3. Труднощі аудіювання іншомовного мовлення

Сприймання мовлення на слух супроводжується подоланням певних труднощів. Знання труднощів аудіювання необхідне для вчителя іноземної мови, оскільки дає йому змозу еективніше працювати на уроках, зосередившись наїх подоланні.

Схема 7. 2. Труднощі навчання аудіювання.

Існують суб’єктивні та об’єктивні труднощі навчання аудіювання. Суб’єктивні труднощі пов’язані їз особливостями учнів як суб’єктів навчально-виховного процесу вшколі. В свою чергу суб’єктивні труднощі поділяються на дві групи:

1. Труднощі зумовлені індивідуально-віковими особливостями слухачів.

Значну роль відіграють такі індивідуальні особливості учня як кмітливість, уміння слухати і швидко реагувати на сигнали усної мовленнєвої комунікації (паузи, логічні наголоси, риторичні запитання, фрази зв'язку тощо), вміння переключатися з однієї розумової операції на іншу, швидко схоплювати тему повідомлення, співвідносити її з широким контекстом.

2. Труднощі зумовлені індивідуально-психологічними особливостями слухачів.

У процесі навчання аудіювання іншомовних повідомлень вирішальну роль відіграють індивідуально-психологічні особливості учнів: вмотивованість аудіювання, тобто потреба учнів узнати щось нове, наявність інтересу до теми повідомлення; рівень розвитку слухової чутливості, слухової пам'яті, здатність до мовленнєвої здогадки та ймовірного прогнозування; рівень концентрації уваги та розвитку внутрішнього мовлення.

Схема 7. 3. Об’єктивні труднощі навчання аудіювання ішомовного мовлення

Об’єктивні труднощі навчання аудіювання іншомовного мовлення поділяються на чотири групи:

1. Труднощі зумовлені мовною формою тексту.

2. Труднощі зумовлені змістом тексту.

3. Труднощі зумовлені умовами пред’явлення тексту.

4. Труднощі зумовлені видом мовлення, який сприймається.

І. Труднощі зумовлені мовною формою тексту поділяються на:

▪ фонетичні,

▪ лексичні,

▪ граматичні.

В галузі граматики ці труднощі пов'язані як із синтаксисом, так і з морфологією. Це переважно:

▪ труднощі аналітико-синтетичної діяльності, яка є основою сприймання інформації.

Адже сприй­маючи фразу, учень повинен розчленувати її на окремі елементи, встановити зв'язок між ними та їх роль у висловлюванні. Варто зазначити, що ці труднощі збільшуються пропорційно довжині мовленнєвого повідомлення і складності синтаксичних структур у ньому.

▪ труднощі зумовлені наявністю аналітич­них форм, відсутніх в рідній мові.

▪ граматична омонімія, особливо в службових словах. (then – than).

Лексичні труднощі спричиняють такі групи слів:

▪ багатозначні слова,

▪ пароніми (звучання яких відрізняється лише одним звуком);

▪ антоніми та синоніми;

▪ слова, близькі за звучанням до слів рідної мови, але які мають різне значення;

▪ слова, вжиті у переносному значенні;

• фразеологічні звороти.

Основними фонетичними труднощами аудіювання є труднощі, пов'язані з інтонацією, логічним наголосом і темпом мовлення. Особливо актуальними фонетичні труднощі є на початковому етапі навчання з огляду на недостатню розвиненість фонематичного слуху.

Подолати мовні труднощі можна шляхом тренуванні у сприйманні на слух та голосному проговорюванні мовних зразків із лексико-граматичним матеріалом, який підлягає опануванню.

ІІ. Труднощі, пов’язані зі змістом аудіотексту. Ця група труднощів переважно стосується рівня розуміння, а саме:

▪ предметного змісту, тобто конкретних фактів (що відбулося? З ким? Де? Коли? і т.д);

▪ розуміння логічних зв’язків між окремими фактами (чому?);

▪ розуміння загальної ідеї тексту, вчинків дійових осіб тощо.

Розуміння тексту залежить від його змістової організації. Легше учні сприймають фабульні тексти (оповідання, казки тощо), важче – описові (містять сукупність фактів, які об'єдна­ні загальною темою (побут, культура, історія країни, мова якої вивчається). Розуміння фабули спрощує розуміння тексу, сприяє зосередженню на ньому уваги учнів. В описових текстах відсутній змістовий стрижень, що вимагає максимальної мобілізації уяви, і тому створює для учнів ускладнення. Структура тексту також впливає на рівень його розуміння. Досліджено, що розуміння тексту є 100%, якщо головна думка виражена на початку повідомлення, якщо головна думка виражена в середині тексту, то рівень його розуміння становить 70%, а якщо в кінці – 40%. Ці фактори потрібно враховувати у процесі відбору текстів для аудіювання.

ІІІ. Труднощі, пов’язані зі сприйманням виду мовлення.

Для розуміння при сприйманні на слух велике значення має композиційно-смислова структура аудіотекстів, спосіб викладу думок в них та міжфразові зв'язки. Особливо складним для сприймання на слух є діалогічне мовлення (у порівнянні з монологічним) через необхідність диференціювати мовленнєвих партнерів і додатково виконувати аналітико-синтетичні дії. Проте надавати перевагу аудіюванню однієї з форм мовлення недоцільно. Важливо вчити учнів сприймати обидві форми говоріння.

ІV. Труднощі пов’язані з умовами пред’явлення визначаються:

▪ кількістю прослуховувань

Як правило в шкільній практиці вдаються до одно або дворазового пред’явлення аудіотексту.

Дворазове пред'явлення одного і того ж аудіотексту доцільне в таких випадках:

▪ при наявності певних труднощів (наприклад, мова повідомлення складна, завищений обсяг інформації, відсутній досвід сприймання мовлення в заданих умовах тощо)

▪ та у зв'язку з завданням переказати текст (повторному слуханню в цьому випадку передує контроль розуміння і формулювання нового комунікативного завдання, яке мобілізує увагу учнів).

▪ темпом мовленнєвих повідомлень;

Темп мовленнєвого повідомлення визначає швидкість і точність розуміння на слух, а також ефективність запам'ятовування. Він залежить від багатьох факторів:

▪ типу і виду тексту (монолог, діалог; опис, розповідь, повідомлення; прозовий чи віршований);

▪ важливості інформації (більш важлива інформація подається повільніше, менш важлива — швидше);

▪ специфіки лексико-граматичної системи конкретної мови (в англійській мові буква несе більшу кількість інформації, і слова в ній мають в середньому 4-5 букв, тоді як у німецькій — 6-17).

У процесі спілкування найуживанішим є середній темп мовлення, проте для різних мов характерний різний темп мовлення. Середній темп мовлення на англійській мові та французькій мові - 140-150 слів за хвилину, на німецькій — 110-130 слів за хвилину!

Отже з самого початку навчання іноземної мови темп мовлення повинен бути нормальним і не повинен перевищувати темпу внутрішнього мовлення слухача. Для того щоб темп мовлення не став перешкодою у процесі аудіювання, особливо на початковому ступені навчання, швидкість пред'явлення аудіотексту в окремих випадках може уповільнюватися за рахунок збільшення тривалості пауз між смисловими частинами. Цей методичний прийом покращує вірогідне прогнозування, допомагає заповнити прогалини в розумінні на основі загального смислу сприйнятого повідомлення. Отже перший можна збільшити, лише прискорюючи останній.

▪ джерелом аудіювання

Залежно від джерела аудіювання розрізняють:

▪ контактне аудіювання (безпосереднє спілкування), де джерелом аудіювання є вчитель;

▪ дистантне аудіювання, яке здійснюється за допомогою ТЗН.

Аудіювання різних джерел інформації створює специфічні труднощі сприймання. При безпосередньому спілкуванні аудіювання полегшується позамовними засобами: мімікою, жестами. При використанні технічних засобів ці фактори відсутні. Учні поступово звикають до мовлення вчителя і легко його розуміють. Використання технічних засобів навчання (ТЗН) створює додаткові труднощі, які потребують часу для їх подолання, але одночасно дозволяють навчити учнів сприймати не лише вчителя, але й мовлення інших осіб.

▪ опорами та орієнтирами для подолання труднощів аудіювання.

В методиці розрізняють візуальні (схеми, малюнки, карти, фотографії та інші графічні матеріали) та вербальні опори (ключові слова, плани, різноманітні анкети, заголовки).

Наприклад, під час прослуховування аудіотексту „Подорожі” можуть використовуватися як візуальні опори: фотографії із зображенням визначних місць, які згадуються в тексті, так і вербальні - план міста, на якому під час аудіювання відзначають маршрут подорожі; або заповнюють анкети, які містять такі пункти: мета поїздки, місце призначення, дата від’їзду тощо.

При комбінованому звуко-зоровому пред'явленні мовленнєвих повідомлень можливе використання підкреслювань, особливого шрифту, кольору, які фактично є формальними підказками.

До орієнтирів, які полегшують сприймання мовлення на слух, відносяться:

▪ ритміка, паузація, мелодика та логічний наголос (ці фактори є складниками інтонації аудіотексту). Вони повинні не тільки відповідати змісту, але й виконувати експресивну мовленнєву функцію, тобто виражати емоційне ставлення автора повідомлення до фактів і явищ, про які йдеться в аудіотексті.

▪ позамовні засоби (міміка, жести) та опора на ситуацію мовлення, а сама можливість зорового контакту слухача і того, хто говорить, є також опорою для розуміння.

▪ смислові орієнтири (вставні слова, повтори, риторичні запитання тощо, мовленнєві штампи, широко вживані в розмовній мові). Такі засоби швидко інтегруються і поліпшують здогадку і вірогідне прогнозування.