2. Опис експериментальної установки
Експериментальна
установка (рис.
2, а, б)
складається
із вібраційного лотка-транспортера 5,
закріпленого
на основі 3, який завдяки поворотному
столу встановлюється на тумбі 6 під
необхідним кутом
до горизонту.
Зміна
кута нахилу площини транспортування
лотка
здійснюється вручну і відраховується
по шкалі 2 поворотного столу, який у
нахиленому положенні фіксується гвинтом
7. Амплітуда коливань вібраційного
лотка-транспортера з електромагнітним
приводом регулюється шляхом зміни
напруги, що подається на котушку
електромагніта, лабораторним
автотрансформатором (ЛАТРом). Для
вимірювання і встановлення заданої
повздовжньої складової амплітуди
коливань робочого органа (лотка)
використовується мікрометричний
пристрій 4. Мікрометричний пристрій
(рис. 3) складається з мікрометра 2, корпус
якого закріплений на нерухомій стійці
1, та прапорця 4 з підпружине -
а
)
б)
Рис. 2. Експериментальна установка для дослідження роботи вібраційного лотка-транспортера: а – принципова конструктивна схема; б – фотографія експериментальної установки
Рис. 3. Мікрометричний пристрій
ним упором 3 (пружини на схемі не показані). Прапорець 4 жорстко з'єднаний із жолобом лотка-транспортера.
Для
встановлення заданої амплітуди
повздовжніх коливань лотка
необхідно спочатку ввімкнути
лоток-транспортер, подавши на котушку
електромагніта мінімальну напругу (до
10 В). Повільно підвести мікрометричний
гвинт до підпружиненого упора 3 до появи
стуку (дотику) між ними і зняти покази
шкали мікрометра 2. Потім мікрометричний
гвинт відводять від упора на величину,
що є рівна горизонтальній складовій
амплітуди коливань лотка
,
яку необхідно встановити. Покази шкали
мікрометра за цих умов будуть становити:
.
Повільно повертаючи ручку ЛАТРа,
збільшують напругу, що подається на
котушку електромагніта, а відповідно
і амплітуду коливань лотка, до появи
аналогічного стуку між гвинтом 2 і упором
3. Виникнення відчутного стуку означає,
що амплітуда коливань лотка-транспортера
досягла заданого значення
.
Напругу
згідно показів шкали вольтметра на
ЛАТРі 1 (рис. 2), що відповідає заданій
амплітуді
,
занотовують у звіт (табл. 1). Аналогічно
визначають напруги, що відповідають
усім заданим горизонтальним складовим
амплітуд коливань лотка.
Під час проведення експериментальних досліджень для заданої амплітуди коливань лотка, необхідно постійно слідкувати за напругою (згідно показів шкали вольтметра на ЛАТРі), а у випадку відхилення від заданого слід відновити необхідне значення напруги, повертаючи відповідну ручку регулювання ЛАТРа.
3. Опис конструкції та роботи вібраційного лотка-транспортера
Конструкція вібраційного лотка-транспортера (рис. 4) виконана за двомасовою схемою механічної коливальної системи (МКС), що налагоджена на дорезонансний режим роботи. Однією із коливальних мас (робочою масою) МКС є жолоб 1, що виконаний як зварна конструкція із двотавра і кутника. Інша – реактивна маса складається з двох щік 10 і 11, що жорстко з'єднані між собою розпірною втулкою 12, і корпусу 7 віброзбудника. Розпірна втулка 12 та корпус 7 встановлені із зазором у відповідних вікнах ребра двотавра. Обидві маси з'єднані між собою пружною системою, що складається із чотирьох пакетів плоских пружин 2, нахилених під кутом (=10°) до нормалі жолоба у бік, протилежний до напрямку руху. Кут є конструктивно заданою величиною, а тому залишається постійним під час зміни кута нахилу лотка до горизонту (рис. 2, а).
Верхні кінці пружин через прокладки жорстко закріплені до щік 10 і 11 (рис. 4), а нижні, аналогічно, через башмаки 3 кріпляться до нижньої полиці двотавра робочої маси.
Обидві маси МКС розміщені таким чином, що їх центри мас збігаються, це усуває можливість виникнення "паразитних" кутових коливань і забезпечує рівномірне транспортування виробів по всій довжині жолоба 1 лотка-транспортера. Уся конструкція вібролотка виступами пружин, що виконані у точках, де коливання є мінімальні ("нульових точках") через гумові втулки-амортизатори 9 опирається на нерухомі стійки 8. Оскільки, існування "нульових точок" обумовлено обернено пропорційним співвідношенням мас та амплітуд їх коливань, то нижні кромки виступів виконані у точках ("нульових точках"), що ділять робочу довжину плоских пружин на ділянки обернено пропорційні співвідношенню їх мас.
Привід лотка-транспортера складається з електромагніта 6 з котушкою та якоря 5, що розташовані у спеціальному вікні ребра двотавра і закріплені, відповідно, до щік 10 і 11 реактивної маси та до робочої маси 1. Котушку електромагнітного віброзбудника під'єднують до мережі змінного струму через лабораторний автотрансформатор (ЛАТР), що забезпечує регулювання напруги, яка подається на котушку, і, як наслідок, збуджувальної сили та амплітуди коливання лотка. Внаслідок під'єднання котушки (без випрямлячів) до мережі живлення із стандартною частотою 50 Гц, частота робочих коливань лотка-транспортера становить =100 Гц.
