- •Курс лекцій з дисципліни «Ринкова трансформація економіки регіону».
- •Розділ 1 теоретичні основи ринкової трансформації господарства регіону
- •Господарство регіону як територіально-економічна система. Поняття про регіональний господарський комплекс (ргк)
- •1.2. Фактори і стратегія ринкової трансформації ргк
- •1.2.1. Фактори трансформації ргк та їх взаємодія в системі регіональних ринків
- •1.2.2. Потенціал факторів трансформації ргк
- •1.2.3. Проблеми реалізації трансформаційних потенціалів ргк і стратегія ринкових реформ
- •1.3. Основні процеси ринкової трансформації ргк
- •1.3.1. Процеси структурної трансформації
- •1.3.2. Процеси функціональної трансформації
- •1.3.3. Процеси організаційної трансформації
- •1.3.4. Процеси управлінської трансформації
- •Розділ 2 формування ринків капіталу в умовах перехідної економіки
- •2.1. Поняття про ринок капіталу та рівень капіталізації ринку
- •2.2. Роль ринків капіталу в перехідній економіці
- •2.2.1. Акціонерні товариства як механізм трансформації
- •2.2.2. Фінансові системи: західні моделі
- •2.2.3. Ефективні фінансові системи перехідної економіки
- •2.2.4. Фінансові системи і корпоративне управління
- •2.2.5. Фінансування: контроль чи комерційні принципи
- •2.3. Позиції учасників ринку
- •2.3.1. Інвестиційні фонди
- •2.3.3. Торгівельний цикл з точки зору інвестора
- •2.4. Регулювання ринків капіталу
- •2.4.1. Інститути
- •2.4.2. Моделі регулювання
- •2.4.3. Законодавство про компанії
- •2.4.4. Законодавство про цінні папери
- •2.4.5. Організації саморегулювання
- •2.4.6. Регулювання інвестиційних фондів
- •2.4.7. Вплив податкової системи
- •2.4.8. Проблеми регулювання
- •2.4.9. Недоліки регулювання
- •2.4.10. Пріоритетні завдання регулювання
- •Розділ з сучасний стан та перспективи розвитку фондового ринку в україні
- •3.1. Світові тенденції розвитку фондових ринків
- •3.2. Сучасний стан українського фондового ринку
- •3.2.1. Цілі та завдання
- •3.2.2.Конкурентоспроможність
- •3.3. Стратегічні орієнтири
- •3.3.1. Політика щодо інвесторів
- •3.3.2. Політика щодо емітента
- •3.4. Розбудова інфраструктури фондового ринку
- •3.4.1. Розвиток організованого ринку
- •3.4.2. Національна депозитарна система
- •3.4.3. Система електронного документообігу
- •3.5. Інформаційна прозорість фондового ринку
- •3.6. Підготовка фахівців
- •3.7. Система ефективного регулювання фондового ринку
- •3.7.1. Принципи, цілі та завдання державного регулювання
- •3.7.2. Координація діяльності дкцпфр та інших регулятивних органів
- •3.7.3. Розвиток саморегулювання на фондовому ринку
- •3.8. Розвиток законодавства про фондовий ринок
- •3.8.1. Основні принципи
- •3.8.2. Базові документи
- •4.1.2. Інтеграція у міжнародні банківські структури
- •4.1.3. Зростання ролі у банківському секторі країн Центральної і Східної Європи
- •4.2. Страхові компанії
- •4.2.1. Страхові компанії як джерело фінансових ресурсів
- •4.2.2. Підсумки роботи страхового ринку України у 2004 році
- •4.3. Лізингові компанії
- •4.1. Схема лізингу:
- •Теорія грошей і перехідна економіка 5.1. Концепція вартості грошей в часі
- •5.2. Елементи теорії процентів
- •5.3. Вплив інфляції на теперішню і майбутню вартість грошей
- •5.3.1. Звичайна практика визначення номінальної процентної ставки позичкового капіталу
- •5.3.2. Відношення до інфляції в реальній практиці
- •5.5. Порівняння альтернативних варіантів вкладення і нарощування грошових засобів методом дисконтування
- •Розділ 6 інвестиційний менеджмент і перехідна економіка
- •6.1. Джерела і практика фінансування інвестицій
- •6.1.1. Структура і характеристика необхідних інвестицій
- •6.1.2. Джерела фінансування інвестицій
- •6.1.3. Відмінності між власними і позиченими засобами
- •6.2. Вартість капіталу підприємства і норма прибутковості капітального вкладення
- •6.2.1. Поняття і економічна сутність вартості капіталу
- •6.2.2. Фактори, що впливають на вартість капіталу
- •6.2.3. Моделі визначення вартості власного капіталу
- •6.2.4. Моделі визначення вартості позиченого капіталу
- •6.2.5. Форми структури капіталу для фінансування проектів та визначення його обсягу
- •Розділ 7 основи проектного аналізу
- •7.1. Міжнародні принципи оцінки ефективності інвестицій
- •7.2. Сутність основних методів
- •7.2.1. Метод дисконтованого періоду окупності
- •7.2.2. Метод чистого сучасного (поточного) значення або чпв-метод)
- •7.2.3. Метод прогнозних грошових потоків
- •7.2.4. Оцінка впливу інфляції на ефективність інвестицій
- •7.2.5. Внутрішня норма прибутковості чи рентабельності (irr)
- •7.2.6. Порівняння npv і irr методів
- •7.3. Прогноз прибутків і грошових потоків в процесі реалізаціїінвестиційного проекту
- •2. Витрати:
- •7.4. Порівняння розрахункової вартості капіталу з прогнозними грошовими потоками при оцінці ефективності інвестицій
- •Розділ 8 фінансовий аналіз компанії (міжнародний стандарт)
- •8.1. Основні фінансові документи і показники
- •8.1.1. Фінансові документи
- •8.1.2. Фінансові показники за сферами діяльності та групами Користувачів
- •8.2. Аналіз виробничої діяльності
- •8.2.1. Аналіз показників валового прибутку і собівартості реалізованої продукції
- •8.2.2. Визначення коефіцієнта чистого прибутку
- •8.2.3. Аналіз операційних витрат
- •8.2.4. Аналіз частки прибутку на покриття постійних витрат
- •8.3. Аналіз управління ресурсами
- •8.3.1. Визначення коефіцієнта оборотності активів
- •8.3.2. Аналіз управління обіговим капіталом
- •8.3.3. Аналіз прибутковості
- •8.4. Оцінка компанії з позиції її власників
- •8.4.1. Прибутковість
- •8.4.2. Розподілення прибутку
- •8.4.3. Показники ринку
- •8.5. Оцінка компанії з точки зору позикодавців
- •8.5.2. Фінансовий важіль
- •8.5.3. Обслуговування боргу
- •Розділ 9 фінансові аспекти злиття і поглинання компаній
- •9.1. Хвилі злиття і національна економіка
- •9.2. Види і мотиви злиття і поглинання
- •9.2.1. Економія на масштабі
- •9.2.2. Економія за рахунок вертикальної інтеграції
- •9.2.3. Комбінування ресурсів
- •9.2.4. Потенційна економія на податкових платежах
- •9.2.5. Можливість використання тимчасово вільних фондів
- •9.2.6. Підвищення ефективності використання ресурсів
- •9.3. Механізм злиття і поглинання
- •9.3.1. Організація злиття
- •9.3.2. Податковий фактор
- •9.3.3. Виділення структурних підрозділів компанії
- •9.4. Фінансовий аналіз виграшів і втрат від об'єднання компаній
- •9.4.1. Способи оцінки виграшів і втрат
- •9.4.2. Визначення витрат на проведення злиття і поглинання
- •12.4. Створення ринкової інфраструктури в регіоні
- •12.5. Перехід на засади інноваційно-інвестиційногорозвитку
- •12.5.1. Стратегічні орієнтири розвитку
- •12.5.2. Поліпшення інвестиційного клімату в регіоні
- •12.5.3. Розвиток інноваційно-їнвестиційного бізнесу
- •12.5.5. Стійкий розвиток регіонального промислового комплексу
4.1.3. Зростання ролі у банківському секторі країн Центральної і Східної Європи
Банківський сектор країн Центральної та Східної Європи продовжує зростати швидкими темпами. Так, у 2004 році сукупні банківські активи зросли на 15% та склали 685 млрд. євро. Темпи зростання збільшилися у порівнянні з 2003 р. - тоді активи зросли на 10.1% та склали 572 млрд. євро. Найбільше зростання було зафіксовано у Румунії -53.5%, в Україні - 30.2% і, нарешті, в Росії, чий банківський сектор є найбільшим у регіоні, - показник зростання тут склав 28.5%.
Центральна та Східна Європа залишається надзвичайно привабливою для банків, оскільки економіка регіону зростає досить швидко - за прогнозами експертів, зростання у 2005 р. складе 4.8%. Тож, у банківського сектора багато можливостей для розвитку. За останні два роки він зріс утричі, повторивши зростання економіки в цілому, і ця тенденція скоріш за все збережеться, вважають експерти.
Головний внесок у розвиток банківського сектору вносить робота з корпоративними клієнтами, однак обслуговування приватних клієнтів набуває все більшої ваги.
Зростання не є однаковим у різних частинах регіону. У 2004 р. в країнах Центральної Європи кредитування корпоративних клієнтів збільшилось на 15%, у той час як у південно-східній Європі - на 32%, а в країнах СНД - на 28%. Кредитування приватних клієнтів зростає ще більш швидкими темпами, особливо ж наочним потенціал зростання стає, якщо згадати, що в єврозоні кредити приватним клієнтам складають близько 50% від ВВП. У той самий час, у Центральній Європі ця цифра складає 12.4%, у південно-східній Європі - 11.9%, а в країнах СНД - лише 3.5%. Такий потенціал зростання пов'язаний з тим, що робота з приватними клієнтами в регіоні розпочалася зовсім недавно. Нові продукти тут з'являються разом із зростанням прошарку середнього класу та його доходів. Особливо збільшується попит на іпотечні кредити, послуги інвестиційних фондів та кредитні картки. Потреба в даних продуктах зростає пропорційно до покращання добробуту. В деяких країнах активи під управлінням інвестиційних фондів майже подвоїлись.
Одну з провідних ролей у розвитку банківського сектора в Центральній та Східній Європі відіграють міжнародні банки. їх поява на ринку не лише стимулює інвестиції інших компаній, а також привносить різноманітні ноу-хау та посилює конкуренцію. Міжнародним банкам належить 45% банківських активів у регіоні. Вони сприяють подальшому розвитку банківського сектора, посилюючи надійність банків, впроваджуючи нові стандарти обслуговування клієнтів, нові продукти та знижуючи вартість послуг для клієнтів.
Першими до регіону прийшли Райффайзен, Creditanstalt, за ними -Belgian КВС, Uni Credit, Societe Generale, Erste Bank Citigroup та ING та Intesa BCL, які швидко зайняли досить значну частку ринку, купуючи банки, що раніше належали здебільшого державі. Інша ситуація з OTP, який на початку був представлений лише в Угорщині, а потім став міжнародним гравцем із мережею, що постійно зростає у країнах Центральної та Східної Європи. У рейтингу за консолідованими активами у 2004 р. перше місце належить HVB Group з консолідованим балансом у 35.5. млрд. євро, друге - Erste Bank (33.4 млрд. євро), третє -Belgian КВС (31.9 млрд. євро), четверте - Райффайзен (28.9 млрд. євро), п'яте - у Uni Credit (27.3 млрд. євро). І хоча п'ятірка найбільших банківських груп не змінилася у порівнянні з попереднім роком, в середині її самої відбулися деякі перестановки - у кінці 2003 р. вона (починаючи з першого місяця) виглядала так: КВС, Erste Bank, Uni Credit, HVB, Райффайзен. За пропорційним сукупним активом (ефективними інвестиціями до країн Центральної та Східної Європи) Райффайзен займає третє місце, йдучи за Erste Bank (28.6 млрд. євро) та КВС (29.8 млрд. євро). Присутність австрійських банків у регіоні є надзвичайно помітною: серед 16 найбільших банківських груп у регіоні -чотири австрійські (Erste Bank, Райффайзен, OVAG and Hypo-Alpe-Adria, a Bank Austria-Credit-amstalt значною мірою управляє цим напрямом бізнесу HVB.
Міжнародні банки зростають більш швидкими темпами, ніж решта ринку. Зростання сукупних активів Райффайзен Інтернешнл склало 33.4% за рік і було найбільшим за останні чотири роки. Це більш, ніж удвічі вище показників Erste Bank (15.2%) та HVB Group (12.4%). На кінець 2004 p. Erste Bank мав 1313 відділень, на другому місці за кількістю відділень - Uni Credit (1201), далі йде HVB Group (1073), OTP (930) та Райффайзен (916). Райффайзен та HVB Group є присутніми у 16 країнах регіону, ING, Citigroup та OVAG - у восьми.
Райффайзен та HVB Group - єдині у п'ятірці найбільших банків у регіоні мають дочірні банки у країнах СНД. „Райффайзенбанк Україна" є стовідсотковим дочірнім банком Райффайзен Інтернешнл, який швидко завоював провідні позиції на ринку і з 2001 р. входить до десятки найбільших банків в Україні.
