3. Попит на гроші та чинники впливу на нього

У товарному виробництві для його нормального функціонування всім учасникам цього виробництва необхідна певна кількість грошей, тобто саме товарне виробництво викликає до життя таке явище як попит на гроші.

Теоретичну базу попиту на гроші становить кількісна теорія грошей, суть якої в найбільш узагальненому вигляді полягає в тому, що гроші, призначені для руху всього виробленого в суспільстві продукту. На підставі цього можна зробити висновок про те, що кількісна визначеність сукупного попиту на гроші співпадатиме з масою грошей, необхідних для обслуговування товарного обігу. А остання як відомо, прямопропорційна сумі цін цих товарів і обернено пропорційна швидкості обігу однойменної грошової одиниці.

Сукупний попит на гроші складається з трансакційного попиту і попиту на гроші як на активи. У цілому в суспільстві трансакційний попит являє собою сукупність готівки і грошей на поточних рахунках, які необхідні для оплати послуг і товарів. Другу частину попиту на гроші формує бажання індивіда й суб’єкта господарювання використати гроші як актив, як капітал, здатний принести власнику додатковий продукт.

Попит на гроші – це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент. Попит на гроші породжують цілі їх накопичення, а саме:

– попит на поточний запас платіжних засобів;

– попит на постійний запас грошей;

– попит на тривалий запас грошей.

Відповідно до цих цілей виділяють три мотиви попиту на гроші:

1) трансакційний – економічні суб’єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів (гроші знаходяться у формі готівки або депозитів до запитання);

2) завбачливості – економічні суб’єкти бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності на непередбачувані потреби;

3) спекулятивний – економічні суб’єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей для того, щоб перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти.

На попит на гроші мають вплив наступні чинники:

1) прямої дії – обсяг товарів та послуг, середній рівень цін, обсяг багатства та ін.;

2) оберненої дії – норма доходу, рівень інфляції, зміни ринкової ко’юнктури тощо.

Крім того, попит на гроші тісно пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: у міру зростання попиту на гроші, кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме у розпорядженні економічного суб’єкта, повільнішим буде її обіг, і навпаки.

Кількісно, сукупний попит на гроші (Md) дорівнюватиме усім грошовим агрегатам:

Графічно, сукупний попит на гроші можна зобразити у наступному вигляді.

На цьому графіку видно, як крива Md віддзеркалює сукупний попит залежно від зміни процентної ставки. Попит зменшується зі зростанням відсотка. Проте крива попиту не пересікає осі ординат, оскільки певна частина попиту на гроші завжди зберігається, навіть за найвищої ставки відсотка. Водночас з графіка видно, що крива сукупного попиту Md не пересікає й осі абсцис, а це означає, що збільшення попиту на гроші за дуже низької ставки відсотка не ліквідує повністю ту частину заощаджень, що перетворені в депозити і вклади. Оскільки сукупний попит на гроші залежить від доходу, то чим вище дохід, тим більше попит на гроші. Цю залежність відображає крива Md₁, яка відбиває зміни в попиті при збільшенні доходу. Якщо ж дохід зменшиться, то й попит на гроші зменшиться. Цю ситуацію ілюструє крива Md_2.