7.3.2. Другий наслідок (вплив зміни тиску)

Якщо реакція допускає появу газової фази, то зниження тиску призводить до виникнення газової фази, а підвищення тиску діє у зворотному напрямі.

Приклад. Якщо вуглекислий кальцій розжарити у вакуумі, то це викликає його дисоціацію і, навпаки, при підвищенні тиску виникає відновлення:

CaCO CO +CaO

тверда фаза газоподібна фаза

7.3.3. Використання у джерелах світла. Кругова реакція нагрітого вольфраму

Якщо в лампі розжарювання з вольфрамовою ниткою залишиться слід водяної пари, то це призведе до швидкого руйнування нитки при роботі лампи, оскільки виникне кругова реакція нагрітого вольфраму в присутності водяної пари.

Дійсно, при робочій температурі нитки в 2600 K водяна пара діє на вольфрам за реакцією

W+2H O WO +2H

Але WO є більш летючий, ніж вольфрам при одній і тій же температурі, а тому випарюється в напрямі до стінок колби, де температура нижча, і там з молекулами водню вступає в реакцію, що призводить до відновлення вольфраму, який осаджується на стінці, а утворена водяна пара знову починає кругову реакцію з вольфрамом розжареної нитки.

Очевидно, що нитка зруйнується значно швидше, ніж при випарюванні вольфраму у високому вакуумі.

7.3.3.1. Дисоціація азидів лугоземельних металів

Для зменшення роботи виходу електронів з нагрітих металевих катодів з метою збільшення електронної емісії використовують таку технологію виготовлення катодів: вольфрамову нитку, попередньо покриту шаром міді і окислену, занурюють у водяний розчин азиду барію BaN , після цього лампа прогрівається при температурі до 400 C одночасно з відкачкою газів.

Виникає реакція

BaN Ba+6N

з виділенням азоту, який видаляється вакуумним насосом і на нитці залишається барій. Після відкачки азоту нитку прожарюють, що призводить до відновлення міді з її окисла барієм. У результаті отримується вольфрам, що покритий плівкою міді і окислом барію. Такий плівочний катод має більшу емісійну здатність ніж вольфрамовий катод.

Сорбційні явища

8.1. Сорбція і її види

Сорбцією називають процес поглинання газів або пари твердими тілами чи рідиною.

З досвіду відомо, що тверді тіла поглинають значну кількість газу. Сорбційні явища суттєво впливають на технологічні операціі особливо у вакуумі. Для їх вивчення можна розділити на три такі види, як фізична адсорбція, хемосорбція або хімічна адсорбція і абсорбція газів металами. У зв’язку з цим речовину, що поглинає газ, називають сорбентом, адсорбентом або абсорбентом, а речовину, яка поглинається - сорбатом, адсорбатом або абсорбатом.

8.1.1. Фізична адсорбція і її головні закономірності

Фізичною адсорбцією називають явище поглинання газу у вигляді дуже тонкої плівки, яка створюється на поверхні твердого тіла. Фізична адсорбція проявляється в такому досліді. Візьмемо листок слюди і розщепимо його на дві частини. Якщо одразу складемо знову розщеплені частини, то вони з’єднаються в одне ціле. Але з’єднання не виникне, якщо розщеплені частини залишити в повітрі на декілька хвилин, через причину утворення на їх поверхні адсорбованих шарів азоту і кисню.

При фізичній адсорбції маса поглинутого газу пропорційна площі поверхні тіла, а не його об’єму. Вважається, що адсорбовані плівки газу є головним чином мономолекулярними. Слід мати на увазі, що пористі тіла мають дійсну площу поверхні значно більшу, ніж ту, що здається. Дійсно, наприклад, деревне вугілля має активну поверхню 700 м на грам маси, тому володіє виключно високою адсорбційною властивістю. З цієї причини високу адсорбційну властивість мають порошкоподібні або подрібнені речовини.

Адсорбція є явищем екзотермічним з наявністю газової фази, а тому з підвищенням тиску або зниженням температури зростає. При нагріванні тіла з одночасним зниженням тиску поглинутий газ легко видаляється. Це повністю підтверджується на досліді.

Адсорбовані молекули газу утримуються значними силами, що називаються силами Лондона - Ван-дер-Ваальса, які пропорційні , де - дуже мала величина і є відстанню між молекулою, що адсорбує, і адсорбованою. При зіткненні молекул газу з поверхнею тіла тільки невелика кількість їх пружно відзеркалюється, а значно більша частина молекул затримується на поверхні в середньому протягом ~ 10 c.

Адсорбція є зворотним явищем, якщо створені відповідні умови. Адсорбовані молекули безперервно залишають поверхню тіла, але також безперервно інші молекули газу знову адсорбуються. Виникає динамічна рівновага, за якою відповідна кількість молекул завжди залишається адсорбованою на поверхні тіла. Таким чином, при відповідних умовах адсорбовані молекули можуть виділитися тілом. Таке зворотне виділення тілом адсорбованого газу називають десорбцією або газовіддачею. Очевидно, що для знезгаження тіл від адсорбованого газу необхідно їх нагрівати. Це широко використовується у вакуумній техніці для отримання і підтримки низького тиску.

Для відповідного тіла адсорбція залежить від природи газу, причому він не змінюється в результаті хімічно.

Фізична адсорбція з часом досягає насичення. Після покриття всієї поверхні тіла плівкою адсорбованого газу адсорбція припиняється. У зв’язку з цим перед використанням адсорбенти потребують активації, тобто очищення.