2.4.7. Вплив податкової системи

При формуванні ринків капіталу найбільше уваги приділяється законам про компанії і цінні папери, однак не менше значення має податкове законодавство. Непродумана система оподаткування під­приємств може нанести серйозну шкоду функціонуванню акціонерних товариств і ринків капіталу. Великі податки мають цілий ряд негативних наслідків для підприємств. Вони:

• скорочують надходження інформації від компаній акціонерам. Великі ставки податків створюють у підприємств зацікавленість у при­ховуванні податків і наданні неправдивих даних податковим органам. Як наслідок, компанії не надають акціонерам точної інформації, що залишає їх можливості робити висновки щодо ефективності функціону­вання компанії. Ринкова ціна акцій знижується, що, в свою чергу, блокує мобілізацію додаткового капіталу.

• утруднюють контроль за виконанням контрактів. Компанії можуть заключати неофіційні угоди з метою приховування прибутку від податкових органів. Наприклад, компанія може офіційно продавати продукт за низькою ціною, а в дійсності може продавати його за високою ціною (за неофіційною угодою). Однак такі (неофіційні) угоди не мають юридичної сили в суді. Компанії можуть навіть скористатися незакон­ними методами (в т.ч. й прийомами мафії"), щоб досягти їх виконання.

• заохочують корупцію. З метою несплати високих податків ком­паніям може видатись доволі привабливим варіант підкупу посадових осіб, щоб ті закривали очі на порушення закону. Аналогічним чином податкові чиновники можуть використати податкове законодавство для створення перешкод діяльності компанії з метою вимагання хабара. В міру того, як все більша кількість компаній буде переходити в при­ватні руки і громадяни почнуть отримувати значний доход від дивідендів і приросту ринкової вартості капіталу, урядам країн Центральної і Східної Європи необхідно буде створювати справедливу податкову систему. Високі податки на ці джерела доходу порівняно з іншими джерелами можуть лишити громадян зацікавленості щодо володіння акціями і тим самим загальмувати формування ринків капіталу.

Особлива проблема торкається інвестиційних фондів. Якщо податок на доходи корпорацій будуть стягуватися однаково і з акціонерних товариств, і з фондів, то особи, що інвестують засоби у фонди, повинні будуть сплачувати значно більші суми податків, ніж інші інвестори. Корпорації будуть платити податок на прибуток і виплачувати дивіденди фондам; потім фонди повинні будуть знову сплачувати податок на доход корпорацій з цього ж доходу від дивідендів. Отже, необхідно віднайти шлях звільнення доходу фондів від податку на доход корпо­рацій.

2.4.8. Проблеми регулювання

Недоліки правової бази. Ринки капіталу є найбільш наочним прикладом несумісності існуючих систем регулювання, що дісталися у спадок від командної економіки, а також нових вимог ринків. Майже у всіх країнах Центральної і Східної Європи інфраструктура регулю­вання та правова база ринків капіталу розвинуті досить слабко. Закон про цінні папери, за деяким винятком, не забезпечений виконавчими інструкціями і не спирається на тлумачення, що випрацювані судовою практикою. Більш широка правова база, включаючи цивільний кодекс, закони про компанії і про банкрутство, також недостатньо розроблені для вирішення більш складних питань. Досвід перших років регулю­вання ринків капіталу в Центральній і Східній Європі свідчить, що основні зусилля повинні бути спрямовані на вирішення таких питань.

Законність. У Центральній і Східній Європі необхідно ще багато зробити для удосконалення правової системи. Інвестори з особливою обережністю сприймають правову невизначеність. Наслідком такого стану є те, що норма рентабельності інвестицій повинна бути досить висока, щоб покрити додатковий ризик. Однак для більшості західних інституційних інвесторів навіть високий надлишок за ризик не компен­сує невизначеності, внаслідок чого вони можуть просто утриматися від вкладання коштів.

Саморегулювання. На розвинутих ринках ті сфери діяльності, які не охоплені законодавством, регламентуються судовими постановами і тлумаченнями, правилами саморегулювання, культурними звичками і нормами належної поведінки. Цей комплекс регулювання поки що відсутній в країнах Центральної і Східної Європи і для його форму­вання необхідний певний час.

Органи регулювання. Врегулювання конфліктів на ринку капіталу шляхом судового розгляду - тривалий і дорогий процес. Тому органи, що регулюють ринки цінних паперів, повинні мати необхідні повно­важення для прийняття сучасних та ефективних заходів. Вони повинні мати право заморожувати банківські рахунки компаній, конфісковувати активи, проводити обшук та вилучення документації. Складна і детальна система законів, що регулює ринки цінних паперів, нерідко стикається зі слабким механізмом їх виконання. Одна із небезпек полягає у тому, що регулюючі органи можуть використати свої повноваження для досягнення політичних цілей.

Забезпечення виконання контрактів. Забезпечення виконання фінансових контрактів утруднюється тим, що дії покупців і продавців не є одночасними. Системи оплати цінних паперів при їх представ­ленні повинні забезпечувати одночасність дій сторін, однак в будь-якій розрахунково-кліринговій системі необхідний певний час для кінцевого оформлення угод.