Вироблення навичок швидкого читання

Швидке читання — не самоціль у навчанні дітей чи­танню. Однак воно сприймається як істотна риса куль­тури читання. Врешті-решт навчитись швидко читати прагне кожна освічена людина. Психологами доведено, що при швидкому читанні активніше й ефективніше за­своюється і переробляється інформація прочитаного. Звідси висновок: повільне читання — не найкращий спо­сіб засвоєння прочитаного.

Досягти нормального темпу читання можна щоденною практикою. Найбільш ефективним визнається читання в класі, яке контролюється і кваліфіковано виправляється вчителем. Проте це не означає, що не треба заохочувати дітей до домашніх вправ у швидкому читанні. Навпаки, учні повинні виробити в собі звичку читати вдома: вго­лос і про себе.

Велику роль у навчанні швидкому читанню відіграє зразок учителя. Темп його читання — взірець, до досяг­нення якого мають готувати себе учні. Але нічого особ­ливого, незвичного в його читанні не може бути: темп читання повинен забезпечувати розуміння прочиту­ваного.

Як і інші якісні різновиди, швидке читання розвива­ється завдяки систематичному читанню на уроках і в позаурочний час. Прийоми заохочення — це і читання в особах, і «змагання» на швидкість читання, і продовжен­ня розповіді за друкованим початком та ін. І все ж слід прагнути не тільки до інтенсивності застосування таких і подібних прийомів, а й до створення умов заохочення дітей до читання.

Постійний прийом навчання швидко читати — бага­торазове прочитування тексту в класі. Воно підтриму­ється розмовою з приводу прочитаного: «Знайдіть і прочитайте...», «Якими словами намальовано..,». Така роз­мова має відкрити учням те, чого вони самі не збагнули. Так створюється бажання ще і ще раз звернутись до тексту.

Існують і інші прийоми роботи над удосконаленням швидкості читання. Серед них рекомендація — розширю­вати зорове поле читання, тобто привчати дітей бачити, сприймати, схоплювати не одне, а кілька слів. Навчання цьому здійснюється поступово: на певний час дітям пока­зуються сполуки слів, які вони повинні сприйняти, запа­м'ятати, а потім повторити усно чи написати. Подібна робота ускладнюється: кількість слів збільшується, час на їх сприймання зменшується. Цей прийом розвитку швидкого читання рекомендується запроваджувати у післябукварний період, коли учні володіють зв'язним чи­танням. Логічним продовженням такої роботи може ста­ти розвиток антиципації, тобто

6

уміння передбачати про­довження тексту. У навчанні дітей розвитку передбачен­ня можна будувати на прикладах типу: Учні ідуть до .... Діти продовжують ... школи, тобто вони свідомо став­ляться до тексту, а тому й у змозі продовжити його.

Існують норми швидкості читання для кожного кла­су. Вони представлені в «Пояснювальній записці» прог­рами з української мови. Швидкість читання визначаєть­ся кількістю прочитаних слів за 1 хвилину. Нормативні цифри визначають темп читання на кінець навчального року. Умінню учнів відповідного класу читати згідно з вимогами учитель готує протягом усього навчального року.