Структура сільського господарства

Рослинництво в Україні^[1]

Сільське господарство входить до складу агропромислового комплексу і включає такі основні галузі:

1. Рослинництво. Галузь підрозділяється на підгалузі по вигляду вирощуваних рослин:

   • зернові культури (пшениця, ячмінь, жито, овес, рис, кукурудза, гречка, сорго та ін.);

   • зернобобові культури (горох, квасоля, сочевиця, соєві боби та ін.);

   • кормові культури (однорічні та багаторічні трави, силосні культури, кормові коренеплоди, кормові баштанні культури);

   • технічні культури: а) харчові культури (цукровий очерет, цукровий буряк, крохмаловмісні культури, лікарські рослини); б) текстильні культури (бавовник, льон, джут, коноплі); в) каучуконоси (гевея);

   • овоче-баштанні культури: а) картопля, б) листові культури (капуста, салат, шпинат, кріп, листова петрушка і ін.); в) плодові культури (томат, огірок, гарбуз, кабачок, патисон, баклажан, перець); г) цибулинні культури (цибуля і часник); д) коренеплоди (морква, столові буряк, пастернак, петрушка, селера, ріпа, редиска, редька та ін.); е) баштанні культури (кавун, диня, гарбуз та ін.);

   • цитрусові культури (апельсин, грейпфрут, мандарин, лимон, бергамот та ін.);

   • тонізуючі культури (наркотичні культури, чай, кава, какао);

   • олійні і ефіроолійні культури: а) олійні культури (соняшник, рицина, гірчиця, ріпак, кунжут, рижій (рослина), коноплі, льон, кокосова пальма, олійна пальма, оливкове дерево); б) ефіроолійні культури (коріандр, аніс, кмин та ін.);

   • виноградарство;

   • садівництво;

   • грибництво.

2. Тваринництво

   • скотарство (вирощування великої рогатої худоби);

   • вівчарство;

   • козівництво;

   • конярство;

   • бджільництво;

   • джмільництво;

   • звірівництво;

   • марикультура

   • оленярство;

   • птахівництво;

   • верблюдівництво;

   • шовківництво;

   • свинарство;

   • рибництво;

   • кролівництво;

3. Рибальство.

Екологічні проблеми сільського господарства

Елеватор у США

Сільське господарство має більший вплив на природне середовище, ніж будь-яка інша галузь народного господарства. Причина цього в тому, що сільське господарство вимагає величезних площ. В результаті зазнають змін ландшафти цілих континентів, наприклад агроландштафт повністю змінив Велику Китайську рівнину, де колись ріс субтропічний ліс, переходячи на півночі в уссурійську тайгу, а на півдні в джунглі Індокитаю. У Європі агроландшафт витіснив широколистяні ліси, в Україні рілля замінила степи.

Сільськогосподарські ландшафти виявились нестійкими, що призвело до ряду локальних і регіональних екологічних катастроф. Так, неправильна меліорація стала причиною засолення ґрунтів і втрати більшої частини оброблюваних земель Межиріччя, общирне розорювання викликало пилові бурі в Казахстані та США, випасання худоби і землеробство призвело до опустелювання в зоні Сахелю в Африці.

Найсильніше на природне середовище впливає землеробство. Чинники його впливу такі:

• зведення природної рослинності на сільгоспугіддя;

• обробка (опушення) ґрунту, особливо із застосуванням відвального плуга;

• застосування мінеральних добрив і отрутохімікатів;

• меліорація земель.

І Великий вплив на ґрунти призводить до:

• руйнування ґрунтових екосистем;

• втрати гумусу;

• руйнування структури і ущільнення ґрунту;

• водяної і вітрової ерозії ґрунтів;

Існують певні способи і технології ведення сільського господарства, які пом'якшують або повністю усувають негативні чинники, наприклад, технології точного землеробства.

Тваринництво впливає на природу менше. Його вплив такій:

• перевипасання - тобто випас худоби на пасовищах в кількостях, що перевищують здатність системи до відновлення;

• неперероблені відходи тваринницьких комплексів.

До загальних порушень, які викликає сільськогосподарська діяльність, можна віднести:

• забруднення поверхневих вод (річок, озер, морів) і деградація водних екосистем при евтрофікації;

• забруднення ґрунтових вод;

• зведення лісів і деградація лісових екосистем (збезлісення);

• порушення водного режиму на значних територіях (при осушенні або зрошуванні);

• опустелювання внаслідок комплексного порушення структури ґрунтів і рослинного покриву;

• знищення природних місць проживання багатьох видів живих організмів і, як наслідок, вимирання та зникнення рідкісних видів.

У другій половині ХХ століття стала актуальною ще одна проблема: зменшення в продукції рослинництва вмісту вітамінів і мікроелементів і накопичення в продукції як рослинництва, так і тваринництва, шкідливих речовин (нітратів, пестицидів, гормонів, антибіотиків тощо). Причина цього - деградація ґрунтів, що веде до зниження рівня мікроелементів та інтенсифікації виробництва, особливо в тваринництві.