ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Тема: ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Мета роботи: вивчити законодавчі і нормативні документи з охорони праці і основні положення Закону України «Про охорону праці».

План заняття

1. Застосування міжнародних договорів та угод. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

2. Основні законодавчі акти України про охорону праці.

3. Принципи державної політики в галузі охорони праці.

4. Основні положення Закону України «Про охорону праці».

5. Гарантії прав громадян на охорону праці.

Загальні відомості

1. Застосування міжнародних договорів та угод. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці

Законодавство України з питань охорони праці складається з низки законів та підзаконних актів, основним з яких є закон «Про охорону праці». Як і усі інші закони України, закон «Про охорону праці» є законодавчим документом, який націлено на реалізацію положень Конституції України, що торкаються питань забезпечення життя та здоров’я людини при виконанні дій на виробництві, з метою отримання грошей, які здатні забезпечити відповідний рівень життя. Людина мусить працювати щоб існувати самої та підвищувати могутність держави, а держава повинна зробити все необхідне щоб захистити людини у процесі праці. Ці основні підходи покладено при регулюванні співвідношень у державі. Але з часом змінюються умови праці та змінюється свідомість робітників, змінюються форми власності у державі та змінилась уся світова спільнота. Це все знайшло своє відображення у змінах до закону України «Про охорону праці» починаючі із 1992 року і до теперішнього часу.

Охорона праці в Україні є складовою міжнародної ситуації, яку відстежують Міжнародні організації, у тому числі Міжнародна організація праці (МОП).

За даними експертів МОП на 2,8 мільярдів працездатного населення у світі щороку припадає 2,2 мільйона нещасних випадків зі смертельним наслідком, пов’язаних з роботою. У середньому від травматизму на роботі щодня гине 5000 осіб. У цілому число нещасних випадків на робочому місці становить близько 270 мільйонів. Кількість захворювань, викликаних несприятливими умовами праці, досягає 160 мільйонів випадків. З 30 000 мільярдів доларів світового валового продукту 4 % становлять втрати валового внутрішнього продукту, пов’язані з нещасними випадками на виробництві. У країнах, що розвиваються, більшість нещасних випадків і професійних захворювань, пов’язаних з роботою, спостерігаються в основних галузях промисловості, таких як сільське господарство, рибальство, заготівля і транспортування лісу, в гірничій промисловості та будівництві. Низький рівень грамотності й погане навчання безпечним методам роботи призводять до високої смертності від пожеж і впливу шкідливих речовин, уражаючи, в тому числі, й тих, хто працює в неофіційному секторі. Втрати світового ВВП через смерті та хвороби працівників у 20 разів більші, ніж вся офіційна допомога на розвиток, надана країнам, що розвиваються.

Від впливу шкідливих речовин щороку гине 440 000 працівників. Один лише азбест забирає близько 100 000 життів. Щороку на роботі гине 22 000 дітей. У цілому, на частку кардіологічних захворювань і захворювань опорно-рухової системи припадає половина витрат, пов’язаних із захворюваннями, отриманими на роботі.

Всесвітні конгреси з охороні праці на виробництві проводяться з періодичністю раз на 3 роки. Їх організаторами є Міжнародна організація праці (МОП) і Міжнародна асоціація соціального забезпечення (МАСЗ). Практична ж організаційна робота з проведення конгресів лягає на зацікавлені національні організації. Організаторами XVII Всесвітнього конгресу з охорони праці на виробництві, крім МОП і МАСЗ, є Національна рада з охорони праці США (НСОТ), що сформувала національний оргкомітет, до якого увійшли Міністерство праці США, Національний інститут охорони праці США, Державний департамент управління охороною праці на виробництві, Адміністрація з охорони праці в гірничо-металургійній промисловості та Бюро з міжнародних трудових відносин.

До порядку денного Конгресу було включено такі питання: вплив глобалізації – можливості та ризики; управління охороною праці; виклики мінливому світові праці; попередження травматизму – єдиний вихід у світі, що змінився. Організатори Конгресу підкреслювали, що поряд із зазначеними питаннями особливу увагу буде приділено шляхам і методам зміцнення соціального партнерства між урядами, організаціями підприємців і трудящих, неурядовими організаціям і професіоналами у сфері охорони праці з метою поліпшення ситуації в умовах глобалізації, що підсилюється, у світі. У рамках

Конгресу було заплановано й проведено фестиваль фільмів з охорони праці та виставка плакатів з безпеки й гігієни праці на виробництві. На Конгресі було укладено й підписано Всесвітню декларацію з охорони праці (глобальний промисловий документ із питань охорони праці на виробництві), яка включає такі пункти:

1. «Особиста безпека» як людська цінність піднімається над географічними, політичними, цивільними, етнічними, релігійними, професійними, віковими та тендерними розбіжностями. Особиста безпека є універсальною складовою, яку варто підтримувати особливими організаційними методами й міжособистісними стосунками.

2. Кожна людина й організація мають право та моральне зобов’язання прагнути до поліпшення умов життя і праці своїх співтовариств та об’єднань. Вони можуть домогтися поліпшення якості власного життя і життя всіх тих, хто бере участь у великих соціальних проектах (професійних, місцевих, регіональних, національних, географічних), спрямованих на поліпшення умов та охорони праці.

3. Поліпшення умов праці на виробництві й удома є тією заповітною метою, яку варто визначити, розробити й домагатися досягнення, незважаючи на розходження можливостей і підходів.

4. Глобальний характер охорони праці на виробництві та вдома свідчить про необхідність широкого співробітництва всіх галузей промисловості.