4.1. Зміст теми: Медицина Середньої Азії та відомі вчені історичної епохи

1. Відомих вченим енциклопедистом, мислителем, найвидатніший лікар Средньовіччя та світової історії Абу-Алі- Ібн-Сіна

Абу Алі- Ал-Хусейн Ібн Абдалах Ібн Ал-Хасан Ібн лі-ібн Сіна (Аві­цена) (980-1037). народився в 980 році в селищі Афша­на (поблизу Бухари) в сім’ ї культурного і заможного збирача податків. Ім’я його матері- Сітара. Від неї він отримав мову фарсі-дарі, на якій писав вірші « для спочинку душі». Великі здібності хлопчика, який до 10-ти років вивчив Коран і «лі­те­­­ратур­ну науку», вра­жа­ли оточуючих людей. Батьку дове­лось забрати його зі шко­­ли, і в майбутньому він вивчав з вчителями на дому математику, фізику, законо­ведення, ло­гі­ку, астрономію, філософію, географію та інші науки. Це був бухарський період його життя.

Фомування національних культур і медицини в країнах Західної Європи проходило з Х по ХІІ ст. Найбільшими центрами наукової думки та культури були міста Бухара, Хорези, Ургенг. В цих містах будувались Будинки знань, бібліотеки, лікарні та медичні школи при них. В великих містах будувались санітарно-технічні споруди. Надавалось значення особистій гігієні.

Бухара була на той час значним культурним цент­ром. ЇЇ називали містом вчених, філософів, законодав­ців, лікарів, архітекторів ( які побу­­дували відомий мав­зо­лей Ісмаіла Саманіда). Це було місто поетів і вче­­них - Фарабі, Рудакі, Дакікі, Фірдоусі , яких знали далеко за межами їх батьків­щи­ни. Ось чому поява ще однієї зірки першої величини було не випадко­вим. Юний Ібн Сіна вбирав всеможливі знання, як губка. В своїй автобіо­гра­фії він скаже про цю пору:

«Та був я кращим з по-між любопитних». Він швидко упе­ред­жував своїх вчителів та самостійно сягав Евкліда, Пто­ломея, Аристотеля, Фарабі...

Що було далі, бачимо у тій же автобіографії:

’’ Потім я захопився наукою лікування... та став читати книги, присвя­чені ній. А медична наука не з важких наук, та, звичайно, я досяг великого успіху у ній у най­ко­ротший час, так що найвідоміщі лікарі того часу ста­ли приходити до мене за порадою. Навідував я хворих, та, у наслідок досяг­ну­то­­го мною досвіду, відкрилися переді мною такі врата зцілення та досвіда, що цього неможна описати... А було мені в цей час 16 років’’.

Ібн Сіна приймав хворих безкоштовно, що давало йому велику прак­ти­ку й призвело до славнозвізності. Йому дово­ди­лось лікувати навіть еміра Бухари. За це у винагороду молодий лікар отримав дозвіл користува­ти­ся величезною бібліотекою правителя Бухари.

«Прочитав я ці книги, багато почерпнув та досяг ступе­ня знавця науки. Коли виповнилося мені 18 років, я закінчив вчення всіх наук, та після цього вже нічого нового мені не відкривалося. Різниця у тому , що я тоді схоплю­вав науки на льоту, а зараз підхожу до наук більш зріло та знаю їх доско­на­лі­ше та ясніше».

Політичні події часу (падіння держави Саманідов), смерть тата, пере­слі­дування завойовника султана Мах­му­да примушували Ібн Сіну залишити Бухару та пере­твориться у блукаючого, який живе при дворі феодалів (до самої смерті не міг він повернутися на батьківщину). У вигнанні сторінки життя Ібн Сіна були кольорові. Він зазнавав злиднів та ста­вав візирем,припадав до висо­кої культури та науки Хорезму, сидів у темниці... Але ніколи він не припиняв творчої праці у галузі філософії, медицини та інших наук (навіть у в’язниці).

Спроби жорстокого тирана султана Махмуда по­вер­нути Ібн Сіну до свого двору примусили вченого втікати крізь ка­ракумські піски до Ірану, переодягнув­шись у одяг дервіша. По­шуки втікача продовжувались, та блукання з одного фео­дального князівства в інше теж. Сам вигнанець про це писав так: Коли я став великим, не хоче прийняти мене ні одна країна, Коли безмірно зросла моя ціна, не находжу я собі покупця...Останні тринадцять років життя Ібн Сіна провів у Ісфахані, оточений турботою та поша­ною, в умовах, що дозволяли повністю віддатися творчій праці. Плід цієї пра­ці - біля 300 наукових робіт. Багато з них - багатотомні. Великий філософ та лікар загинув від шлункової хвороби, від якої так добре лікував ін­ших. У поході він відчув гост­рий напад колік, їх вгамо­ву­вали сильними наркотични­ми засобами , що вияви­лись в кінцевому рахунку фатальними . Біограф, товариш та учень розповідав про останні дні Ібн Сіна так: ’’...шейх припинив лікувати себе, став говорити : ’’Управитель, що править мною, вже безсилий правити, і віднині марне лікування .’’Він перебував в такому стані декілька днів, а потім відправився під покрови­тель­ство Господа свого . Похований він в Хамадані . Його життя продов­жу­валось 58 років , а смерть його настала в 428 році . ’’ ( 18 червня 1037 ) Надзвичайна особистість Ібн Сіни залишила глибокий слід в пам’яті народу. В біографію вче­но­го внесено велику кількість легенд про його здібність зці­лю­ва­ти хвороби, майже не воскрешати мертвих, надзвичай­ну проникливість

Одне з народних повір’їв говорить що, відчувши набли­жен­ня смерті , Ібн Сіна вирішив дати їй відсіч. Приготовив 40 особлииих ліків і в 40­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ посудинах і поклавши лю­би­мо­го учня він передав йому їх взяв­ши слово що той після його смерті застосує їх в суворій послідов­нос­ті Коли Ібн Сіна помер учень приступив до виконан­ня волі вчителя. Ліки надали чудову дію Тіло Ібн Сіна втрачало старечу дряблість оживало молодшало Треба було застосувати остан­ні сорокові ліки. Але перетво­рен­ня мертвого Ібн Сіни в прекрасного юнака готового ось - ось про­ки­ну­тись так здивувало учня що він не міг подолати свого хвилювання - посудина з чудодійною речовиною випала з його рук і розбилася. Однак вічне життя Ібн Сіни все- таки відбулося Воно в памяті народів світу. Воно в невмирущому ’’Каноні ліку­валь­­ної науки’’. Воно в пророкуючих словах геніального сучасника Ібн-Сіни, поета Фірдоусі:

В світі покрито пилюкою забуття,

Тільки двоє незнають ні смерті, ні тління:

Тільки справа героя та мова мудреця

не знайшовши кінця, пройдуть через століття

І сонце, і бурі - все стримають сміло

Піднесене слово та Вірную справу.

Ібн-Сіна, або як його називали в Європі - Авіценна, сформу­вав­ся як вчений в умовах економічного й культурного роз­кві­ту Таджикської держави Саманидів, яка була в той час культурним цнтром Сходу.

Пріоритет Ібн-Сіни полягає в збагаченні прийомів і шляхів пізнання. Ібн-Сіна намагався звільнити знання від кайданів теології та схоластики. Він зазначав, що вивчення людського тіла необхідно для з’ясування умов збереження здоров’я та відновлення його при захворюванні. Досвідчений лікар, чу­до­вий діагност, він бачив найтонші ознаки хвороби і розумів механізми її розвитку. Ібн-Сіна визначив конкретні завдання, які стоять перед медициною. він говорив про наявність чіт­ко­го зв’язку між захворюванням окремого органа й усього організму. При дослідженні хворих Авіценна майже на тися­чу років випередив перкусію Л.Ауенбругера й аускультацію Р.Лаєннека. Це давало йому можливість точно й тонко діаг­нос­ту­вати хвороби, ставити правильні діагнози і добре ліку­вати хворих. Тому Авіценна і вважався одним з найкращих лікарів Середньовіччя.

Авіценна написав численні праці з самих різних галузей знань: філософії, математики, фізики, астрономії, хімії та ін. Але найбільш вагомі його роботи були з медицини. Світову відомість одержала його праця ”Канон медицини“. Ця праця на протязі сторічь вивчалась студентами всіх існуючих тоді університетів. ”Канон“ вражає всеосяжним характером.

Слід підкреслити, що Авіценна писав про роль головного мозку та нервової системи. Особливе місце в ”Каноні“ займають питання збереження здоров’я здорових.

Ібн-Сіна, або як його називали в Європі - Авіценна, сформувався як вчений в умовах економічного й культурного розквіту Таджикської держави Саманидів, яка була в той час культурним цнтром Сходу.

Пріоритет Ібн-Сіни полягає в збагаченні прийомів і шляхів пізнання. Ібн-Сіна намагався звільнити знання від кайданів теології та схоластики. Він зазначав, що вивчення людського тіла необхідно для з’ясування умов збереження здоров’я та відновлення його при захворюванні.

Досвідчений лікар, чудовий діагност, він бачив найтонші ознаки хвороби і розумів механізми її розвитку. Ібн-Сіна визначив конкретні завдання, які стоять перед медициною. він говорив про наявність чіткого зв’язку між захворюванням окремого органа й усього організму.

При дослідженні хворих Авіценна майже на тисячу років випередив перкусію Л.Ауенбругера й аускультацію Р.Лаєннека. Це давало йому можливість точно й тонко діагностувати хвороби, ставити правильні діагнози і добре лікувати хворих. Тому Авіценна і вважався одним з найкращих лікарів Середньовіччя.

Авіценна написав численні праці з самих різних галузей знань: філософії, математики, фізики, астрономії, хімії та ін. Але найбільш вагомі його роботи були з медицини. Світову відомість одержала його праця ”Канон медицини“. Ця праця на протязі сторічь вивчалась студентами всіх існуючих тоді університетів. ”Канон“ вражає всеосяжним характером.

Слід підкреслити, що Авіценна писав про роль головного мозку та нервової системи. Особливе місце в ”Каноні“ займають питання збереження питання збереження здоров’я здорових.