3.8.2. Базові документи

Важливими умовами досягнення привабливості фондового ринку України є зближення існуючого і майбутнього законодавства України з законодавством Європейського Співтовариства (регламентами, директи­вами, рішеннями, рекомендаціями та висновками), вжиття заходів для забезпечення того, щоб законодавство України про компанії, закони про банківську діяльність, бухгалтерський облік компаній і податки, фінансові послуги, правила конкуренції, непряме оподаткування поступово були приведені у відповідність до законодавства ЄС.

Розробка законів та підзаконних нормативно-правових актів повинна здійснюватися з урахуванням:

■ Директиви Ради 68/151/ЄЕС від 9 березня 1968 року про координа­цію гарантій (застережених заходів), які Держави-члени вимагають від компаній відповідно до змісту другого пункту статті 58 Договору для захисту інтересів Держав-членів та інших держав з метою уніфікації таких гарантій в усьому Співтоваристві;

■Директиви Ради 77/91/ЄЕС від 13 грудня 1976 року про узго­дження з метою розробки рівноцінних захисних засобів, які для охо­рони своїх та чужих інтересів Держави-члени вимагають від компаній відповідно до змісту другого пункту статті 58 Договору і які стосу­ються створення відкритих акціонерних товариств з обмеженою від­повідальністю та підтримання і зміни їх капіталу;

■ Директиви Ради 78/660ЄЕС від 25 липня 1978 року, розробленої на підставі статті 54 (3) Договору про річні рахунки окремих типів компаній;

■ Директиви Ради 78/855/ЄЕС від 9 жовтня 1978 року, розробленої на підставі статті 54 (3) [q] Договору, яка стосується злиття публічних компаній з обмеженою відповідальністю (акціонерних товариств);

■ Директиви Ради 79/279/ЄЕС від 5 березня 1979 року щодо узгод­ження умов включення цінних паперів до офіційного біржового лістингу;

■ Директиви ради 80/390/ЄЕС від 17 березня 1980 року щодо коор­динації вимог стосовно створення, упорядкування та розподілу списку подробиць, який буде виданий під час внесення цінних паперів до офіційного біржового лістингу;

■ Директиви Ради 82/121/ЄЕС від 15 лютого 1982 року щодо інфор­мації, яка публікується на регулярній основі товариствами, акції яких допущені до офіційного біржового лістингу;

■ Директиви Ради 82/891/ЄЕС від 17 грудня 1982 року, яка базується на статті 54 (3) (q) Договору та регулює поділ публічних компаній з обмеженою відповідальністю (акціонерних товариств);

■ Директиви Ради 83/349 ЄЕС від 13 червня 1983 року, яка базуєть­ся на статті 54 (3) (q) Договору стосовно консолідованих рахунків;

■ Директиви Ради 84/253/ЄЕС від 10 квітня 1984 року, яка базуєть­ся на статті 54 (3) (q) Договору стосовно затвердження осіб, відпові­дальних за проведення нормативних ревізій документів бухгалтерського обліку;

■ Директиви Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року про приведення у відповідність Законів та Положень стосовно діяльності зі спільного інвестування в цінні папери, що обертаються (ШІТБ);

■ Директиви Ради 88/627/ЄЕС від 12 грудня 1988 року щодо інфор­мації, яка публікується, коли контрольний пакет компанії, цінні папери якої внесено до офіційного біржового лістингу, купується або пропону­ється до продажу;

■ Директиви Ради 89/298/ЄЕС від 17 квітня 1989 року щодо узгод­ження вимог до розробки, перевірки та розповсюдження проспектів, що публікуються під час випуску переказних цінних паперів;

■Директиви Ради 89/592/ЄЕС від 13 листопада 1989 року, що координує правила регулювання інсайдерської торгівлі;

■ Директиви Ради 89/667/ЄЕС від 21 грудня 1989 року про закриті акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю з одним учасником;

■ Директиви Ради 89/666/ЄЕС від 21 грудня 1989 року про вимоги щодо розкриття інформації стосовно філій, відкритих у Державах-членах певними типами компаній, які діють відповідно до законодавства іншої Держави;

■ Директиви Ради 90/435/ЄЕС від 23 липня 1990 року про загально прийняту систему оподаткування товариств різних Держав-членів при злитті, поділі, передачі активів та обміні акцій; директиви Ради 92/101/ЄЕС від 23 листопада 1992 року про зміни до Директиви 77/91/ЄЕС про створення відкритих акціонерних товариств з обмеженою відповідальністю та підтримання та зміни їх капіталу; ' ' '

■ Директиви Ради 93/22/ЄЕС від 10 травня 1993 року про інвестиційні послуги в сфері цінних паперів;

■ Директиви Ради ЄС від 9 червня 2000 року щодо закону про компанії стосовно пропозицій поглинання;

■ Рекомендації Комісії ЄС 77/534/ЄЕС від 25 липня І 977 року щодо Європейського кодексу поведінки стосовно операцій з цінними паперами, що обертаються;

■ Рекомендації Комісії ЄС 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року щодо другого підпараграфа статті 25 (1) Директиви 85/611/ЄЕС.

Вище означені проблеми Українського фондового ринку передбачені „Програмою розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки", яка була прийнята на заключному засіданні 13 грудня 2000 року членами Стратегічної групи з питань розвитку фондового ринку та за організа­ційної і технічної підтримки Агентства США з міжнародного розвитку.

Члени Стратегічної групи звернулися до Верховної Ради України з проханням прискорити розробку та прийняти нові Цивільний та Кри­мінальний кодекси України, Податковий кодекс України, Закони України „Про інститути спільного інвестування (корпоративні та па­йові інвестиційні фонди)", „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок", „Про акціонерні товариства", „Про обіг векселів в Україні", „Про похідні цінні папери", „Про недержавні пенсійні фонди".

Члени Стратегічної групи звернулися до Президента України з прохан­ням схвалити Основні напрямки розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки на основі розробленої Програми розвитку фондового ринку на 2001-2005 роки та доручити Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Національному банку України, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку вжити конкрет­них заходів по реалізації вищезгаданої програми на державному рівні. Члени Стратегічної групи звернулися до Кабінету Міністрів України з проханням затвердити План заходів по реалізації Програми розвитку фондового ринку на 2001-2005 роки.

Члени Стратегічної групи звернулися до всіх учасників фондового ринку та державних органів з проханням здійснювати свою діяльність з врахуванням основних положень розробленої Програми розвитку Фондового ринку на 2001-2005 роки.

Але у зв'язку з тим, що переважна більшість проблем Українського Фондового ринку, що були передбачені „Програмою розвитку фондо­вого ринку України на 2001-2005 роки" не були вирішені в зазначені терміни Консультаційно-експертна рада Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на червневому засіданні 2005 року роз­глянула проект Програми розвитку фондового ринку України на 2006-2010 рр., розроблений робочою групою ДКЦПФР. Дана Програма може стати основою для підготовки Указу Президента України щодо основних напрямів розвитку фондового ринку на найближчі п'ять років.

Програма має містити більш конкретний аналіз проблем, які існують на фондовому ринку. Необхідно узгодити завдання щодо розвитку ринку та заходи для їх виконання. В Україні існує певна дієздатна модель ринку цінних паперів, яку треба не перебудовувати, а вдосконалювати.

Фахівці УМВБ вважають, що зміст документа не відповідає його назві, проект більш схожий на пояснювальну записку, яка містить міркування і загальні фрази. Враховуючи це, доцільно взяти за основу Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки, більшість положень з яких ще не виконано, і підготувати одразу повний пакет документів: проект Програми розвитку фондового ринку України на 2006-2010 рр., проект Заходів на виконання Програми та проект Указу Президента. Проекти зазначених документів повинні розроблятися відповідно до Програми уряду „Назустріч людям" без викривлення її засад, що спостерігається в наданому проекті Програми.

В свою чергу, фахівці ДФБ наголошують на необхідності розробки програми, яка б в органічній єдності і взаємозв'язку охоплювала всю сферу законодавчого регулювання всіх факторів та процесів розвитку фондового ринку й в контексті відповідних перетворень передбачала поетапне внесення змін до законодавства, що регулює ринок цінних паперів і діяльність його професійних учасників.

Насамперед необхідно розробити модель фондового ринку, яку планують отримати в результаті реалізації Програми. При цьому структура документа повинна передбачати кілька основних підрозділів, присвя­чених аналізу поточного стану ринку і проблем, що існують на ньому, визначенню основних завдань щодо розвитку ринку, а також перелік заходів їх виконання.

Розділ 4

ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ПОСЕРЕДНИКИ ТА ЇХ РОЛЬ У ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕННЯХ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

4.1. Банківська система України

4.1.1. Основні показники ліквідності

Станом на 01.08.2005 року в Україні функціонувало 162 банки. Лі­квідність цих банків відображають наступні показники (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Основні показники ліквідності банківської системи України^*1

Показник, млрд. грн.	Банківська система		Перша десятка		Темпи зростання
	2004	2005 (1-е пів­річчя)	2004	2005 (1-е пів­річчя)	бан­ківсь­кої сис­теми	пер­шої деся­тки
Активи	134.3	164.9	71.4	88.7	22.8	24.2
Зобов'язання	115.9	144.4	63.7	80.4	24.6	26.2
Кредитно-інвестиційний портфель*2, у т.ч.:	88.1	111.6	46.7	59.5	26.8	27.3
- міжбанківські кредити	8.4	10.9	3.5	4.5	29.2	28.7
- кредити юридичним особам	57.9	70.1	28.9	35.3	21.1	22.2
- кредити фізичним особам	14.3	19.0	9.5	12.7	33.1	32.7
- цінні папери	7.5	11.6	4.7	6.9	56.0	46.3
Власний капітал	18.4	20.5	7.7	8.3	11.4	7.8
Статутний капітал	11.6	12.7	4.1	4.3	9.5	4.9
Чистий прибуток	1.3	0.9	0.6	0.4	-	-

*¹Джерела: дані НБУ та Асоціації українських банків (АУБ).

*² Показник включає лише дані по банках, що є членами АУБ.

Активи банків за І півріччя 2005 року у співставленні з 2004 роком зросли на 30.6 млрд. грн., або на 22.8% і досягли 164.9 млрд. грн. Характерною особливістю банківської системи є доволі висока кон­центрація капіталів у 10-ти найбільших банків. Так сумарні активи першої десятки банків у 2004 році складали 71.4 млрд. грн., або 53.2%, а в першому півріччі 2005 року досягли 88.7 млрд. грн., що склало 53.8%, темп зростання - 24.2%, що на 1.4% вищий по відношенню до темпу зростання активів за порівняльний період усіх банків. Аналогічна ситуація має місце щодо структури і обсягів кредитно-інвестиційного портфеля. Найбільша частка кредитно-інвестиційного портфеля припадає на кредити юридичним особам: так в першому півріччі 2005 року цей вид кредитів по всій банківській системі склав 70.1 млрд. грн., що на 12.2 млрд. грн. більше 2004 року, або на 21.1%. Подібна ситуація має місце для першої десятки банків, де темп зрос­тання досяг 22.2% [Левченко, 2005].

Доволі високі темпи зростання мали кредити фізичним особам і, в першу чергу, за рахунок надання споживчого, іпотечного кредитів, а також автокредитування. Збільшення обсягів цих кредитів в першому півріччі 2005 року по відношенню до 2004 року склало 4.7 млрд. грн., або 33.1%, а по першій десятці банків 32.7%.

Прискорений темп зростання спостерігався на ринку цінних паперів. Так вкладення банків у фондові цінні папери за перше півріччя 2005 року зросли на 4.1 млрд. грн. у порівнянні з 2004 роком і досягли 11.6 млрд. грн., темп зростання - 56%, що на 0.7 млрд. грн. перевищили обсяги міжбанківських кредитів. Одночасно темпи зростання вкладень в цінні папери першої десятки банків дещо нижчі від банківської системи, які склали 46.3%, що може віддзеркалювати певну консерва­тивність (недовіру) цих банків до ліквідності фондових цінних паперів і можливий потенційний їх ризик.

Як видно із таблиці, темпи зростання активів провідної десятки банків випереджали в, цілому банківську систему, а щодо зобов'язань (пасивів), то тут ситуація діаметрально протилежна.

За перше півріччя 2005 року зобов'язання першої десятки банків по відношенню до активів склали 90.6%, тоді як по банківській системі -87.6%; власний капітал відповідно склав 8.3 млрд. грн. та 20.5 млрд. грн., а темп зростання 7.8% та 11.4%.

Ще більша різниця спостерігається щодо темпів зростання статутного капіталу: цей показник по банківській системі склав 9.5%, а по прові­дній десятці банків - 4.9%. Відповідні показники чистого прибутку -0.9 млрд. грн. та 0.4 млрд. грн.

Протягом І кварталу 2005 року спостерігалася позитивна тенденція зростання ліквідності банківської системи, де залишки на кореспон­дентських рахунках досягли 14 млрд. грн. За результатами діяльності у першому півріччі ці залишки зменшились до 10 млрд. грн.

Така ситуація спричинилася різницею між обсягами виданих кредитів та залучених депозитів, яка на момент зниження ставок демонструвала від'ємну динаміку, і в кінці першого півріччя зросла до 3.9 млрд. грн. Це призвело до дефіциту коштів у банківській системі і, як наслідок, до підвищення процентних ставок. Іншою додатковою причиною дефіциту коштів та драйвером зростання ставок на між-банківському ринку є недостатня капіталізації банківської системи. Так, сукупні активи 162 банків України, діючих станом на 01.08.05 р., становили 172.8 млрд. грн., регулятивний капітал - 20.9 млрд. грн.

Баланс активів і пасивів банківської системи у найближчій перспективі визначатиметься як динамікою кредитів та депозитів, так і необхідністю відповідності адекватності капіталу банків (співвідношен­ня регулятивного капіталу та чистих активів, скоригованих на рівень ризику) нормативам НБУ (Н2), які становлять 10%. За півроку середній показник адекватності капіталу в Україні знизився до 15.24%.

Вище наведений аналіз та показники свідчать про певну нестабіль­ність діяльності банків, де головною причиною, напевне, є слабка ка­піталізація банківської системи України, яка в свою чергу, відображає загальну економічну нестабільність, пов'язану з неконкурентоспро­можністю більшості суб'єктів господарської діяльності [Щербініна, 2005].