4)Принцип правової держави.

Ознаки правової держави:

- верховенство права (ст. 8). Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та ін. нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Політика держави має визначатися і здійснюватися у правових формах: у вигляді законів, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів тощо.

- здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6). Законодавча - Верховна Рада України, виконавча — Кабінет Міністрів, судова - Верховний Суд і Конституційний Суд. Це горизонтальний розподіл влади, при якому органи законодав­чої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження в межах, встановлених Конституцією і відповідно до законів та Конституції України. Крім цих гілок влади, Конституцією визначається статус Президента як глави держави, його взаємодія з вищими органами дер­жавної влади. Вертикальний розподіл влади передбачає передачу певної частини повноважень місцевим органам влади, зокрема, органам місцевого само­врядування.

Принцип розподілу влади вперше теоретично обґрунтували в XVI11 ст. анг. філософ Джоном Локк та француз Шарль де Монтеск`є. Виходячи з «договірної» теорії походження держави, природних прав людини, вони вважали за необхідне централізувати державну владу і обмежити владу монарха в інтере­сах молодої буржуазії. Вважали за необхідне розподілити функції законодавчі, виконавчі і судові і закріпити їх між органами влади, які б мали певні повноваження і прерогативи. Такий розпо­діл влади запобігав би сваволі, і тиранії і забезпечував би реалізацію природних прав людини.

Принцип розподілу влади використовується і закріплюється Конституціями багатьох країн світу.

- гарантування державою прав і свобод людини і громадянина. Вони не можуть бути скасовані (ст. 22 част.2). Взаємовідносини між людиною і державою повинні будуватися за правилом: «Особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом, а державним органам – тільки те, що прямо дозволене законом.

- взаємна відповідальності держави та особи. Стаття 3 част.2: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави». Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави – захищати життя і здоров`я людини від протиправних посягань. Це право повинно забезпечуватися діяльністю органів внутрішніх справ, прокуратури, судів.

- ефективна організація контролю і нагляду за здійсненням законів.

5)Принцип унітарності (єдності, соборності) держави. Цей принцип означає її єдність, соборність в політичному, економічному, соціальному, культурному (духовному) та інших сферах.

Ознаки унітарної держави:

- єдиний вищий представницький орган влади;

- єдина Конституція;

- єдина податкова система;

- єдина грошова одиниця;

- територіальна єдність. У ст.2 Конституції зазначається, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Адміністративно-територіальний поділ України за статтею 132 Конституції грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-еко­номічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, еко­номічних, екологічних, географічних і демографічних особливос­тей, етнічних і культурних градацій.

До системи адміністративно-територіального устрою України входять Автономної Республіка Крим, 24 області, райони, міста, райони у містах, селища і села. Автономна Республіка Крим має статус територіальної авто­номії і право самостійно вирішувати державні питання, які віднесені до її компетенції розділом X Конституції України. Не зважаючи на наявність Автономної Республіки Крим у складі України, Україна є унітарною державою, так як «Конституцію АРК затверджує Верховна Рада України, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК та рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції та законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання» (стаття 135 Конституції України).

В світовій практиці державотворення відомі такі форми дер­жавного устрою, як конфедерація, федерація і унітарна держана. Враховувалось, що територія федеративної держави є сукупністю територій суб'єктів федерації, а статус суб'єктів федерації визна­чається федеральною конституцією і конституціями самих рес­публік.

Конфедерація - особлива форма міждержавного союзу, яка може передувати утворенню федерації (США, Австралія) або самоліквідуватися (Об'єднані Арабські держави—Єгипет,Сирія і Північний Ємен ). Конфедерація може виступати як суб'єкт міжнародного права, але вона не має ознак суверенності. Суверенітет зберігають держави, що входять до складу конфедерації. В сучасних умовах можливе поєднання в міждержавному союзі ознак федерації і конфедерації (Об'єднані Арабські Емірати до складу яких входить 7 суверенних держав).

Державний, адміністративно-територіальний устрій країни зале­жить від багатьох факторів (етнічного складу населення, історичних умов формування держави, традицій, міжнародної ситуації та ін.).

В процесі розробки Конституції і обговорення її у Верховній Раді йшли пошуки найбільш ефективної форми державного уcтрою. Враховуючи вищезгадане і посилаючись на поліетнічний склад населення України, частина депутатів Верховної Ради під час роботи над Конституцією пропонувала федерацію для країни, поділ її на авто­номні, відносно незалежні землі. Але в ході дискусії була прийнята і відтворена в Конституції ідея унітарності. На думку багатьох конституціоналістів федерація держави вважається доцільною лише тоді, коли вичерпані можливості місцевого самоврядування та інших регіональних інститутів(асоціацій, статутів міст, спеціальних вільних економічних зон, державних адміністрації і т.д.).

6)принцип республіканської форми державного правління. При республіканській формі правління глава держави (Президент) обирається народом або парламентом, шляхом прямих або непрямих виборів на певний строк. Відповідно до статті 5 Конституції Україна є республікою, Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років. Безпосередньо в тексті Конституції не конкретизовано якою саме — президентською, парламентською, президентсько-парламентською чи парламентсько-президентською є Ук­раїна. Але конституційно визначені повноваження гілок державної влади, функціонування існуючої моделі управління, системи стри­мувань і противаг, що діє у відносинах між Президентом, парла­ментом, урядом і судовою системою, дає підстави визначати Україну як президентсько-парламентську республіку. Зокрема, Президент сам формує уряд, який йому підзвітний. Парламент має право висловити недовіру уряду. Президент має право розпуску парламенту. Члени уряду не можуть виконувати обов`язки народних депутатів.

7)принцип національної держави. Національною наша держава є за етнічним походженням більшості її громадян, за політичним статусом громадян України всіх національностей, які є Українським народом, та за характером атрибутів держави (мови, державних символів тощо). Сучасна Українська держава втілює споконвічну мрію українців про власну державність.(детальніше про це у наст. лекції)

8) принцип світської держави. Світський характер нашої держави закріплено опосередковано. Зокрема, у статті 35 Конституції, поряд з проголошенням права на свободу світогляду і віросповідання, зазначається, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви і жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова, тобто як державна.