8.4.2. Розподілення прибутку

Фінансисти і держателі (власники) акцій уважно слідкують за роз­поділенням прибутку на дивіденди і ту його частину, яка не розподіля­ється, а залишається у розпорядженні компанії, оскільки саме нерозпо­ділений прибуток збільшує власний акціонерний капітал компанії і використовується керівництвом для її потреб. Дивіденди зазвичай ви­плачуються в наявній формі, але доволі часто і у вигляді акцій. При виплаті дивідендів акціями рух наявних засобів не має місця, тобто випуска­ються додаткові акції і передаються кожному акціонеру даної компанії.

Дивіденди на 1 акцію. Оголошення дивідендів на одну акцію робиться радою директорів компанії, причому цьому приділяється дуже велика увага, оскільки оголошені і очікувані дивіденди на акції даної компанії впливають, поряд з іншими факторами, на ціну цих акцій на фондовій біржі. Дивіденди оголошуються в абсолютному виразі, наприклад $ 1.63 на 1 акцію.

Дивідендний доход. Для визначення дивідендного доходу розмір щорічних дивідендів зіставляється з поточною або середньою ціною акції.

Цей коефіцієнт характеризує прибуток інвесторів в формі дивідендів у наявних грошах. Однак, при аналізі дивідендного доходу і співставленні цього показника з іншими компаніями, не можна забувати, що компанії проводять різну дивідендну політику, і загальна сума доходу акціонера складається із дивідендів і також залежить від змін ринкової вартості акції.

Коефіцієнт виплат по акціях. Цей коефіцієнт використовується для характеристики дивідендної політики компанії і характеризує частку прибутку, виплачену акціонерам у наявній формі в даному році.

Ради директорів компаній намагаються проводити стабільну дивіденд­ну політику. Тому значні зміни коефіцієнта виплат по акціях можливі лише в короткостроковій перспективі в результаті великих коливань в прибутку компанії. Якщо розглядати цей показник за ряд років, то він дає оцінку тенденції щодо політики ради директорів: переважне бажання реінвестувати прибуток на розвиток компанії або виплачувати більшу частку прибутку власникам акцій.

Важко сказати що краще, але аналіз цього коефіцієнта допомагає визначити „стиль" діяльності компанії. Тенденція така, що швидко зро­стаючі компанії зазвичай виплачують інвесторам меншу частку свого прибутку; вони бажають реінвестувати отриманий прибуток для забез­печення подальшого росту. Компанії, що мають стабільні або середні темпи росту, зазвичай, виплачують у формі дивідендів більшу частку прибутку.

Деякі компанії взагалі не виплачують дивідендів наявними грішми або у вигляді акцій. Для того, щоб зробити правильні висновки, необ­хідно провести додаткові дослідження.

Забезпеченість виплати дивідендів. Власників компанії завжди цікавить в якій степені дивіденди, що виплачуються, забезпеченні при­бутком і наявними поступленнями. Також їх хвилює, в якій мірі частка запозиченого капіталу у структурі капіталу їх компанії і, пов'язана з цим необхідність виплачувати проценти і гасити борг, впливає на можли­вості керівництва забезпечувати стійкий ріст прибутку і виплату диві­дендів, які очікуються власниками компанії. Для цієї мети можуть бути розраховані ряд коефіцієнтів, які повністю співпадають з оцінкою ком­панії з точки зору позичкодавців, і ми розглянемо їх нижче.