5. Рівновага на грошовому ринку

Ринок грошей, як і будь-який ринок, залежить від попиту і пропозиції, між якими завжди є певне співвідношення. Головна функція грошового ринку заключається у балансуванні попиту і пропозиці грошей та формуванні ринкового рівня проценту як ціни грошей. Найбільш бажаною на цьому ринку є рівновага, яка настає тоді, коли Md = Ms. Саме за такої рівноваги створюються умови для ефективного розвитку суспільного виробництва. Якщо ж така рівновага порушується, то сфера грошового обігу дестабілізується і у виробництві виникають певні труднощі. Тому в сучасній економіці держава через свою банківську систему намагається створювати таку ситуацію на грошовому ринку, яка характеризувалась його стійкою рівновагою або наближалась до неї.

Графічну модель рівноваги на грошовому ринку подано на рисунку.

Точка перетину кривої попиту і пропозиції (точка А) буде точкою рівноваги. Вона за даних умов віддзеркалює, з одного боку, стан рівноваги на грошовому ринку, а з іншого – величину рівноважного відсотка. Рівноважна ставка процента – це такий його рівень, який буде задовольняти вимоги обох сторін ринку: покупці зможуть сформувати потрібний їм запас грошей, а продавці зможуть розмістити наявний у них запас за прийнятною ставкою процента.

Рівновага на грошовому ринку може порушуватись під дією багатьох чинників, які в свою чергу впливають на попит та пропозицію грошей.

Серед дослідників сфери грошового ринку досить поширена думка про те, що цей ринок здатний до саморегулювання. Однак автоматичне регулювання рівноваги на грошовому ринку може бути забезпечено тільки у відносно невеликих масштабах та нетривалий період.

3. Попит на гроші та чинники впливу на нього

У товарному виробництві для його нормального функціонування всім учасникам цього виробництва необхідна певна кількість грошей, тобто саме товарне виробництво викликає до життя таке явище як попит на гроші.

Попит на гроші – це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент. Попит на гроші породжують цілі їх накопичення, а саме:

– попит на поточний запас платіжних засобів;

– попит на постійний запас грошей;

– попит на тривалий запас грошей.

Відповідно до цих цілей виділяють три мотиви попиту на гроші:

1) трансакційний – економічні суб’єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів (гроші знаходяться у формі готівки або депозитів до запитання);

2) завбачливості – економічні суб’єкти бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності на непередбачувані потреби;

3) спекулятивний – економічні суб’єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей для того, щоб перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти.

На попит на гроші мають вплив наступні чинники:

1) прямої дії – обсяг товарів та послуг, середній рівень цін, обсяг багатства та ін.;

2) оберненої дії – норма доходу, рівень інфляції, зміни ринкової ко’юнктури тощо.

Крім того, попит на гроші тісно пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: у міру зростання попиту на гроші, кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме у розпорядженні економічного суб’єкта, повільнішим буде її обіг, і навпаки.

Кількісно, сукупний попит на гроші (Md) дорівнюватиме усім грошовим агрегатам: