Основні різновиди причинного зв’язку в кримінальному праві

1. Прямий безпосередній зв'язок. Діяння –> наслідок

2. Опосередкований зв'язок. Діяння –> інше явище –> наслідок, Д₁ –>Д₂–>наслідок(неналежне виконання обов’язків сторожем, спричинило вчинення крадіжки)

3. Складний зв'язок _. Д_1, +Д₂, + Д₃ –> Наслідок

Для всіх складів обов’язкове діяння, для матеріальних складів – обов’язкові діяння, наслідок, причиновий зв'язок.

Спосіб – передбачений законом спосіб вчинення злочину, властивість діяння, що визначається як сукупність методів вчинення дії чи бездіяльності.

Місце, час, обстановка мають бути обов’язково прописані в диспозиції.

Кримінально-правове значення факультативної сторони

1. Ці елементи використані в певних випадках для побудови основного складу, без цих елементів злочин неможливі.

2. Часто законодавець використовує ці елементи для створення кваліфікованих випадках – вони виступають обтяжуючими обставинами.

3. В окремих випадках елементи виступають пом’якшуючою обставиною та виступають підставою для створення привілейованого складу.

4. Поза межами складу злочину ці елементи можуть виступати обставинами, що впливають на призначення покарання.

Суб’єктивна сторона складу злочину

1. Поняття та структура

2. Вина: поняття, зміст, форми та види.

3. Умисел: види, зміст, особливості злочинів з формальним складом.

4. Необережність: види, зміст відмінність від непрямого умислу та казису.

5. Складна вина.

6. Факультативні елементи суб’єктивної сторони.

7. Помилка у кримінальному праві

Суб’єктивна сторона – елемент,який розкриває інтелектуальні, емоційні процеси,що відбуваються у психіці суб’єкта при вчинені ним злочину

Субєктивна сторона складу злочину – та його складова частина, яка характеризує певне поєднання інтелектуальних, вольових,а в окремих випадках емоційних ознак психічної діяльності суб’єкт.

Кримінально-правове значення :

1. є втіленням принципу винної відповідальності

2. є визначальним критерієм при створення певних складів

3. може виступати розмежувальною характеристикою для злочинів з однаковою суб’єктивною стороною

4. вина у відповідних складах пов’язується з цілим рядом кримінально-правових наслідків, зокрема рецидив злочинів, умисне вчинення злочину.

Поняття вини - ст. 23 ККУ

Зміст вини – зміст інтелектуальних та вольових характеристик суб’єкта, які відображають його ставлення до об’єктивних обставин злочину, що кореспондують з відповідними елементами об’єкта та об’єктивної сторони ЮСЗ.

Форма вини – передбачене КЗ(ст.24,25 ККУ) певне поєднання різних за змістом інтелектуальних, вольових характеристик. Інтелектуальні характеристики – усвідомлення характеру поведінки та передбачення суспільно-небезпечного результату. Вольова характеристика включає в себе певне ставлення особи до об’єктивних обставин діяння, їх бажаності та небажаності, для чого скеровується її воля.

Вид вини – максимально конкретизований варіант поєднання різних за змістом інтелектуальних та вольових характеристик суб’єкта в межах відповідної форми вини.

Зміст прямого умисла:

1. усвідомлення…

2. передбачення

3. бажання…

Непрямий умисел:

1. усвідомлення…

2. передбачення ймовірності наслідків…

3. не бажала, але свідомо припускала настання наслідків

«Свідомо припускала» - байдуже ставлення до настання наслідків; «свідоме припущення» – розрахунок на якісь невизначені обставини, які сприятимуть ненастанню наслідків

Проблема встановлення вини у злочинах із формальним складом:

1. злочини з формальним складом не можуть бути вчинені з непрямим умислом

2. при прямому умислі у злочинах із формальним складом особа:усвідомлює суспільно-небезпечний характер цього діяння, бажає його вчинення

Необережність – ст.25 ККУ

Злочинна самовпевненість:

1. –

2. Передбачення можливості настання наслідків.

3. Легковажно розраховувала на відвернення.(переоцінили свої можливості або недооцінили можливості другої особи або певних обставин)

Злочинна недбалість – не передбачала але повинна була і могла передбачити обставини.

Різновиди прямого умислу:

1. Визначений – характеризується наявністю бажання настання конкретного наслідку

2. Невизначений – передбачення наслідків лише в загальних рисах, а не в індивідуально визначеному вигляді. Наприклад, при нанесенні травми особа усвідомлює, що завдає особі тілесне ушкодження не усвідомлюючи який саме, але несе відповідальність за фактично вчинення тілесних ушкоджень.

3. Альтернативний – передбачення та бажання настання одного наслідку

Інша класифікація

1. Заздалегідь обдуманий – виникає за певний час до вчинення злочину, завчасно обдумуються найбільш важливі обставини, які матимуть значення при вчиненні злочину.

2. Раптовий умисел(крадіжка)

3. Виникає в стані сильного душевного стану, афекту чи під впливом дій зі сторони потерпілого

Складна вина – складне поєднання певних інтелектуальних, вольових елементів умислу та необережності у психічному ставленні особи до вчинення злочину:

• Класична подвійна вина – у злочинах з основними та похідними наслідками, наприклад навмисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого

• Прихована подвійна вина – коли основний склад є формальним і передбачає умисне вчинення, а кваліфікований склад цього злочину за конструкцією є матеріальний може передбачати наслідки. В цілому злочин є умисним. Наприклад, ч.4 ст.152

• Уявна подвійна вина – у злочинах з матеріальними складами, де діяння може бути вчинено як умисно так і обережно, але ставлення до наслідків завжди необережне. Наприклад, порушення правил безпеки, яке призвело до тілесних ушкоджень

Помилка кримінального права – невірне або хибне уявлення особи про фактичні обставини та кримінально правову оцінку своєї поведінки. Види:

1. Юридична – помилка особи відносно кримінальної протиправності своєї поведінки та її караності. Основні варіанти такої поведінки: особа вважає, що її поведінки злочинна, насправді вона такою не є(особа не несе кримінальної відповідальності за такі дії); особа вчинила злочин, але при цьому помиляється в межах її караності(така помилка тягне кримінальну відповідальність на загальних підставах з застосуванням санкції у відповідності з законом); особа вчиняє злочин, вважаючи, що воно злочином не є(основний варіант – на загальних підставах, іноді, коли особа об’єктивно не мала можливості дізнатися про криміналізацію якогось діяння, то вона може не нести відповідальність або як за необережний злочин)

2. Фактична помилка – невірне сприйняття особою об’єктивних обставин, за яких вона вчиняє своє діяння. Залежно від того, щодо яких саме обставин помиляється особа розрізняють:

• Помилку в об’єкті(помилка в безпосереднього об’єкту, предмету, потерпілого)

• Помилку в об’єктивній стороні(способі, наслідках)

Основні варіанти впливу помилки на кваліфікацію:

1. Взагалі не впливає – коли відповідні обставини, в яких помиляється особа не є визначальними в межах відповідного складу не прямо характеризують або не характеризують зміст об’єктивних обставин( помилка в приналежності майна при розкраданні)

2. Іноді фактична помилка може зумовлюватися як замах на той злочин, який вона мала вчинити(без врахування фактично вчиненого – характерний для помилок в предметі(купила ліки, а думала, що наркотики – буде відповідати за замах на купівлю наркотиків)

3. Іноді особа буде відповідати за реально вчинений злочин і як за замах того злочину, на який, вона думала , посягає.

4. Сумлінна(кли особа помилялася, але не могла не помилитися внаслідок об’єктивних обставин) фактична помилка зумовлює кваліфікацію злочину без інкримінування особі кваліфікуючої обставини, щодо змісту якої особа помилялася.

5. Іноді фактична сумлінна помилка скасовує відповідальність, бо вона виключає вину. Уявна оборона.