- •Курс лекцій з дисципліни «Ринкова трансформація економіки регіону».
- •Розділ 1 теоретичні основи ринкової трансформації господарства регіону
- •Господарство регіону як територіально-економічна система. Поняття про регіональний господарський комплекс (ргк)
- •1.2. Фактори і стратегія ринкової трансформації ргк
- •1.2.1. Фактори трансформації ргк та їх взаємодія в системі регіональних ринків
- •1.2.2. Потенціал факторів трансформації ргк
- •1.2.3. Проблеми реалізації трансформаційних потенціалів ргк і стратегія ринкових реформ
- •1.3. Основні процеси ринкової трансформації ргк
- •1.3.1. Процеси структурної трансформації
- •1.3.2. Процеси функціональної трансформації
- •1.3.3. Процеси організаційної трансформації
- •1.3.4. Процеси управлінської трансформації
- •Розділ 2 формування ринків капіталу в умовах перехідної економіки
- •2.1. Поняття про ринок капіталу та рівень капіталізації ринку
- •2.2. Роль ринків капіталу в перехідній економіці
- •2.2.1. Акціонерні товариства як механізм трансформації
- •2.2.2. Фінансові системи: західні моделі
- •2.2.3. Ефективні фінансові системи перехідної економіки
- •2.2.4. Фінансові системи і корпоративне управління
- •2.2.5. Фінансування: контроль чи комерційні принципи
- •2.3. Позиції учасників ринку
- •2.3.1. Інвестиційні фонди
- •2.3.3. Торгівельний цикл з точки зору інвестора
- •2.4. Регулювання ринків капіталу
- •2.4.1. Інститути
- •2.4.2. Моделі регулювання
- •2.4.3. Законодавство про компанії
- •2.4.4. Законодавство про цінні папери
- •2.4.5. Організації саморегулювання
- •2.4.6. Регулювання інвестиційних фондів
- •2.4.7. Вплив податкової системи
- •2.4.8. Проблеми регулювання
- •2.4.9. Недоліки регулювання
- •2.4.10. Пріоритетні завдання регулювання
- •Розділ з сучасний стан та перспективи розвитку фондового ринку в україні
- •3.1. Світові тенденції розвитку фондових ринків
- •3.2. Сучасний стан українського фондового ринку
- •3.2.1. Цілі та завдання
- •3.2.2.Конкурентоспроможність
- •3.3. Стратегічні орієнтири
- •3.3.1. Політика щодо інвесторів
- •3.3.2. Політика щодо емітента
- •3.4. Розбудова інфраструктури фондового ринку
- •3.4.1. Розвиток організованого ринку
- •3.4.2. Національна депозитарна система
- •3.4.3. Система електронного документообігу
- •3.5. Інформаційна прозорість фондового ринку
- •3.6. Підготовка фахівців
- •3.7. Система ефективного регулювання фондового ринку
- •3.7.1. Принципи, цілі та завдання державного регулювання
- •3.7.2. Координація діяльності дкцпфр та інших регулятивних органів
- •3.7.3. Розвиток саморегулювання на фондовому ринку
- •3.8. Розвиток законодавства про фондовий ринок
- •3.8.1. Основні принципи
- •3.8.2. Базові документи
- •4.1.2. Інтеграція у міжнародні банківські структури
- •4.1.3. Зростання ролі у банківському секторі країн Центральної і Східної Європи
- •4.2. Страхові компанії
- •4.2.1. Страхові компанії як джерело фінансових ресурсів
- •4.2.2. Підсумки роботи страхового ринку України у 2004 році
- •4.3. Лізингові компанії
- •4.1. Схема лізингу:
- •Теорія грошей і перехідна економіка 5.1. Концепція вартості грошей в часі
- •5.2. Елементи теорії процентів
- •5.3. Вплив інфляції на теперішню і майбутню вартість грошей
- •5.3.1. Звичайна практика визначення номінальної процентної ставки позичкового капіталу
- •5.3.2. Відношення до інфляції в реальній практиці
- •5.5. Порівняння альтернативних варіантів вкладення і нарощування грошових засобів методом дисконтування
- •Розділ 6 інвестиційний менеджмент і перехідна економіка
- •6.1. Джерела і практика фінансування інвестицій
- •6.1.1. Структура і характеристика необхідних інвестицій
- •6.1.2. Джерела фінансування інвестицій
- •6.1.3. Відмінності між власними і позиченими засобами
- •6.2. Вартість капіталу підприємства і норма прибутковості капітального вкладення
- •6.2.1. Поняття і економічна сутність вартості капіталу
- •6.2.2. Фактори, що впливають на вартість капіталу
- •6.2.3. Моделі визначення вартості власного капіталу
- •6.2.4. Моделі визначення вартості позиченого капіталу
- •6.2.5. Форми структури капіталу для фінансування проектів та визначення його обсягу
- •Розділ 7 основи проектного аналізу
- •7.1. Міжнародні принципи оцінки ефективності інвестицій
- •7.2. Сутність основних методів
- •7.2.1. Метод дисконтованого періоду окупності
- •7.2.2. Метод чистого сучасного (поточного) значення або чпв-метод)
- •7.2.3. Метод прогнозних грошових потоків
- •7.2.4. Оцінка впливу інфляції на ефективність інвестицій
- •7.2.5. Внутрішня норма прибутковості чи рентабельності (irr)
- •7.2.6. Порівняння npv і irr методів
- •7.3. Прогноз прибутків і грошових потоків в процесі реалізаціїінвестиційного проекту
- •2. Витрати:
- •7.4. Порівняння розрахункової вартості капіталу з прогнозними грошовими потоками при оцінці ефективності інвестицій
- •Розділ 8 фінансовий аналіз компанії (міжнародний стандарт)
- •8.1. Основні фінансові документи і показники
- •8.1.1. Фінансові документи
- •8.1.2. Фінансові показники за сферами діяльності та групами Користувачів
- •8.2. Аналіз виробничої діяльності
- •8.2.1. Аналіз показників валового прибутку і собівартості реалізованої продукції
- •8.2.2. Визначення коефіцієнта чистого прибутку
- •8.2.3. Аналіз операційних витрат
- •8.2.4. Аналіз частки прибутку на покриття постійних витрат
- •8.3. Аналіз управління ресурсами
- •8.3.1. Визначення коефіцієнта оборотності активів
- •8.3.2. Аналіз управління обіговим капіталом
- •8.3.3. Аналіз прибутковості
- •8.4. Оцінка компанії з позиції її власників
- •8.4.1. Прибутковість
- •8.4.2. Розподілення прибутку
- •8.4.3. Показники ринку
- •8.5. Оцінка компанії з точки зору позикодавців
- •8.5.2. Фінансовий важіль
- •8.5.3. Обслуговування боргу
- •Розділ 9 фінансові аспекти злиття і поглинання компаній
- •9.1. Хвилі злиття і національна економіка
- •9.2. Види і мотиви злиття і поглинання
- •9.2.1. Економія на масштабі
- •9.2.2. Економія за рахунок вертикальної інтеграції
- •9.2.3. Комбінування ресурсів
- •9.2.4. Потенційна економія на податкових платежах
- •9.2.5. Можливість використання тимчасово вільних фондів
- •9.2.6. Підвищення ефективності використання ресурсів
- •9.3. Механізм злиття і поглинання
- •9.3.1. Організація злиття
- •9.3.2. Податковий фактор
- •9.3.3. Виділення структурних підрозділів компанії
- •9.4. Фінансовий аналіз виграшів і втрат від об'єднання компаній
- •9.4.1. Способи оцінки виграшів і втрат
- •9.4.2. Визначення витрат на проведення злиття і поглинання
- •12.4. Створення ринкової інфраструктури в регіоні
- •12.5. Перехід на засади інноваційно-інвестиційногорозвитку
- •12.5.1. Стратегічні орієнтири розвитку
- •12.5.2. Поліпшення інвестиційного клімату в регіоні
- •12.5.3. Розвиток інноваційно-їнвестиційного бізнесу
- •12.5.5. Стійкий розвиток регіонального промислового комплексу
3.7. Система ефективного регулювання фондового ринку
3.7.1. Принципи, цілі та завдання державного регулювання
Розвиток системи державного регулювання фондового ринку, процес становлення державних органів, які здійснюють його регулювання в Україні, визначення їх повноважень та компетенції відбувалися одночасно з проведенням ринкових реформ та пошуком оптимальних методів державного регулювання економіки в цілому.
Правові засади державного регулювання фондового ринку були визначені Законом України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", прийнятим Верховною Радою України ЗО жовтня 1996 року. Згідно з цим законом державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка підпорядковується Президенту України і є підзвітною Верховній Раді України. Інші державні органи (Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України) здійснюють контроль за діяльністю учасників фондового ринку у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Сьогоднішній стан державного регулювання фондового ринку характеризується тим, що:
■ активний розвиток фондового ринку потребує збільшення адміністративних повноважень ДКЦПФР у питаннях правозастосування;
■ діюче законодавство надає органам виконавчої влади повноваження суттєво впливати на діяльність учасників фондового ринку через прийняття нормативно-правових актів з питань розміщення (видачі) цінних паперів (облігацій місцевих позик, векселів тощо). Наслідки такого впливу органів виконавчої влади на фондовий ринок можуть виявитися непередбачуваними;
■ ДКЦПФР має у своєму розпорядженні обмежені фінансові, телекомунікаційні та трудові ресурси, потерпає від значної плинності кадрів та недостатньо високого рівня підготовки персоналу.
Принципами, що сприятимуть ефективності державного регулювання, мають стати:
■ визначення повноважень держави в цілому та їх розподіл між окремими органами виконавчої влади;
■ незалежність органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку від політичного тиску чи незаконного втручання окремих зацікавлених груп;
■ звітування посадових осіб органів виконавчої влади стосовно виконання покладених на них повноважень;
■ послідовність регулювання та координація діяльності окремих органів виконавчої влади;
■ відповідність працівників органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку високим професійним стандартам.
Принцип визначення повноважень держави має бути реалізований через оптимальний розподіл функцій між конкретними органами виконавчої влади, наділення цих органів чітко визначеними засобами виконання своїх повноважень, налагодження взаємодії між органами виконавчої влади, визначення єдиного координуючого органу держави на фондовому ринку; застосування механізму відповідальності перед державою як посадових осіб органів виконавчої влади, так і учасників ринку.
Принцип незалежності органів виконавчої влади передбачає встановлення ефективного правового захисту їх працівників, достатність на суспільно прийнятому рівні фінансування та матеріально-технічного забезпечення, налагодження ефективної взаємодії з правоохоронними органами з метою забезпечення незалежності посадових осіб від незаконного втручання в їх діяльність.
Принцип звітування посадових осіб стосовно виконання своїх повноважень може відбутися через проведення прес-конференцій з інформацією про стан фондового ринку України, оприлюднення звітів через засоби масової інформації, налагодження зв'язків з учасниками фондового ринку.
Принцип послідовності в діяльності окремих органів виконавчої влади передбачає чітке дотримання ними обраного Президентом України, Верховною Радою України та Урядом курсу реформ в економіці та реалізацію заходів, зрозумілих для учасників ринку (в тому числі населення як інвестора), встановлення процедури участі СРО в підготовці принципово важливих для ринку рішень.
Принцип відповідності працівників органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку високим професійним стандартам передбачає дотримання ними найвищих професійних стандартів та чітких інструкцій щодо різних аспектів своєї діяльності, включаючи уникнення ними конфлікту інтересів (в тому числі при придбанні чи відчуженні цінних паперів та здійсненні контрольних та наглядових повноважень за учасниками ринку), використання інформації, отриманої в ході виконання повноважень держави, включно для цілей, прямо передбачених чинним законодавством, суворе дотримання режиму конфіденційності при роботі з інформацією з обмеженим доступом, недопущення розголошення інформації, яка може завдати шкоди учасникам ринку чи органам виконавчої влади, неупередженість у виконанні повноважень держави. Важливе значення тут має запровадження механізму відводу та самовідводу (за аналогією з судовою владою) при виявленні факту конфлікту інтересів при виконанні повноважень.
Державне регулювання фондового ринку повинно бути спрямовано на:
■ забезпечення захисту прав інвесторів, прозорості, справедливості і ефективності фондового ринку, зниження ризиків учасників ринку по операціях з цінними паперами;
■ сприяння добросовісній конкуренції на фондовому ринку, збільшення ринкової капіталізації та економічне зростання держави;
■ створення атмосфери довіри як серед учасників фондового ринку, так і серед потенційних інвесторів;
■ створення сприятливих умов та забезпечення рівних можливостей для діяльності широкого кола професійних учасників фондового ринку, що відповідають чітко визначеним критеріям допуску;
■ заохочення нових учасників до діяльності на фондовому ринку, оптимізація процедур входження в фондовий ринок;
■ посилення координації діяльності державних органів між собою та з СРО з питань регулювання фондового ринку, здійснення контрольно-ревізійних та наглядових повноважень;
■ сприяння процесам впровадження нових фінансових інструментів;
■ реалізацію єдиного системного підходу до розвитку законодавства щодо фондового ринку, узгодження його з законодавством ЄС;
■ інформаційну відкритість органів державного регулювання, забезпечення вільного доступу до інформації, яка знаходиться в межах їх компетенції.
