2.4.9. Недоліки регулювання

Ефективна система регулювання може поліпшити функціонування ринків капіталу, з іншого боку погано продумана система може мати негативні наслідки. Серед недоліків і викривлень, пов'язаних з регулю­ванням, можна відмітити наступні:

■ створення монополій або картелів. У деяких країнах державне регулювання обмежило конкуренцію і призвело до виникнення моно­полій і картелів;

■ зловживання системою регулювання. Оскільки фінансові установи мають сильні стимули і володіють фінансовими ресурсами з метою впливу на регулюючі відомства, вони можуть маніпулювати цими відомствами в особистих інтересах, а не в інтересах населення чи рядових інвесторів;

■ надмірні витрати регулювання. Витрати, пов'язані з виконанням вимог ринку капіталу, можуть виявитися вищими, ніж вигоди для інвесторів;

■ стримування інновацій. Регулювання може відставати від розвитку технічного прогресу і перешкоджати впровадженню інновацій.

2.4.10. Пріоритетні завдання регулювання

Використовуючи міжнародний досвід, розробка режиму регулю­вання повинна передусім наслідувати наступні цілі:

■ прийняття або перегляд цивільного і комерційного кодексів з ураху­ванням сучасної практики. Розділи, що відносяться до закону про компанії, повинні відповідати першим чотирьом директивам ЄС в цій сфері і в значній мірі передбачати самореалізацію;

■ впровадження міжнародних стандартів обліку і аудиту (4-а та 5-а директиви ЄС);

■ впровадження суворих нормативів банківської діяльності, в тому числі правила відносно адекватного капіталу, диверсифікація портфеля і обмежень в наданні кредитів пов'язаним особам (1-а і 2-а директиви ЄС про банківську діяльність);

■ впровадження правил, що регулюють діяльність інвестиційних фондів, аналогічних директиві ЄС про „підприємства колективного інвестування в цінні папери, що обертаються на ринках капіталу", за винятком статті 25, яка обмежує контроль в залежності від кількості голосів;

■ впровадження нормативних актів про цінні папери, посередників на ринку і органи саморегулювання за аналогією з діючим у Велико­британії Актом про фінансові послуги.

При розробці спеціальних законів та нормативних актів про цінні папери необхідно притримуватися трьох принципів:

1. Регулювання повинно сприяти конкуренції, а не створювати фон­дову біржу-монополіста, або обмежувати кількість організацій, що надають фінансові послуги. Фактична або можлива конкуренція між біржами та іншими установами, які надають фінансові послуги, є най­більш ефективним фактором регулювання.

2. Головним завданням регулювання повинно бути збільшення обсягів інформації про компанії, щоб інвестори мали можливість при­ймати оптимальні рішення. Цій меті могла б, наприклад, слугувати норма, що зобов'язує компанії публікувати детальні фінансові звіти, фонди - видавати проспекти, а фондові біржі - повідомляти ціни, за якими укладаються угоди.

3. Уряд повинен активно використовувати свої правоохоронні пов­новаження, виявляти і переслідувати за законом випадки крадіжок, шахрайства, використання внутрішньої інформації з метою особистої вигоди й інших кримінальних дій. Проблема в багатьох країнах полягає не в слабкості законів та нормативних актів, а у відсутності контролю за їх виконанням.