8.4.3. Показники ринку

Ми розглянемо тут два основних коефіцієнти, які характеризують вартість акцій на фондовому ринку: співвідношення ціни акції і прибутку на 1 акцію та співвідношення ринкової і балансової вартості акції.

Коефіцієнт ціна/прибуток на 1 акцію. Як власники компанії, так і керівництво часто використовують цей коефіцієнт. Цей коефіцієнт також називається кратне прибутку, і він показує, як ринок оцінює результати діяльності компанії та її перспективи. Розрахунок дуже простий: поточна ринкова ціна звичайних акцій ділиться на самий останній (свіжий) показник прибутку на 1 акцію.

Цей показник завжди враховується у випадку можливого придбання компанії. Кратне прибутку значно змінюється в залежності від харак­теру діяльності і типу компанії. Фактично цей коефіцієнт визначає, як в цілому ринок оцінює ризики, що пов'язані з даною галуззю або компанією по відношенню до минулого і майбутнього прибутку. Зазвичай про­водиться порівняльний аналіз. І кратне прибутку даної компанії спів-ставляється із середнім ринковим коефіцієнтом, і з даними по відібраній для порівняння групі компаній.

Відношення ринкової вартості акції до балансової. Необхідно відзначити, що цей показник не дозволяє в повній мірі судити про резуль­тати діяльності компанії. Немає певного критерію, яким саме повинно бути це співвідношення. Цей коефіцієнт може послуговувати лише для первинної загальної порівняльної оцінки компанії.

Відносний рух ціни. Хоча інвесторів зазвичай цікавить абсолютна зміна вартості акцій, які знаходяться у їх власності, для оцінки тенденцій в розвитку конкретної компанії корисно побачити, як змінюється ціна її акцій у порівнянні з загальною тенденцією на ринку в порівнянні з середніми показниками по галузі. Таке порівняння можна проводити як по абсолютній різниці в грошових одиницях, так і на основі вище перерахованих коефіцієнтів.

В цілому власники компанії оцінюють її діяльність з точки зору прибутку, який власники заробили на свою частку в капіталі, і наявних засобів, які вони отримали у вигляді дивідендів. Такі результати залежать від здібності компанії одержувати прибуток, від політики керівництва і від рішень, які приймаються відносно використання фінансового ва­желя і частки прибутку, що реінвестується. В кінцевому підсумку ці показники впливають на вартість частки інвестора у капіталі компанії, що віддзеркалюється цінами акцій на ринку фондових цінностей.

8.5. Оцінка компанії з точки зору позикодавців

Керівництво компанії і власники оцінюють компанію як безперервно діюче підприємство. У позикодавців двоякий підхід. Позикодавці зацікав­лені у тому, щоб фінансувати діяльність успішно діючого підприємства, розвиток якого буде відповідати очікуванням. Поряд з цим, вони повинні враховувати можливість негативного розвитку подій і можливі наслідки непогашення заборгованості і ліквідації компанії.

Від успішної роботи компанії позикодавці не отримують ніяких вигод, просто своєчасно відбувається виплата процентів і погашення капіталь­ної суми боргу. Тому вони повинні ретельно проаналізувати можливі ризики для погашення заборгованості в повному обсягу, особливо, якщо позика надається на великий термін. Частина цього аналізу полягає у тому, щоб визначити, наскільки вагомими будуть вимоги щодо відшкоду­вання боргу, якщо компанія буде мати значні труднощі.

Як правило, заборгованість звичайних кредиторів погашається після сплати федеральних податків, погашення заборгованості по заробітній платні і задоволення претензій кредиторів по забезпечених позиках, які надавались під конкретні активи, наприклад, будинки або устаткування. Оцінка ліквідності компанії дозволяє судити про те, наскільки захище­ний звичайний кредитор. Ще одна група коефіцієнтів допомагає визна­чити залежність компанії від позичкового капіталу (фінансовий важіль) і співставити позиції кредиторів і власників. Так звані коефіцієнти забезпечення або покриття складають групу показників, які дають ха­рактеристику можливості компанії з обслуговування боргу за рахунок засобів, які отримує компанія від своїх безперервних операцій.

8.5.1. Ліквідність

Захищеність кредитора в певній мірі визначається величиною коротко­строкових кредитів, наданих підприємству для фінансування його операцій. Сюди відносяться ліквідні активи підприємства, тобто такі активи, які легко можуть бути перетворені в наявні засоби. Передбачається, що ці засоби забезпечують певну захищеність кредитора від можливого не­погашення йому боргу.

Коефіцієнт покриття. Найбільш часто використовується для оцінки по даних балансу залежності компанії від позичених засобів. Цей коефіцієнт являє собою відношення поточних активів до поточних зобов'язань і відображає спробу можливої захищеності держателів поточних боргових зобов'язань від небезпеки можливого неплатежу.

Передбачається, що чим вищий цей коефіцієнт, тим кращі позиції позикодавців. Виявляється, що більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями допоможе захистити претензії позико­давців, якщо компанія змушена буде розпродати всі товарно-матеріальні запаси, і, якщо виникнуть значні проблеми з погашенням дебіторської заборгованості. З другого боку високий коефіцієнт покриття може означати, що керівництво працює недостатньо оперативно. Це може свідчити про наявність засобів, які не використовуються, надлишкових товарно-матеріальних запасів, перевищуючих поточну необхідність, і про нераціональну кредитну політику, яка призводить до непомірного кредитування.

Зазвичай вважається, що для більшості підприємств коефіцієнт по­криття повинен бути десь 2:1, оскільки вартість поточних активів може скоротитися навіть на 50%, але тим не менш збережеться достатній запас міцності для покриття всіх поточних зобов'язань. Слабкість цього аналізу полягає у тому, що з його допомогою оцінюється головним чи­ном статичний стан підприємства і при цьому передбачається, що під­приємство знаходиться на межі ліквідації.

Цей коефіцієнт не виходить із концепції безперервно діючого під­приємства, яка, власне, і повинна визначати пріоритети керівництва. Позикодавець, який намагається вести справи з успішно діючим під­приємством, не повинен про це забувати. В нашому прикладі у компанії „TNK" сталося зниження цього коефіцієнта, що було спричинено одно­часним збільшенням короткострокової заборгованості в 2002 році, що, як одноразовий захід, не повинно справляти негативного впливу на оцінку платоспроможності компанії.

Коефіцієнт „критичної" оцінки. Це ще більш жорстка оцінка під­приємства, хоча також в статичному стані. Цей коефіцієнт ще називають „лакмусовим папірцем", і він розраховується з використанням тільки частини поточних активів - наявного грошового капіталу, цінних папе­рів, що легко реалізуються і дебіторської заборгованості, які зіставля­ються з поточними зобов'язаннями.

Основна концепція полягає у тому, що цей показник допомагає оцінити наскільки можливо буде погасити поточні зобов'язання, якщо становище стане дійсно критичним. При цьому виходять з передбачення, що товарно-матеріальні запаси взагалі не мають ніякої вартості.

Обидва ці коефіцієнти - коефіцієнт покриття і коефіцієнт „критичної" оцінки, придатні для жорсткої оцінки на випадок катастрофи. З точки зору діяльності компанії більш доцільніше проводити аналіз очікуваних в майбутньому загальних поступлень наявних засобів. Співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань зазвичай охоплює тільки невелику частку цих загальних поступлень.

Вартість при терміновому продажу. Ще один аналіз підприємства в цілому полягає у тому, щоб, виходячи з ряду передбачень, визначити, яку вартість у наявному виразі будуть мати різні активи компанії у випадку їх термінового продажу. В цьому випадку підхід знову ґрунту­ється на передбаченні про ліквідацію компанії, що не дає можливості проаналізувати його з точки зору безперервного руху наявного грошового капіталу.