Тема 19. Фінанси європейського союзу. Лекція. Фінанси європейського союзу.

Мета лекції:

розглянути основні критерії вступу країн до Євросоюзу, бюдженні відносини та податкову політику Євросоюзу.

План лекції:

19.1. Критерії вступу країн до Євросоюзу.

19.2. Бюджетні відносини Євросоюзу.

19.3. Податкова політика Євросоюзу.

19.1. Критерії вступу країн до Євросоюзу.

Європейський союз бере свій початок від створеного у 1957 р. Європейського економічного співтовариства з метою економічної співпраці країн, що до нього входили. Було сформовано спільний ринок капіталів, товарів та послуг, скасовано митні бар'єри, здійснено уніфікацію податкового законодавства країн-членів.

Відповідно до Маастрихтського договору(лютий 1992 р.), членом ЄС має право стати будь-яка європейська держава, що дотримується демократичних принципів суспільного устрою. Поряд с тим, Маастрихтською угодою встановлено жорсткі вимоги до фінансово-економічних показників країн, які виявили бажання використовувати в розрахунках євро:

1. стабільність цін - річна інфляція не може перевищувати середній рівень інфляції у трьох країнах ЄС а найнижчим рівнем інфляції більш як на 1,5%;

2. дефіцит державного бюджету може становити не більш як 3 % ВВП;

3. державний борг може бути не більшим за 60 % ВВП;

4. зближення процентних ставок (середнє номінальне значення довгострокових процентних ставок повинно перевищувати не більше як на 2% середній рівень цих ставок у трьох країнах з найстабільнішими цінами);

5. дотримання меж коливань валютних курсів (протягом не менше ніж двох років у існуючому механізмі європейських валютних систем).

Для дотримання цих вимог країнам, які виявляли бажання стати членам ЄС, необхідно було здійснити заходи, спрямовані на:

1. досягнення макроекономічної стабілізації, низького рівня інфляції, який би забезпечував нормальне функціонування економіки, стабільного курсу національної грошової одиниці, врівноваженого платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень та подолання кризових явищ в економіці;

2. проведення ефективної валютної політики, спрямованої на розвиток валютного ринку та конкурентного середовища з метою зменшення витрат на фінансове посередництво;

3. накопичення достатнього обсягу валютних резервів, необхідних для утримання курсу національної валюти у визначених межах та підтримки її купівельної спроможності на рівні, який дає можливість збалансовувати інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи державні;

4. удосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів розрахунків;

5. посилення ролі банківської системи як фінансового посередника, зниження кредитних і валютних ризиків для фінансово-кредитних установ;

6. стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему, підвищення рівня довіри населення до банківської системи;

7. підтримку розвитку фондового та страхового ринків;

8. забезпечення збалансованості державного і місцевих бюджетів, досягнення оптимального рівня бюджетного дефіциту;

9. одночасне скорочення бюджетних витрат шляхом оптимізації структури і підвищення їх ефективності.

Умови прийняття країн Центральної та Східної Європи до ЄС були сформульовані у Копенгагені у червні 1993р. і дістали назву Копенгагенські критерії:

1. Політичні критерії - стабільність інституцій, які забезпечують демократію, верховенство закону, права людини та захист інтересів національних меншин.

2. Юридичні критерії - враховують спроможність взяти на себе в повному обсязі зобов'язання, пов'язані з членством у ЄС, включаючи відданість цілям політичного, економічного та монетарного союзу.

3. Економічні критерії - передбачають наявність таких умов:

   1. встановлення рівноваги між попитом і пропозицією внаслідок взаємодії ринкових сил;

   2. лібералізація цін та торгівлі;

   3. відсутність суттєвих бар'єрів, які обмежують вступ у ринок (створення нових фірм) та вихід із нього (банкрутство);

   4. національна юридична система, що регулює права власності; реалізація законів та контрактних зобов'язань може бути забезпечена в примусовому порядку;

   5. макроекономічна стабільність, складником якої є стабільність ціп, державних фінансів та балансу зовнішніх розрахунків;

   6. достатній рівень розвитку фінансового сектора, здатного перетворювати заощадження на інвестиції у виробництво;

   7. спроможність конкурувати та витримати тиск ринкових сил на внутрішньому ринку ЄС;

   8. наявність функціонуючої ринкової економіки, рівень стабільності якої достатній для того, щоб економічні агенти ухвалювали рішення в передбачуваному середовищі;

   9. достатня кількість за прийнятними цінами фізичного та людською капіталу, включаючи інфраструктуру (постачання енергії, телекомунікації, транспорт тощо), досить високий потенціал освіти, науки;

   10. вплив держави та чинного законодавства на конкурентоспроможність засобами -торговельної політики шляхом проведення відповідної політики в галузі конкуренції та надання державної допомоги середнім та малим підприємствам тощо.

ЄС успішно здійснює регіональну політику для того, щоб допомогти країнам-претендентам підготуватися до вступу до Співтовариства. У цьому напрямі основними принципами регіональної політики ЄС є:

1. концентрація фінансових ресурсів у регіонах, які цього найбільше потребують;

2. використання програмового підходу до розвитку регіонів замість проектного;

3. партнерство і співробітництво різних суспільних секторів на рівнях управління від національного до місцевого; в принципи додатковості фінансування та субсидіарності.