3.3.2. Політика щодо емітента

Емітентами цінних паперів в Україні виступають: Кабінет Міністрів України, Національний банк України, органи місцевого самовряду­вання, підприємства, комерційні банки, інвестиційні фонди.

Відповідні постанови Кабінету Міністрів України регулюють поря­док випуску, обігу та погашення державних цінних паперів.

Нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку регулюють емісійну діяльність органів місцевого самовряду­вання та емітентів корпоративних цінних паперів щодо випуску та обігу цінних паперів.

Законодавством в цілому вирішені питання емісійної діяльності емітентів, звітності перед інвесторами, організаторами торгівлі та державними регуляторами.

Найбільш активними емітентами на фондовому ринку виступають промислові підприємства та комерційні банки. Найбільш розповсюдже­ним фінансовим інструментом, який випускається, є акція.

Стан більшості акціонерних товариств, які є основними емітен­тами на фондовому ринку, після завершення приватизації, характеризу­ється тим, що:

■ основні напрями діяльності підприємств, асортимент продукції та стандарти якості залишаються незмінними з доприватизаційних часів;

■ використовуються неефективні методи управління та стимулю­вання праці;

■ широке використання сурогатів грошей (векселів) дозволяє під­приємствам підтримувати господарську діяльність на мінімальному рівні та уникати банкрутства;

■ значна кількість дрібних акціонерів не організовані між собою і не мають суттєвого впливу на діяльність підприємств;

■ низькою є культура корпоративного управління.

Фондовий ринок поки ще не став джерелом залучення інвестицій для акціонерних товариств. Головними причинами цього, окрім макро-економічних, є:

■ відсутність прозорості фінансово-господарської діяльності під­приємств;

■ неналежне корпоративне управління та порушення прав акціонерів виконавчими органами акціонерних товариств і власниками контрольних пакетів акцій;

■ низький рівень капіталізації організованого фондового ринку, що стримує попит інвесторів на цінні папери українських емітентів;

■ відсутність прозорого механізму ціноутворення на фондовому ринку;

■ відсутність належного правозастосування на фондовому ринку, численні випадки маніпулювання та шахрайства.

3.4. Розбудова інфраструктури фондового ринку

Цілісна інституційна інфраструктура фондового ринку повинна за­безпечити його ефективне функціонування, слугувати національним інтересам, забезпечувати економічну безпеку і суверенітет України.

3.4.1. Розвиток організованого ринку

Сьогодні торгова інфраструктура фондового ринку України, що складається з фондових бірж та інформаційно-торговельних систем, перш за все, обслуговує приватизаційні та постприватизаційні процеси розподілу і перерозподілу корпоративної власності.Фондовий ринок України не сприяє ефективному залученню та розподілу капіталу. Як наслідок:

■ розміри організованого ринку корпоративних цінних паперів в Україні є незначними за обсягами ринкової капіталізації, за кількістю і обсягами угод з цінними паперами;

■ неорганізований ринок значно перевищує організований;

■ на неорганізованому ринку переважають угоди з векселями.

■ глобальна тенденція розвитку фондових ринків вимагає концент­рації торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій.

■ організатори торгівлі повинні забезпечити ефективну торговельну платформу разом з фінансовими продуктами, які потрібні клієнтам, та за ціною, яку ці клієнти готові платити;

■ альтернативою надмірної фрагментації може стати спеціалізація організаторів торгівлі на обслуговуванні ринків різних фінансових інструментів, або впровадження різних моделей врегулювання угод з цінними паперами: „поставки проти оплати" або „гарантованих роз­рахунків".