його сценаріїв (варіантів). Отже, методика аналізу в цьому випадку така:

• За кожним проектом, що розглядається, будують на основі експертних оцінок три можливих варіанти розвитку: найгірший, найреальніший та оптимістичний.

• Розраховується ЧТВ для найгіршого варіанта (ЧТВ_Н), найреальнішого (ЧТВ_Р), оптимістичного варіанта (ЧТВ_О).

• Для кожного проекту розраховується найбільша зміна ЧТВ - розкид (R_ЧТВ) за такою формулою:

(7.6)

З двох проектів, що порівнюються, ризикованішим вважається той, у якого розкид є більшим.

Згідно з іншим підходом до оцінювання ризику за імітаційною моделлю замість розкиду розраховують стандартне (середнє квадратичне) відхилення за формулою

(7.7)

де ЧТВ — чистий приведений до теперішньої вартості дохід проекту кожного з варіантів, що розглядаються; ОЧТВ — се­реднє очікуване значення ЧТВ, зважене за присвоєними ймовір­ностями (Р ):

Проект із більшим значенням стандартного відхилення вважається ризикованішим.

Якщо чисті грошові потоки за роками рівномірно розподілені протягом визначеного часового інтервалу і в різноманітні періоди не залежать один від одного, то стандартне відхилен­ня ЧТВ можна розрахувати за такою формулою:

(7.8)

де — варіація проектного чистого грошового потоку з урахуванням здійснених інвестицій в t-му році. Крім того, додатково можна визначити коефіцієнт варіації чистого приведеного до теперішньої вартості доходу (КВ_ЧТВ), який визначається відношенням стандартного відхилення ЧТВ до його очікуваної величини. Інвестиційний проект, що має найменший (КВ_ЧТВ), буде характеризуватись як найбезпечніший варіант інвестування.

Якщо в процесі аналізу ризикованості проекту використовується несиметричний імовірний розподіл базових показників інвестування (ГП, ЧТВ, ІР тощо), то можна отримати недостатньо об'єктивні оцінки рівня безпеки конкретного варіанта ка­пітальних вкладень. Для отримання більш достовірних резуль­татів рекомендується розраховувати показники напівваріації та напівстандартного відхилення. Показник напівваріації чистого приведеного до теперішньої вартості доходу інвестиційного проекту (SV_ЧТВ) визначається за такою формулою:

(7.9)

де т - список можливих значень ЧТВ, які будуть меншими за його очікувану величину очікувану величину ; Р_S — ймовірність s-ї події.

Показник напівстандартного відхилення є квадратним коренем з помноженої на два напівваріації:

(7.10)

Якщо в аналізі використовується нормальний (симетричний) розподіл, значення показника ( ) буде ідентичним величині оригінального показника стандартного відхилення ; буде більшим, якщо є значна ймовірність гіршого стану об'єкта дослідження порівняно з очікуваними його характеристиками (імовірнісний розподіл схиляється вліво); буде меншим, якщо немає істотної ймовірності отримання гірших результатів інвестування.

У підсумку рекомендується визначити коефіцієнт варіації із використанням .

Методика розрахунку поправки на ризик коефіцієнта дисконтування при аналізі реальних інвестиційних проектів

Ризик розрахованого чистого приведеного до теперішньої вартості доходу від реалізації інвестиційного проекту близь­кий до нуля, якщо дисконтна ставка при його визначенні береться на рівні дохідності державних цінних паперів. Як відомо, здійснення реального інвестиційного проекту завжди по­в'язане з певною мірою ризику, оскільки інвестор, який не бажає ризикувати, краще вкладе свій капітал не в інвестиційний проект, а в державні цінні папери.

Чим ризикованіший проект, тим більшим має бути імовірнісний дохід, а, отже, і вища премія за ризик. Сума безризикової відсоткової ставки (дохідність державних цінних паперів) та визначений експертним шляхом розмір премії за ризик (виражений у відсотках) використовуються для дисконтування грошових потоків проекту та розрахунку ЧТВ проектів.¹

З двох проектів, що порівнюються, проект із більшим додатним значенням ЧТВ вважається прийнятним.

Метод формалізованого опису невизначеності інвестиційних проектів

Для найповнішого та найточнішого аналізу масштабних проектів інвестору доцільно проводити формалізований опис невизначеності фінансування інвестиційних проектів. Основою невизначеності є незнання того, які з різних можливих подій дійсно відбудуться. Отже, під невизначеністю розуміється неповнота, неточність інформації про умови реалізації проекту. У свою чергу невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику.

При прийнятті інвестором рішення про доцільність реаліза­ції інвестиційного проекту найсуттєвішими є такі види ризику:

• ризики, що стосуються загальної ситуації у країні (політична нестабільність, чинна та майбутня правова база для інвесторів, перспективи економіки в цілому, фінансова нестабільність, обмеження конвертування національної валюти в інші валюти, коливання валютних курсів, умови репатріації прибутку);

• ризики періоду проектування та будівництва (збільшення ставок за кредитами, розрахованої суми інвестицій тощо);

• неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметрів нової техніки і технологій;

• виробничо-технічні ризики (збільшення поточних витрат, порушення графіка поставок сировини, нові вимоги щодо екології, поломка обладнання, виробничий брак та ін.);

• невизначеність природних, кліматичних умов; можливість стихійних лих;

• ринкові ризики (зміна попиту на продукцію, втрата по­зицій на ринку, поява конкурентної продукції, несвоєчасність виходу на ринок);

• неповнота інформації про фінансовий стан партнерів (можливість банкрутства, неплатежів).

Відповідно до наведених вище видів невизначеності та ризиків є безліч умов реалізації інвестиційного проекту, отже, для кожного з них необхідно скласти відповідні сценарії (або створити систему обмежень щодо визначення основних технічних, економічних та інших параметрів проекту).

Крім того, окремо мають бути вказані витрати, що відповідають різним умовам реалізації проекту (включаючи можливі санкції і витрати, пов'язані зі страхуванням та резервуванням), результати і показники ефективності.

На наступному етапі інвестор розраховує ймовірності окремих умов реалізації і відповідних показників ефективності або інтервали змін усіх показників.

Останнім кроком є визначення очікуваних показників ефективності проекту в цілому з урахуванням невизначеності умов його реалізації — показників очікуваної ефективності.

Для врахування всіх імовірнісних варіантів реалізації проекту та порівняння його з альтернативними інвестиційними проектами необхідно здійснити розрахунки очікуваного інтегрального ефекту (економічного на рівні народного господарства, комерційного на рівні окремої організації). Отримані значення інтегрального ефекту використовуються також для обґрунтування раціональних розмірів і форм резервування та страхування.

Якщо ймовірності різноманітних умов реалізації проекту відомі точно, очікуваний інтегральний ефект розраховується за формулою математичного очікування:

(7.11)

де Еоч — очікуваний інтегральний ефект проекту; Е_S— інтегральний ефект за s-ї умови реалізації; P_S — імовірність реалізації цієї умови.

У цілому в умовах невизначеності доцільно для розрахунку інтегрального ефекту застосовувати критерій Гурвіца:

(7.12)

де h — спеціальний норматив для врахування невизначеності ефекту, відбиває систему переваг відповідного господарюючого суб'єкта в умовах невизначеності; — найбільше та найменше з математичних очікувань інтегрального ефекту за допустимими імовірнісними розподілами.

Параметр h визначається як показник оптимізму особи, яка приймає рішення. При h = 1 цей критерій занадто оптимістичний. За h = 0 цей критерій збігається із критерієм Вальда і є надто песимістичним. Значення h між нулем та одини­цею може визначатися залежно від схильності особи, яка приймає рішення, до оптимізму чи песимізму. У випадку відсутності такої схильності природно обирати h = 0,5. При визначенні очікуваного інтегрального ефекту h рекомендується брати значення 0,3.