4. Види аудіювання

В залежності від поставлених завдань та характером розуміння тексту розрізняють три види аудіювання:

• аудіювання з частковим розумінням тексту (вибіркове аудіювання), яке передбачає виокремлення з мовленнєвого потоку необхідної інформації, або такої, яка цікавить слухача, ігноруючи зайве. До цієї інформації можуть відноситися важливі аргументи, деталі, ключові слова, приклади або певні дані (дати, числа, власні імена та географічні назви).

• аудіювання з розумінням основного змісту тексту

Цей вид аудіювання передбачає обробку смислової інформації аудіо тексту з метою відокремлення відомого від невідомого, суттєвого від другорядного. Мета учня – зрозуміти основний зміст тексту, тому незнайомі слова не повинні бути ключовими у тексті аби слухач міг зосередитися на сприйнятті основної інформації, а не на деталях.

• аудіювання з повним розумінням тексту

Цей вид текстів практично не повинен містити незнайомих слів, які б заважали розумінню змісту. У ході прослуховування учнів орієнтують на такі завдання6 переказ тексту з детальним викладом змісту, відповіді на запитання до всіх фактів, складання детального плану, завершення тексту, придумування додаткових факті.

На молодшому етапі навчання (2-4 класи) практикуються переважно аудіювання з повним розумінням тексту. На цьому ж етапі формуються психологічний механізм смислового сприйняття на слух та вміння добиванися розуміння тексту вербальними засобами.

На середньому етапі навчання (5-9 класи) відпрацьовуються всі три види аудіювання.

На старшому етапі навчання (10-12 класи) головним завданням аудіювання є удосконалення раніше сформованих умінь та їх корекція.

5. Система вправ для навчання аудіювання в середній школі

Схема 7.5. Система вправ для навчання аудіювання

У навчанні аудіювання виокремлюють підготовчі і комунікативні типи вправ. Метою підготовчих вправ є формування мовленнєвих навичок аудіювання (фонетичних, лексичних, граматичних).

Підготовчі вправи лише готують учнів до аудіювання тектів. Це некомунікативні, рецептивні вправи: на сприй­мання, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, лексичної оди­ниці, граматичної структури; на сегментацію слів і словосполучень, на розуміння граматичних структур, на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання (ймовірного прогнозування, уваги та аудитивної пам'яті, осмислення).

Наприклад:

1. Вправа на диференціацію звукової форми слова

Підбирається групи слів, які відрізняються одним звуком (wrote-road; code -coat). Учні показують за допомогою сигнальних карток (або іншим способом), чи приголосний звук у наведених словах є глухим/дзвінким, голос­ний — відкритим/закритим, знаходиться під наголосом перший/другий склад.

2. Семантизація похідних і складних слів ( agree - disagree; (to) train-trainer-training)

Такі вправи допомага­ють учням в семантизації незнайомих складних і похідних слів на основі знання словотворчих елементів. Наприклад, учні семантизують слова в парах чи в контексті фрази.