Лекція 6-7. Тема 4: Основи конституційного ладу України.

План

1. Поняття основ конституційного ладу;

2. Поняття державного ладу та його принципи;

3. Поняття суспільного ладу України та його система.

Нормативні акти до теми:

• Конституція України(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141), (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст.68);

- Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 р. (Із змінами та доповненнями);

• Закон України «Про політичні партії в Україні» від 2001 р. (Із змінами та доповненнями);

• Закон України «Про громадські об'єднання» від 05.08.2012 р. (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 1, ст.1);

• Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р.

- Декларації прав національностей ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.799 );

- Закон України "Про національні меншини в Україні" від 25.о5.1995 р.(із змінами та доповненнями);

- Закон України "Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 5475-VI від 06.11.2012);

• Конституційне право України. Підручник. За ред. проф. В.Ф. Погорілка. К., 2000р

• Р.С. Балакірєва Конституційне право України. Навч. посібник. Київ. 2003р.

- Годованець В.Ф. Конституційне право України. Конспект лекцій. Київ. 2001 р.

Пит. 1 Поняття основ конституційного ладу.

Сутність конституційного ладу випливає зі змісту Конституції, зокрема її І Розділу «Загальні засади». Деякі сучасні конституціоналісти під терміном «конституційний лад» розуміють такий порядок в державі, при якому дотримуються права і свободи людини і громадянина, держава підпорядкована праву, сприяє утвердженню справедливих, гуманних і правових взаємозв`язків між людиною, суспільством і державою.

На думку проф. Погорілка конституційний лад насамперед характеризується рядом своїх принципів, тому «конституційний лад» поняття ширше ніж просто конституційний порядок.

Отже, конституційний лад – це система соціальних, економічних і політико-правових відносин, які встановлюються і охороняються Конституцією та ін. нормативно-правовими актами і характеризуються рядом загальних принципів.

Відповідність конституційного ладу Конституції є головним покажчиком того, наскільки конституція в країні реально діє. За своєю суттю конституційний лад є певним типом конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права. Нинішній конституційний лад України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено, насамперед відповідним характером суспільства, держави і права, які поєднують у собі риси різних соціально-економічних формацій і відповідно різних типів держави і права, перебуваючи на стадії становлення. Перехідний характер конституційного ладу зумовлює й конституційна реформа в Україні.

За змістом конституційний лад опосередковує собою насамперед передбачені та гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основні засади зовнішньополітичної та іншої міжнародної діяльності держави, основи національної безпеки та інші існуючі найважливіші види конституційно-правових відносин.

За формою конституційний лад України є системою основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації та діяльності держави, суспільства та інших учасників конституційно-правових відносин. Насамперед конституційний лад України уособлює передбачену Конституцією форму (форми) держави - за характером державного устрою і державного правління і форми безпосереднього народовладдя.

Конституційний лад України характеризується рядом істотних ознак, зокрема: суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, історизмом, наступністю, програмним характером, гарантованістю конституційного ладу.

- Суверенність конституційного ладу полягає насамперед у визначенні, встановленні конституційного ладу й можливості його зміни лише волею народу України. Право визначати і змінювати конституційний лад України, зазначається у ст. 5 Конституції України, належить виключно народові й не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Суверенність конституційного ладу означає як суверенітет народу, так і суверенітет держави (статті 1,5 Конституції України). Відповідно до ст. 2 Конституції України її суверенітет поширюється на всю територію України.

- Демократизм конституційного ладу України означає передусім існування за цим ладом, як певним правовим порядком, передбаченим Конституцією, необмеженої влади народу як щодо належності її народу, так і щодо її здійснення ним. Тобто, народ України має право здійснювати своє повновладдя як безпосередньо, шляхом виборів, референдумів та в інших формах, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Держава, за Конституцією, гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією та законами України.

Нинішній конституційний лад України визнає і гарантує місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України). Існування місцевого самоврядування означає можливість безпосереднього здійснення влади окремими спільностями громадян в особі територіальних громад.

Основою і гарантом демократизму конституційного ладу України є демократизм Української держави та державних інститутів, передбачених Конституцією України: парламенту, глави держави, уряду, судів та інших органів державної влади і державних організацій. Порядок їх організації та діяльності ґрунтуються насамперед на принципах демократизму.

- Гуманізм конституційного ладу України полягає в закріпленні і гарантуванні Конституцією України такого порядку, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, всебічному забезпеченні прав і свобод людини та громадянина та їх гарантуванні. Конституція України в ст. З визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод є, за Основним Законом, головним обов'язком держави. ІІ Розділ Конституції України є найповнішим, з 161 статті – 48 статей присвячені правам, свободам та обов`язкам людини і громадянина.

Гуманізм конституційного ладу виявляється також у закріпленій Конституцією України гуманній національній, економічній, соціальній, культурній та екологічній політиці держави. Зокрема, відповідно до Конституції (ст. 11), держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

- Реальність, дійсність конституційного ладу означає наявність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад має бути не формальним, атрибутивним, а відображати реально існуючі суспільні відносини на час прийняття відповідної конституції і на перспективу. Недопустимим є конституювання окремих інститутів суспільного і державного ладу, що не мають нічого спільного з реально існуючими суспільними відносинами і є удаваними, символічними. Це призводить до невілювання самої конституції як вищої соціальної цінності та породжує правовий нігілізм у громадян. (Переважна більшість інститутів конституційного ладу України є реальними, дійсними. На жаль, певною мірою формальними і недостатньо гарантованими на сьогодні залишаються конституційні положення про соціальний характер Української держави, соціальні права і свободи людини і громадянина, соціальну спрямованість її економіки).

- Системність конституційного ладу означає послідовність, логічність, всебічність і повноту закріплення в Конституції України основних інститутів суспільства і держави. Чинна Конституція системно, тобто логічно і послідовно закріплює основи конституційного ладу, правовий статус людини і громадянина, форми безпосередньої демократії, загальні засади організації та діяльності органів державної влади, основи місцевого самоврядування тощо. Наприклад, Конституція України визначила, що народ є єдиним джерелом влади і поряд зазначила основні форми безпосередньої демократії і закріпила систему місцевого самоврядування. Тим самим Конституція України 1996 р. є більш системною, ніж попередні радянські конституції.

- Істотною рисою конституційного ладу є його наступність, історизм у тому позитивному, що було в українському державотворенні та правотворчості, в державному і суспільному ладі України в минулому. Наступність конституційного ладу України визначає як преамбула Конституції України, так і її зміст, зокрема положення щодо характеристики держави, державних символів, прав і свобод людини і громадянина, форм безпосередньої демократії, місцевого самоврядування тощо.

- Програмний характер є характерною ознакою національного конституційного ладу. Конституційний лад, передбачений Конституцією України, є певною програмою розвитку держави й суспільства та їхніх основних інститутів. Зокрема, програмний характер мають конституційні положення щодо соціального характеру держави політичного, економічного та ідеологічного плюралізму суспільства, щодо місцевого самоврядування тощо.

- Гарантованість конституційного ладу означає наявність певної системи гарантій конституційного ладу, передбачених Конституцією та законами України. Під гарантіями конституційного ладу України слід розуміти систему загальних і спеціальних(нормативно та організаційно-правових) умов і засобів забезпечення існування та дієвості основних інститутів суспільства і держави.

Гарантованість конституційного ладу кожної країни передовсім залежить від стану загального розвитку всіх сфер суспільного і державного життя - політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної) та ін. Реальність, відповідність нормативно закріпленого конституційного ладу стану розвитку суспільства і держави є однією з основних гарантій ефективності конституційного ладу.

Важливим елементом системи гарантій конституційного ладу є спеціальні, юридичні гарантії, що включають нормативно-правові та організаційно-правові гарантії конституційного ладу. Так, нормативно-правові гарантії конституційного ладу визначаються досконалістю системи чинного конституційного законодавства України, що визначає і закріплює основні інститути суспільства і держави. Відповідні матеріальні та процесуальні норми конституційного права знаходять вираження в чинних Конституції України, законах України та підзаконних конституційних актах

Організаційно-правові гарантії конституційного ладу представлені системою суб'єктів конституційного права України, уповноважених забезпечувати реалізацію основних інститутів суспільного і державного ладу. Аналіз чинної Конституції України дає достатні підстави дійти висновку про те, що вона закріпила відносно цілісну систему організаційно-правових гарантій її конституційного ладу. До цієї системи входять: Український народ, Українська держава загалом і в особі її спеціалізованих інститутів (організацій, служб тощо). Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади. Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, прокуратура та інші контрольно-наглядові органи, політичні партії та громадські організації, засоби масової організації, територіальні громади та органи і посадові особи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, міжнародні органи, організації тощо. Тобто гарантами конституційного ладу України є практично всі основні суб'єкти конституційно-правових відносин. (про це у наступній лекції)

Поряд із загальними ознаками, можна виділити особливі принципи конституційного ладу України:

• здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції);

• верховенство права (ст. 8);

• норми Конституції України – це норми прямої дії (ст. 8);

• визнання й гарантування місцевого самоврядування (ст.7);

• судовий захист конституційних прав і свобод людини та громадянина (ст.8);

• органічність міжнародних договорів щодо національного законодавства України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою (ст. 9);

• принцип єдиного громадянства (ст. 4). Всі громадяни України складають Український народ;

• визнання української мови державною (ст. 10);

• цілісність і недоторканість території України (ст. 2);

- пріоритетне право власності українського народу на природні ресурси (ст.13);

- захист прав усіх суб'єктів права власності (ст. 13);

- непорушність права приватної власності (ст. 41);

- неприпустимість використання Збройних Сил України, ін. військових формувань для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (ст. 17);

- територіальна автономія окремих адміністративно-територіальних одиниць, тощо (ст.ст. 133, 134).

Пит. 2 Поняття державного ладу та його принципи.

Важливою складовою конституційного ладу є державний лад. Державний лад України являє собою організацію і діяльність держави. Оскільки держава сама є організацією, зокрема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається і може визначатись як будівництво держави (державне будівництво), або її устрій, діяльність.

За своєю суттю, змістом і формами державний лад є багатогранним явищем. Зокрема, державний лад України охоплює структурні (організаційні) і функціональні основи держави, зокрема політичні, економічні, соціальні й культурні (духовні) основи. Політичні основи державного ладу України являють собою насамперед політичний механізм і відповідну політичну функцію (функції) держави; економічні основи - економічний механізм і відповідні функції держави тощо.

Державний лад є одним із найскладніших конституційних інститутів і несе найбільше суспільне навантаження.

Конституція України визначає основні засади, принципи державного ладу України, що є керівними засадами організації та діяльності держави та її основних інститутів; органів державної влади, основних функцій держави, інших елементів (атрибутів) держави. Згідно ст.1 Конституції України, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою. У ст.2 вона проголошується унітарною державою, а за ст.5 – республікою. Конституція закріплює і ряд інших принципів держави, зокрема принципи національної та світської держави.

Основні принципи державного ладу України:

1)принцип суверенності та незалежності держави;

2)принцип демократизму держави;

3)принцип соціальної держави;

4)принцип правової держави;

5)принцип унітарності (єдності, соборності) держави;

6)принцип республіканської форми державного правління;

7)принцип національної держави;

8) принцип світської держави.

1) принцип суверенності та незалежності держави. Так, згідно зі статтею 1 Конституції України, Україна є суверенною і незалежною. Принципи суверенності та незалежності нашої держави є спорідненими й передбачають внутрішній і зовнішній суверенітет, незалежність України в усіх основних сферах: політичній, економічній, соціальній, культурній (духовній) та інших. За своєю суттю суверенітет, незалежність держави означають:

а) верховенство, повноту, цілісність, невідчужуваність і самостійність державної влади в межах державного кордону. Тобто, державна влада не залежить від інших суб`єктів політичної системи, зокрема, політичних партій та їх блоків.

б) рівноправність і незалежність держави у відносинах з іншими державами.

Поняття «суверенна» держава з`явилося в «Декларації про державний суверенітет України», проголошеній 16 липня 1990 p. Державний суверенітет визначений як верховенство, неподільність влади вищих владних структур на всій території республіки.

Якщо суверенність є внутрішньою характеристикою влади і держави, умова її незалежності, то незалежність України це харак­теристика міжнародного статусу держави, її непідпорядкованість будь-якій зовнішній силі, владі інших країн.

Незалежність як суттєва риса сучасної української держави розглядається в конституційно-правовому і політичному аспекті бага­тогранно як спроможність держави проводити самостійну внут­рішню і зовнішню політику, що здатна забезпечити незалежність політичну, фінансову, економічну і інформаційну.

Таким чином суверенітет забезпечує незалежність держави. її територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку.(детальніше про це у наст. лекції)

2)принцип демократизму держави. В конституційному праві України демократичною державою вважається держава, яка гарантує громадянам вільну участь у формуванні державної влади. Стаття 38 Конституції України визначає право гро­мадян «брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обра­ним до органів державної влади та органів місцевого самоврядуван­ня».

Основним показником принципу демократизму держави є наявність виборних представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування.

Виборним представницьким органом державної влади є лише Верховна Рада України. ВРУ представляє Український народ – громадян України всіх національностей – і виступає від його імені.

Виборними органами державної влади в Україні є Верховна Рада і Президент. Президент України, на відміну від ВРУ, представляє державу у відносинах з іншими державами і міжнародними організаціями, а також у внутрішніх відносинах і виступає від її імені.

Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради. Районні та обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Стаття 71 Конституції України визначає, що вибори відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Важливою гарантією демократизму Української держави є передбачена Конституцією України змінність представницьких органів державної влади. Ці органи формуються шляхом чергових виборів, що відбуваються раз у п'ять років. До того ж одна і та ж сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Демократизм держави проявляється у порядку діяльності органів влади та органів місцевого самоврядування. Зокрема, це виявляється в гласності, відкритості роботи парламенту та інших органів державної влади, в системності, періодичності сесій і пленарних засідань парламенту тощо. Останнім часом, важливим елементом демократизму державного ладу стає і громадський контроль за діяльністю органів державної влади.

Конституція гарантує громадянам доступ до державної служ­би, а також до служби в органах місцевого самоврядування».

3)принцип соціальної держави. Принцип соціальної держави Конституція України утверджує у 3 –ій статті: «Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Поняття соціальної держави включає політику держави в системі :

а) соціального захисту населення;

б) соціальне страхування;

в) охорону здоров'я;

г) житлову політику;

д) освітні і культурні програми.

Ознаки соціальної держави:

* держава має бути виразником, представником і захисником інтересів усього суспільства, усього народу, тобто загальних інтересів. Соціальна держава це держава соціальної злагоди. Вона повинна консолідувати суспільство на основі спільності економічних і соціальних інтересів різних верств суспільства.

* соціальна держава має бути виразником інтересів кожної особи, кожної людини і громадянина. Соціальна держава має створювати сприятливі умови для діяльності людини, вияву її професійних, ділових, творчих можливостей у власних інтересах і в інтересах суспільства та держави.

* держава передусім дбає про соціально незахищених і про відповідні соціальні верстви населення (безробітних, непрацездатних, сиріт та ін.).

* держава регулює процес розподілу і перерозподілу ВВП через який реалізується принцип соціальної справедливості, захист працівників від соціальних ризиків, державні гарантії соціальної безпеки громадян.

Поняття «соціальна держава» широко вживаним стало після другої світової війни і означало не лише збільшення соціально-економічних прав, але й створення систем їх гарантій. В су­часному світі в різних країнах сформувалось три моделі соціальної держави: ліберальна (США, Канада, Австралія, Велика Британія), консервативна (Аварія, Німеччина. Франція, Італія, Греція), соціал - демократична (Швеція).

Остання модель вважається найбільш ефективною. Вона перед­бачає перерозподіл доходів за допомогою пропорційної системи оподаткування, зорієнтована на запобігання бідності, забезпечення всім працюючим громадянам гідний рівень життя.

Ліберальна модель соціальної політики передбачає перевірку доказів, які підтверджують необхідність соціальної допомоги для особи чи родини, адресну допомогу. Це відбувається через прямий перероз­поділ доходів через податки і бюджет.

В консервативній моделі соціальної держави домінує система соціальною страхування з внесків працюючих і роботодавців. Боротьба з бідністю поєднується з підтримкою високих стандартів життя всіх громадян.

В Україні ознаки соціальної держави поєднують принципи різних світових моделей соціальної держави. Конституція України (статті 43-49) також закріплює і гарантує комплекс соціальних прав і свобод людини і громадянина, що властиві всім або більшості розвинених держав світу, які прийнято вважати соціальними державами. Зокрема, Конституція України проголошує рівність усіх суб`єктів власності перед законом (ст.13), державний захист прав споживачів, здійснення контролю за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт(ст.42), гарантує захист працівникам від незаконного звільнення та право на вчасне одержання винагороди за працю(ст.43), закріплює норми, що пенсії, ін. види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування не повинні бути меншими від прожиткового рівня, встановленого законом (ст.46), передбачає охорону державою сім`ї, дитинства, материнства і батьківства (ст.51), охорону здоров`я, медичну допомогу за кошт державного фінансування, доступне медичне обслуговування(ст.49). Відповідно до статті 47, «громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону».

На жаль, на сьогодні соціальна сфера державного ладу України залишається найменш гарантованою і переживає період свого становлення. Соціальна політика значною мірою реалізується в залежності від бюджетної ситуації. Проголошені Конституцією України права і свободи громадян, соціальні гарантії їх реалізації ще недостатні і не забез­печують гідного людини рівня життя. Щоб стати правовою, держава повинна подолати ряд проблем: налагодження вітчизняного виробництва, створення сприятливих матеріальних і соціально-правових умов для покращення демографічної ситуації, щоб, насамперед, зупинити процес «старіння» населення, низькі зарплати, пенсії, стипендії, проблеми в медичній галузі та освіті і т.д.

Тому в сучасних умо­вах положення про соціальну державу має дещо програмний, декларативний характер, бо держава не може вже сьогодні гарантувати реалізацію цих пріоритетів соціальної політики.