5.3. Моделі визначення вартості власного (акціонерного) капіталу як джерела засобів підприємства

Вартість власного та акціонерного капіталу — це грошовий дохід, який бажають отримати власники простих акцій. Висловлюючись за реінвестування частини своїх прибутків, акціонери фактично вважають, що їх вилучення та вкладання в інші ринкові активи є більш вигідним. Виходячи з того, якою вихідною інформацією воло­діють експерти-аналітики, можна розрахувати вартість власного капіталу як джерела засобів компанії за кількома моделями.

А. Згідно з моделлю прогнозованого зростання дивідендів вартість власного капіталу розраховується за формулою:

(5.11)

де — вартість власного капіталу;

— прогнозне значення дивіденду з простих (звичайних) акцій на найближчий період (або, якщо визначаємо вартість власного капіталу інвестиційного проекту, то — дивіденд, обіцяний компанією в перший рік реалізації проекту);

— ринкова ціна однієї простої акції;

— прогнозоване щорічне зростання дивідендів.

У межах моделі зростання дивідендів при розрахунку вартості знову залученого (акціонерного) капіталу прийнято використовувати таку формулу:

(5.12)

де — так звана відносна вартість випуску (емісії), що відображає закономірне зниження ринкової вартості знову випущених акцій (це пов'язано з додатковими витратами з випуску нових акцій і, крім того, з бажанням забезпечити швидкий розпродаж нових акцій; їх, як правило, продають за ціною трохи нижчою за ринкову), або інакше — коефіцієнт витрат з випуску і реалізації простих акцій, що дорівнює відношенню їх абсолютного значення до емісійної ціни, у частках одиниці.

Б. Згідно з ціновою моделлю капітальних активів (ЦМКА) вартість власного капіталу розраховується за формулою:

β_і (5.13)

де — дохідність безризикових цінних паперів (гарантований відсоток, що виплачується за державними цінними папе­рами);

— очікуваний показник дохідності в середньому з фондового ринку;

— ринкова премія за ризик;

β_і — показник ризику і-тої компанії (β -коефіцієнт).

Детально з цією моделлю ми ознайомимося в окремій спеціально присвяченій цьому темі, тут лише зазначимо, що в цілому за ринком цінних паперів β-коефіцієнт дорівнює одиниці, причому більшість β-коефіцієнтів підприємств знаходить­ся в інтервалі від 0,5 до 2,0.

Так, β = 1 свідчить, що акції певної компанії мають середній ступінь ризику, який склався на ринку в цілому; (β < 1 — що цінні папери певної компанії менш ризикові, ніж у середньому на ринку (β = 0,5 свідчить, що певний цінний папір у два рази менш ризиковий, ніж у середньому на ринку; β = -0,5 — ризик дорівнює половині ринкового, напрям руху залежності доходів компанії протилежний ринковому); β > 1 — що цінні папери певної компанії більш ризикові, ніж у середньому на ринку; β_і = 2 — у два рази більш ризикові, ніж у середньому на ринку; β = 0 — що активи компанії абсолютно безризикові (таке становище бажане, але на практиці буває дуже рідко).

Використання моделі цінових капітальних вкладень найбільш поширено в умовах стабільної ринкової економіки за наявності великої кількості даних, що характеризують прибутковість роботи підприємства.

Згідно з емпіричними дослідженнями основним джерелом фінансування капіталу підприємств є не зовнішні джерела, а нерозподілений прибуток, роль ринку капіталів як джерела засобів для корпорацій значна лише в Сполучених Штатах Аме­рики та Великій Британії, а основним джерелом зовнішнього фінансування у більшості країн є банківська система.

В. Згідно з моделлю прибутку на акцію оцінка вартості власного капіталу базується на показнику прибутку на акцію, а не на розмірі дивідендів.

Розрахунок вартості власного капіталу за цією моделлю здійснюється за формулою:

(5.14)

де ЧПр — величина чистого прибутку (після сплати податків та відсотків за довготерміновий борг) у розрахунку на одну акцію; — ринкова ціна однієї простої акції.

Багато інвесторів вважають, що саме показник прибутку на акцію відображає реальний дохід, що отримують акціонери. Оскільки один з основних показників ефективності та доцільності здійснення інвестицій в акції більшість аналітиків розглядають показник чистого прибутку (після сплати податків та відсотків) у розрахунку на одну акцію. Досліджуються не лише величина прибутку, а й стабільність і темпи зростання цього показника.

Зазначимо також, що на основі показника чистого прибутку ґрунтується найбільш відомий та вживаний практиками коефіцієнт, що оцінює ефективність інвестицій, — відношення поточної ціни акції до обсягу чистого прибутку на одну акцію — так званий коефіцієнт Ц/П.

Порівняльний аналіз коефіцієнтів Ц/П є простим та ефективним засобом для визначення неправильно оцінених акцій. Нагадаємо, для розвиненої еко­номіки середніми показниками можна вважати значення коефіцієнтів Ц/П в межах 7—9 у період спаду та 15—18 — у період економічного піднесення. Економічний спад, пов'язаний із трансформацією економіки у пострадянських країнах, є однією з причин низьких показників Ц/П навіть для провідних та стійких підприємств.

Важливим фактором, що визначає вартість джерела засобів "прості акції", а відповідно, і коефіцієнт Ц/П, є також очікувані темпи зростання прибутків певного підприємства (чим вони вищі, тим вище значення Ц/П). Це особливо важливо для інвесторів, які розглядають доцільність здійснення довготермінових вкладень капіталу.

Випадки недооціненості або переоціненості акції, а отже, і можливість отримання арбітражного прибутку певного підприємства пов'язані з такими спеціальними ситуаціями, як злиття та поглинання підприємств, їх реорганізація, процедура банкрутства та зміна структури капіталу підприємства.

Г. Вартість власного капіталу також можна розрахувати за моделлю "дохід на облігацію плюс премія за ризик". Для цього аналітики, які не цілком впевнені у результатах, отриманих за моделлю ЦМКА, додають до відсоткової ставки на довготерміновий борг, яким володіє компанія, премію за ризик.

Зрозуміло, що фірми з вищим ступенем ризику та з високими відсотковими ставками з боргу будуть мати вищу вартість акціонерного капіталу.

Зазначимо, що потенційних іноземних інвесторів можна зацікавити вкладенням капіталу в підприємства України лише значною премією за ризик.

Дійсність така, що жодна з моделей не може абсолютно точно передбачити істинну вартість власного капіталу і, звичайно, всі моделі в підсумку приводять до різних результатів.