Підвищення ефективності ведення сільського господарсства є найбільш дієвим засобом скорочення масштабів бідності та боротьби з голодом у світі. 75% найбіднішого населення планети складають жителі сільських районів, і більшість із них зайняті в сфері сільського господарства, розвиток якого в ХХI столітті має надважливе значення для забезпечення економічного зростання, скорочення масштабів бідності та досягнення екологічної стійкості. На країни Африки, що знаходяться на південі від Сахари доля сільського господарства складає близько 1/3 частини ВВП і близько 3/4 зайнятого населення. Близько 80% споживання прісної води на планеті приходиться на потреби сільського господарства. Сільське господарство є найбільш вразливою галуззю котра залежить від несприятливих наслідків змін клімату. Ціни на продовольчі товари в світі лишаються виксокими та нестабільними. Так індекс 2011 року вище цього ж показника в 2010 році на 24%.
Розвиток сільського господарства відіграє далеко не останню роль у загальному економічному розвитку країни. Сільське господарство створює робочі місця, а також зменшує рівень бідності населення. Це галузь матеріального виробництва, що має важливе значення в забезпеченні населення продуктами, а промисловість – сировиною. Розвиток сільського господарства постає як життєво важливий чинник становлення усіх секторів економіки України.
Сільське господарство є конкурентноздатною галуззю, оскільки Україна має великі родючі землі розміром 40,8 мільйона гектарів, з яких обробляється приблизно 33 мільйони гектарів. Але при недостатній державній підтримці, сільське господарство занепадає, про що свідчать такі факти: скоротилась кількість тракторів та комбайнів у сільськогосподарських підприємствах на початок 2011 р. в порівнянні з кінцем 2000 р. І тому сільськогосподарські підприємства не в змозі зібрати весь урожай. Сільськогосподарські підприємства не можуть купити нову техніку через обмежене фінансування та дороге кредитування. Без нової техніки сільське господарство втрачає 7,5 мільярдів гривень на рік.
Сільське господарство знаходиться в нерівності (диспаритеті) цін продукції з продукцією промисловості, внаслідок чого сільське господарство недоотримало за 20 років понад 100 мільярдів гривень. Сільські господарства знижують свою ефективність через руйнування матеріальної бази, її розкуплення та оплату за паї.
Також варто відмітити, що на гальмування рівня розвитку сільського господарства впливають такі фактори: слабка система інфраструктури, нестабільна політична та економічна ситуація, висока зношеність техніки, нестабільність та непрогнозованість цін на паливо, відсутність дієвої державної закупівельної політики, низька технологія виробництва, яка дозволяє іноземним конкурентам заполонити вітчизняний ринок, часто дешевими і сумнівної якості товарами, низьковрожайні рослини, які займають значні посівні площі, сільським господарством переважно займають люди похилого віку, тому що уряд не дає ніякої матеріальної допомоги для залучення молодих людей.
Таким чином, необхідно зменшити вплив слабких сторін, зокрема підвищити ефективність управління сільським господарством з боку держави.
Як свідчить статистика, рівень розвитку сільськогосподарського виробництва перебуває на низькому рівні. Незначне пожвавлення в липні-вересні 2011 р. пояснюється сприятливими погодними умовами в порівнянні з минулим періодом та більша зацікавленість держави у розвитку галузі, суттєве зростання врожайності зернових культур.
Обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції за січень-вересень 2011 р. порівняно з відповідним періодом 2010 р. збільшився на 6 %, у т.ч. продукції тваринництва – на 9 %, рослинництва – на 4 %.
Економічні та інвестиційні умови, в яких працюють українські сільськогосподарські товаровиробники не можна порівняти з умовами, що створюються для фермерів у розвинутих країнах. Так, середня ставка по кредитах для сільськогосподарських товаровиробників складає у Франції 6,6 %, в США – 4,6 %, в Китаї – 5,3 % , а в Україні – 18-20 % .
Аналізуючи ситуацію, яка склалась в Україні, вважаємо, що основними та першочерговими напрямками підвищення рівня розвитку сільського господарства є такі:
– удосконалення законодавства, яке регулює агропромислові відносини, а саме: прийняття законопроекту “Про внесення змін до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”. Метою законопроекту є запровадження нових правил експорту сільськогосподарської продукції, що є об’єктом державного цінового регулювання та інтересів держави. Це б дало можливість створення та регулювання діяльності державного агента із забезпечення експорту об’єктів державного цінового регулювання;
– оновлення техніки для покращення якості і швидкості збирання сільськогосподарської продукції більш дешевшими джерелами, ніж кредитування: залучення інвестицій, лізинг тощо;
– удосконалення системи субсидування, здешевлення вартості паливно-мастильних засобів;
– розроблення та налагодження дієвих програм збуту готової продукції для сільськогосподарських підприємств;
– підвищення конкурентоспроможності продукції сільського виробництва шляхом вивчення та впровадження досвіду зарубіжних розвинутих країн, що дозволить Україні зайняти належне місце в міжнародному аграрному поділі праці.
Вирішення проблем фінансування сільського господарства та використання сильних сторін дозволить покращити його діяльність і забезпечити додаткові надходження до бюджету України. Сільське господарство забезпечує динамічний розвиток економіки України і тому в недалекій перспективі може стати одним з головних джерел надходжень й експорту. Цьому сприяють і великі масштаби сільськогосподарського землекористування, і родючі землі, а також працьовите населення.
Китай інвестує в розвиток сільського господарства України $6 млрд
Меморандум про створення Китайсько-українського фонду інвестування в міжнародні проекти співпраці підписаний у Гонконзі. Структура планує залучити до $6 млрд на розвиток сільського господарства в Україні, з них $600 млн – уже наступного року.
«Наша мета – створення фонду, який сприятиме акумуляції фінансових коштів і просуванню проектів і програм із розвитку сільського господарства України, з розширення китайсько-української торгівлі у сфері агропромислової продукції. Фонд планує 2013 року залучити до $600 млн під проекти, які будуть відібрані, і поступово довести суму до $6 млрд», – заявив заступник голови правління китайсько-української асоціації з реалізації міжнародних проектів Фен Чи Кін, пише «Український тиждень».
Пріоритетними визнані проекти у сфері будівництва на території України заводів із виробництва засобів захисту рослин і добрив; модернізації іригаційних систем; використання нових технологій підвищення врожайності і продуктивності скотарства і птахівництва; розвиток логістики
В асоціації наголошують, що Китай зацікавлений у нарощуванні імпорту високоякісної української продукції агрокомплексу задля підвищення власної продовольчої безпеки
На первинному етапі в роботі фонду беруть участь 16 великих промислових компаній, які увійшли до асоціації. Засновники розраховують, що в майбутньому до роботи долучаться й інші корпорації з материкової частини Китаю і Гонконгу.
Сільське́ господа́рство (с/г) — галузь народного господарства, направлена на забезпечення населення продовольством і отримання сировини для цілого ряду галузей промисловості. Галузь є однією з найважливіших, представлена практично у всіх країнах. У світовому сільському господарстві зайнято близько 1,1 млрд. економічно активного населення (ЕАН).
Сільське господарство, - обробка землі (для отримання\підвищення врожаїв) і вирощування свійських тварин. Сільськогосподарські культури потрібні людині для харчування, годівлі тварин і одержання волокна (бавовни і сизалю). Тварин вирощують заради вовни, молока, м'яса чи органічних відходів (як палива). Сільське господарство варіюється від маленьких підсобних господарств і ферм до великих с/г артілей і колективних господарств.
Короткий опис
Сільське господарство зародилося в Середній Азії і Єгипті як мінімум 10 тис. років тому. Сільськогосподарські громади стали основою суспільного устрою в Китаї, Індії, Європі, Мексиці і Перу, а потім поширилися по всьому світі. Перебудова с\г на наукову основу відбулася в Європі в 18 столітті у відповідь на значне зростання населення. Механізація створила передумови для значного прогресу у сільському господарстві в Європі і США в 19 столітті. Після Другої світової війни стався «бум» використання хімічних препаратів: гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів і добрив. Однак у суспільстві виникла протидія застосуванню деяких видів препаратів, оскільки вони забруднювали і руйнували навколишнє середовище. Це стимулювало розвиток альтернативних методів, наприклад, сільське господарство без застосування хімікатів.
Виникнення і розвиток сільського господарства
Виникнення сільського господарства пов'язане з неолітичною революцією, що є переходом від господарства Золотого віку до такого, що веде землеробство. Це привело до створення культурних рослин і доместикації (одомашнення) тварин (корів). М. І. Вавілов виділив 8 центрів походження культурних рослин, а його учні і послідовники 4 Центри доместикації тварин. Рослини і тварини, що з'явилися в цих центрах, розповсюдилися потім на велику частину земної суші.
Роль сільського господарства в економіці
Роль сільського господарства в економіці країни або регіону показує її структуру і рівень розвитку. Як показник ролі сільського господарства в економіці застосовують частку зайнятого в сільському господарстві економічно активного населення, а також питому вагу сільського господарства в структурі ВВП. Ці показники достатньо високі в більшості країн що розвиваються, де в сільському господарстві зайнято більше половини ЕАН (Економічно Активного Населення). Сільське господарство в таких країнах йде по екстенсивному шляху розвитку, тобто збільшення продукції досягається розширенням посівних площ, збільшенням поголів'я ВРХ, збільшення числа зайнятого населення у сільському господарстві. У таких країнах, економіки яких відносяться до типу аграрних, низькі показники механізації, хімізації, меліорації і ін.
Найбільш високого рівня досягло сільське господарство розвинених країн Європи і Північної Америки, що вступили в постіндустріальну стадію. У сільському господарстві там зайнято лише 2-6 % ЕАН. У цих країнах «зелена революція» відбулася ще в середині ХХ століття, сільське господарство цієї групи країн характеризується науково обґрунтованою організацією, підвищенням продуктивності, застосуванням нових технологій, систем сільськогосподарських машин, пестицидів і мінеральних добрив, використанням генної інженерії і біотехнології, робототехніки і електроніки, тобто розвивається по інтенсивному шляху.
Подібні прогресивні зміни відбуваються і в країнах, що відносяться до типу індустріальних, проте рівень інтенсифікації в них ще значно нижчий, а частка зайнятих в сільському господарстві вище, ніж в постіндустріальних.
При цьому в розвинених країнах спостерігається криза перевиробництва продовольства, а в аграрних навпаки, однією з найгостріших проблем є продовольча проблема (проблема недоїдання і голоду).