2.2.1. Акціонерні товариства як механізм трансформації

Важливим кроком у ринкових перетвореннях є відсторонення дер­жави від комерційної діяльності, що пов'язано з передачею більшості державних підприємств приватним власникам. Оскільки більшість таких підприємств є доволі великими, то форма акціонерних корпо­рацій, або акціонерних товариств відкритого типу з обмеженою від­повідальністю, що знаходяться у власності великої кількості окремих акціонерів, є найбільш перспективною у прискореній перебудові економіки у Центральній і Східній Європі.

Деякі підприємства можуть бути продані іноземним інвесторам, однак уряди більшості країн розуміють, що найбільш реальним рішенням є програма масової приватизації з передачею акцій підприємств широкому загалу людей за невелику плату, або безплатно (наприклад, за допомогою ваучерів).

Перебудова може бути прискорена шляхом створення необхідної інфраструктури ринку капіталу, що включає систему чітких і простих законів, які регулюють питання створення і управління акціонерних корпорацій, що знаходяться в широкому володінні (тобто акціонерних товариств відкритого типу з обмеженою відповідальністю). Зазвичай, ці питання відображаються в законі про компанії, але передбачається, що до прийняття цього закону вже мають бути інші елементи приват­ного економічного права, в першу чергу, положення, що торкається прав власності, договорів, застави (забезпечення) і банкрутства.

В деяких країнах Центральної і Східної Європи ці елементи існували ще в довоєнному цивільному і комерційному законодавстві, однак вони потребують ґрунтовного перегляду. В інших країнах найбільш простим є рішенням щодо прийняття нових цивільного і комерційного кодексів за західними моделями. Комерційний кодекс повинен передбачати положення про створення і функціонування як мінімум трьох типів фірм: товариств, акціонерних товариств закритого типу з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств відкритого типу з обмеженою відповідальністю.

В залежності від обсягу правил, що визначаються в законах про компанії, окреме законодавство про цінні папери може і не знадоби­тись. Більш жорстке регулювання, ніж воно передбачене для акціоне­рних товариств відкритого типу з обмеженою відповідальністю, не­обхідне для банків і інших фінансових установ (брокерів, спільних фондів і т.п.), оскільки у фінансових установах є значно більше можли­востей для обманних дій і порушення економічних принципів розумної обережності, ніж в інших сферах економічної діяльності. У цьому зв'язку директиви Європейського Союзу, що торкається банківської діяльності, взаємних фондів і інвестиційних послуг, можуть слугувати корисними порадами щодо мінімальних вимог, які повинні бути передбачені національним законодавством.

З прийняттям чітких і розумних положень закону про компанії та інших необхідних економічних законів, у країнах Центральної і Схід­ної Європи фактично розпочалися структурні реформи. Це в свою чергу передбачало завершення передачі державних підприємств в при-ватний сектор," "Скасування державних субсидій і втручання держави в діяльність підприємств. Для забезпечення жорстких бюджетних обмежень в діяльності приватизованих підприємств процес привати­зації ще на ранній стадії охопив банки та інші фінансові інститути.

При наявності якісного закону про компанії інвестори могли доби­ватися, щоб керівництво підприємств діяло в їх інтересах і підпадало під санкції у випадку відхилення від завдань максимізації капіталу і, тим самим, доходу акціонерів. Нагляд за роботою керівництва міг бути посилений групою провідних інвесторів (наприклад, ваучерних інвестиційних фондів) шляхом прийняття відповідних положень про право голосу дрібних акціонерів (голосування за довіреністю), або шляхом надання керівництву тільки короткострокових та середньо-строкових позик з обов'язковою виплатою прибутку у формі дивідендів, примушуючи таким чином керівництво періодично звертатися до кре­дитних установ або ринку капіталу.

Керівництво підприємств зіштовхнулося і з іншими дисципліную­чими факторами, перш за все, з конкуренцією на ринках товарів. При недостатньому або неефективному корпоративному управлінні конку­ренція на ринках товарів може примусити великі неефективні фірми скоротитися або зійти з ринку, віддавши місце більш ефективним конкурентам. Низькі імпортні бар'єри і жорстка конкуренція з боку іноземних фірм, зазвичай, створюють додатковий тиск та сприяють підвищенню ефективності акціонованих підприємств більшою мірою, ніж місцеві ринки капіталу і сучасне корпоративне управління. Обов'язковою додатковою умовою підвищення ефективності роботи цих підприємств є відсутність державного втручання та скасування чи скорочення субсидій.