Завдання для самостійної роботи № 5

Тема. Синтетичний облік доходів бюджетних установ

Перелік запитань для самостійного вивчення

Облік виробничих витрат бюджетної установи

1. Облік витрат і продукції виробничих майстерень.

2. Облік витрат і продукції підсобних сільських господарств.

3. Облік витрат на науково-дослідні роботи.

4. Облік витрат і калькулювання послуг бюджетних установ.

Методичні рекомендації до самостійного виконання завдань.

1. Облік витрат і продукції виробничих майстерень. В процесі вивчення цього питання слід звернути увагу на те, що облік таких витрат здійснюється в міру їх проведення, Аналітичний облік витрат ведеться за видами виробів (партіями) і за статтями витрат у багатографних картках ф. № 283. Для обліку витрат у системі Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачені такі субрахунки: № 241 «Вироби виробничих (навчальних майстерень)»; № 721 «Реалізація виробів виробничих (навчальних) майстерень»; № 821 «Витрати виробничих (навчальних) майстерень»; № 826 «Видатки до розподілу».

2. Облік витрат і продукції підсобних сільських господарств. Опрацьовуючи дане питання, слід звернути увагу передусім на те, що виробничі витрати підсобних господарств обліковуються окремо за галузями сільськогосподарського виробництва — тваринництво й рослинництво — та за їхніми видами. Механізм віднесення витрат до прямих і накладних, їхній облік подібні до передбачених схемою обліку витрат виробничих майстерень, за винятком розподілу наклад­них витрат, який здійснюється наприкінці року.

3. Облік витрат на науково-дослідні роботи. Вивчаючи дане питання,слід передусім пам’ятати, що обліку витрат на НДР передує планування собівартості НДР, яке здійснюється під час розроблення перспективних, річних і квартальних планів. Облік та калькулювання НДР виконують позамовним методом. У системі бухгалтерських рахунків для обліку витрат призначено активні субрахунки: № 823 «Витрати на науково-дослідні роботи за договорами»; № 826 «Витрати до розподілу».

4 . Облік витрат і калькулювання послуг бюджетних установ. Опрацьовуючи дане питання, слід зазначити, що складність визначення калькуляційних статей щодо процесу надання послуг бюджетними установами полягає в багатопрофільності діяльності зазначених суб’єктів господарювання. Однак зазначена проблема може бути розв’язана на рівні галузевих міністерств, із залученням до методичних робіт і розробок фахівців-практиків. Значно вагомішим є питання випрацювання схеми включення калькуляційних статей у коди економічної класифікації видатків, які є основним показником, що регулює й забезпечує планування та використання коштів як загального, так і спеціального фондів бюджетних установ.

Матеріали для самостійного опрацювання

1. Облік витрат і продукції виробничих майстерень.

До складу окремих бюджетних установ, зокрема закладів середньої освіти, можуть входити навчально-виробничі майстерні. Зазначені структурні підрозділи утворюються з метою виконання відповідних функцій з трудової підготовки контингенту учнів та виконавців з конкретною трудовою спеціалізацією. Про­філь роботи виробничих майстерень визначають вищі установи, беручи до уваги місцеві можливості, умови, а також педагогічну доцільність конкретного виду праці.

Навчально-виробничі майстерні утримуються як за рахунок коштів загального фонду, так і за рахунок коштів спеціального фонду, який у незначній частині формується за рахунок прибутку, що отримується від реалізації продукції зазначеного структур­ного підрозділу установи.

У процесі виготовлення продукції, виробничі майстерні здійснюють витрати. Облік витрат на виробництво продукції здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерському обліку в установах і організаціях, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету СРСР, затвердженої Наказом Мінфіну СРСР від 10.03.87 № 61. Відповідно до зазначеного нормативного документа витрати розподіляються віднесенням їх на продукцію за прямими та накладними витратами. До прямих витрат на виробництво продукції належать витрати на матеріали; заробітну плату виробничих робітників; нарахування на заробітну плату виробничих робітників; затрати електроенергії тощо. До непрямих витрат належать заробітна плата апарату управління й обслуговуючого персоналу; нарахування на заробітну плату апарату управління й обслуговуючого персоналу; оренда приміщень; опалення; поточний ремонт тощо.

Прямі виробничі витрати відносяться безпосередньо на виготовлену продукцію, накладні — попередньо збираються і розподіляються наприкінці місяця пропорційно заробітній платі основ­них виконавців, матеріальним затратам чи сукупності прямих витрат. Якщо майстерня виробляє один вид продукції, усі витрати класифікуються як прямі.

Облік витрат здійснюється в міру їх проведення. Аналітичний облік витрат ведеться за видами виробів (партіями) і за статтями витрат у багатографних картках ф. № 283.

Для обліку витрат у системі Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачені такі субрахунки:

№ 241 «Вироби виробничих (навчальних майстерень)»;

№ 721 «Реалізація виробів виробничих (навчальних) майстерень»;

№ 821 «Витрати виробничих (навчальних) майстерень»;

№ 826 «Видатки до розподілу».

Об’єктами обліку витрат виступає партія однорідних виробів та калькуляційною одиницею — одиниця продукції чи виріб. Щоб визначити фактичну собівартість одиниці продукції, на підставі даних обліку витрат складають звітну калькуляцію. Загальна сума витрат на виробництво (дебет субрахунка № 821) за мінусом витрат на незакінчене виробництво на кінець звітного періоду, розподіляється за видами готової продукції, після чого визначаєть­ся собівартість одиниці кожного виду випущеної продукції.

Таблиця 1.1.