25. Поняття працезд віку, працезд-ті, трудових ресурсів.

Для визначення тієї частини населення, яке потрапляє на ринок праці, тобто складає обсяг сукупної пропозиції, треба дати визначення деяким поняттям, якими оперує вітчизняна та зарубіжна статистика.

Працездатний вік - один з елементів умовної градації віку людини залежно від її участі у трудовій діяльності. Межі працездатного віку визначаються законодавче. В Україні вони складають 16-59 років для чоловіків та 16 - 54 роки для жінок.

Працездатність являє собою стан, який дозволяє людині без шкоди для здоров'я виконувати певну роботу. Розрізняють загальну працездатність, тобто здатність виконувати взагалі будь-яку роботу в звичайних умовах праці; професійну працездатність - здатність до виконання роботи з певної професії (спеціальності) і спеціальну працездатність - здатність працювати за певних виробн або кліматичних умов.

Трудова (економічна) активність - бажання населення реалізувати свою працездатність. Виділяють потенційну та реалізовану трудову активність населення (зайнятість).

Працездатне населення або трудові ресурси - це населення, яке здатне до трудової діяльності без врахування віку, тобто та частина населення, яка потенційно володіє працездатністю.

Труд р-си як ек категорія виражають в-сини з приводу населення, яке володіє фіз та інтелектуальною здатністю до праці у відповідності до встановлених державою умов відтворення індивідуальної робочої сили.

Трудові ресурси як планово-обліковий показник - це чисельність населення, зайнятого у суспільному виробництві, а також незайнятого в ньому працездатного населення працездатного віку. Такий облік дає можливість відобразити кількісну характеристику та структуру трудових ресурсів (активну та пасивну частину) і використовується при розробці відповідних балансів.

Працездатне населення працездатного віку — це населення працездатного віку, за винятком непрацездатних інвалідів першої та другої груп. Питома вага непрацюючих інвалідів в населенні працездатного віку порівняно невелика і відносно стабільна (2 %).

В статистичній практиці у складі трудових ресурсів крім працездатних громадян працездатного віку враховують також й громадян молодше та старше працездатного віку, тобто тих, кого називають працюючими підлітками і працюючими пенсіонерами.

Відповідно до Кодексу законів про працю України особи молодше 16 років можуть бути прийняті на роботу з 15 років у виняткових випадках і при згоді одного з батьків. Крім того, підліткам може бути запропонована тільки легка праця, без тяжких і шкідливих умов, без підняття вантажів тощо.

Працюючі пенсіонери завжди складали помітну частину кадрів. Зокрема в 1999 р. вони становили 9 % загальної чисельності труд р-сів Укр.

26. Соц-екон характеристика трудових ресурсів .

Трудові ресурси мають кількісні та якісні характеристики. Перші з них включають показники чисельності і складу (за віком, статтю, суспільними групами та інші). Другі - показники освітнього рівня, професійно-кваліфікаційної структури і т. ін.

Показники чисельності трудових ресурсів розраховуються станом на конкретний момент часу для певної адміністративно-територіальної одиниці. У зв'язку з постійними змінами чисельності трудових ресурсів розраховуються середні показники.

Кількісна характеристика трудових ресурсів в часі та за темпами зміни визначається за допомогою абсолютних і відносних показників: абсолютного приросту, темпів росту і приросту трудових ресурсів.

Абсолютний приріст - різниця між чисельністю трудових ресурсів на початок і кінець року з урахуванням сальдо міграції.

Темп росту трудових ресурсів і темп приросту визначаються аналогічно як і для населення взагалі.

Співвідношення вікових груп у складі трудових ресурсів являє собою їх вікову структуру. При вивченні трудових ресурсів прийнято виділяти чотири основні вікові групи: 1)молодь від 16 до 28 років; 2)особи від 29 до 49 років; 3)особи передпенсійного віку (чоловіки 50 - 59 років, жінки 50 -54 років); 4)особи пенсійного віку, зайняті в суспільному виробництві.

Структура трудових ресурсів за статтю розрізняється за територією країни і сферами зайнятості. Це обумовлене, зокрема, міграцією працездатного населення: в місцях вибуття частка чоловіків скорочується, в районах інтенсивного освоєння - зростає. Об'єктивною характеристикою трудових ресурсів, показником інтелектуального потенціалу суспільства служить рівень загальної і спеціальної освіти. При аналізі трудових ресурсів за рівнем освіти і професійної підготовки обраховують наступні показники: 1)рівень освіти працездатного населення (загальної, спеціальної); 2)співвідношення чисельності зайнятого населення і чисельності осіб з вищою, середньою і початковою освітою; 3)динаміка чисельності учнів за видами навчання; 4)чисельність осіб, які мають вищу і середню спеціальну освіту, з них зайнятих в народному господарстві (в галузевому і територіальному розрізах); 5)рівень освіти населення за соціальними групами; 6)рівень освіти за окремими віковими групами; 7)рівень освіти міського і сільського населення; 8)рівень освіти чоловіків і жінок; 9)рівень освіти працівників розумової і фізичної праці; 10)розвиток і рівень виробниче - технічного навчання, чисельність і склад учнів, випуск з ПТУ; 11)чисельність аспірантів і наукових працівників, їх структура і розподіл за галузями знань і народного господарства. Важливе значення при якісній оцінці трудових ресурсів має вивчення професійно-кваліфікаційної структури трудових ресурсів, визначення питомої ваги працівників за видами діяльності, рівнем кваліфікації, що в сукупності характеризує сприйнятливість виробництва до результатів НТП.